6.4. Фінансова політика в період громадянської війни та іноземної інтервенції.

Громадянська війна та іноземна військова інтервенція у 1918-1920 рр. внесли корективи у побудову радянської фінансової системи. Фінансова політика держави була направлена на концентрацію ресурсів у державному бюджеті, їх розподіл та використання згідно з військовими потребами.

З метою зосередження матеріальних ресурсів Радянська влада здійснила націоналізацію промисловості, заборонила приватну торгівлю, встановила продрозверстку, запровадила карткову систему постачання населення та загальну трудову повинність, проводила так звану політику «воєнного комунізму». Така натуралізація господарських відносин і різке пониження ролі грошей звузили сферу дії фінансів та їх вплив на економічні процеси. Разом з тим відбувалося скорочення фінансово-кредитного апарату.

Податкова політика держави була спрямована на введення натурального та одноразових надзвичайних революційних податків. Натуральний податок був введений у 1918 р. як відрахування на користь держави частини сільськогосподарських продуктів. Він визначався в залежності від кількості осіб в сім'ї, розміру посівів, кількості худоби в господарстві. Податок повинен був збільшити продовольчі ресурси держави. Крім натурального податку, існувала ще й продрозверстка.

У жовтні 1918 р. був встановлений одноразовий революційний податок обсягом 10 млрд. руб., яким обкладалось міське та сільське населення з доходом понад 1,5 тис. руб. на місяць. Місцеві Ради мали право вводити місцеві контрибуції для фінансування позакошторисних видатків.

У березні 1919 р. були підвищені ставки подоходного податку і він поширювався на сільське населення. Замість акцизів встановили прямі нарахування на ціни, однак у січні 1920 р. ці нарахування відмінили. У лютому 1921 р. було припинено стягнення всіх грошових податків.

В умовах війни виникла необхідність здійснити уніфікацію фінансової системи. Державні, кооперативні підприємства були переведені на кошторисний порядок фінансування, їхні видатки здійснювались по затверджених кошторисах за рахунок коштів державного бюджету. Всі грошові надходження підприємств поступали у дохід держави.

Система централізованого розподілу продуктів та натуралізація господарських зв'язків обумовили перебудову соціального страхування. У квітні 1919 р. була призупинена сплата внесків на соціальне страхування державними підприємствами. Страхові платежі збереглися за приватними підприємствами і громадськими організаціями, але вони стали зараховуватись у державний бюджет. Всі кошти, необхідні для встановлених раніше виплат по соціальному страхуванню, виділялись з бюджету.

У листопаді 1919 р. було відмінено страхування життя, капіталів і доходів, а в грудні 1920 р. - майнове страхування. Непрацездатні громадяни, які втратили у зв'язку з цим страхову виплату, підлягали соціальному забезпеченню на загальних підставах. Трудовим господарствам, які мали втрати від стихійного лиха, надавалась безкоштовна державна допомога грошима або в натуральній формі.

Вказані зміни в системі соціального, особистого та майнового страхування означали їх об'єднання разом із соціальним забезпеченням в єдину систему державного забезпечення. Фінансова система держави була представлена однією ланкою – державним бюджетом.

Характерним для розвитку державного бюджету у період іноземної інтервенції та громадянської війни був процес його перетворення із грошового в матеріальний. Доходи і видатки бюджету були поділені на прямі та оборотні. Оборотні статті бюджету не відображали реальних надходжень і витрат, а використовувались для обліку руху матеріальних цінностей в державному господарстві.

Таблиця 7