4. Інструменти ринку банківських позик і ринку цінних паперів.

Здійснюючи операції на фінансовому ринку, його учасники вибирають відповідні фінансові інструменти їх проведення. Фінансові інструменти це різноманітні фінансові документи, які обертаються на ринку, мають грошову вартість і за допомогою яких здійснюються операції на фінансовому ринку. Фінансові інструменти, які обертаються на окремих сег­ментах фінансового ринку, характеризуються на сучасному етапі великою різноманітністю.

За окремими видами фінансових ринків розрізняють на­ступні інструменти, які їх обслуговують.

Основними інструментами ринку банківських позик є гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

Грошовий ринок, як сегмент ринку банківських позик, на якому здійснюються короткострокові депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадсь­ких організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв'язку з тим, шо пов'язаний з такими об'єктами фінансового інвестування, як депозитні внески термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об'єктом інве­стування на цьому ринку вільноконверговану валюту ряду країн (у першу чергу, країн із найменшими темпами інфляції").

Функціонування цього короткострокового сектора фінансового ринку дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як поповнення недостатності грошових активів для забезпе­чення поточної платоспроможності, так і ефективного викорис­тання їх тимчасово вільного залишку. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними; для них характерний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на цьому ринку є відносно простою. Ці власти­вості забезпечують підприємству більш простий та ефективний процес формування і управління портфелем короткострокових фінансових інструментів.

Інструментами грошового ринку служать скарбницькі та комерційні векселі, депозитні внески термінові і до запитання, депозитні сертифікати, банківські акцепти то­що. Ціною "товару", що продається і купується на ринку, є позичко­вий процент – основний ринковий інструмент. Важливий елемент усієї грошово-кредитної політики держави - визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку.

Кредитний ринок це механізм, за допомогою якого встанов.тюються взаємозв'язки між підприємствами і громадянами, що потребують грошових коштів, та організаціями і громадянами, що можуть їх надати (позичити) на певних умовах. У той же час кредитний ринок - це синтез ринків різних платіжних засобів. У країнах з розвиненою ринковою економікою кредитні угоди опо­середковуються, по-перше, кредитними інститутами (комерційни­ми банками або іншими установами), які беруть у борг і надають позички, і, по-друге, інвестиційними або аналогічними ор­ганізаціями, які забезпечують випуск і рух різних боргових зо­бов'язань, що реалізуються на особливому ринку цінних паперів.

Інструментами кредитного ринку служать кредити, позики, середньо- і довгострокові облігації. Ціною кредиту, позики, облігації виступає позичко­вий процент.

Функціонування ринку капіталу дозволяє підприємствам вирішувати проблеми як формування інвестиційних ресурсів для реалізації реальних інвестиційних проектів, так і ефективного фінансового інвестування (здійснення довгострокових фінансо­вих вкладень). Фінансові активи, що обертаються на ринку капіталу, як правило, менш ліквідні; для них характерний найбільший рівень фінансового ризику і відповідно більш висо­кий рівень дохідності.

Слід відмітити, що такий традиційний поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах їх функціонування носить дещо умовний характер. Ця умовність визначається тим, що сучасні ринкові фінансові технології та умо­ви емітування багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих корот­кострокових фінансових активів у довгострокові та навпаки.

Характеризуючи окремі види фінансових ринків слід відмітити, що ці види, ринків тісно взаємопов'язані і функціонують в одному ринковому прос­торі. Так, всі види ринків, які обслуговують обіг різних за спря­мованістю фінансових активів (інструментів, послуг), є одночас­но складовою частиною як ринку грошей, так і ринку капіталів.

Як показує світовий досвід, основними (класичними) суб'єктами грошового і кредитного ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститу­ти, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підпри­ємств, банків, населення, установ.

У сучасних умовах розвинений ринок цінних паперів є не­обхідним елементом ефективно функціонуючої національної еко­номіки. Ринок цінних паперів - це специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом операцій є цінні папери. На ньому здійсню­ється емісія, купівля-продаж цінних паперів, формується ціна на них, урівноважуються попит і пропозиція. Ціною ресурсів на цьому ринку є дивіденд та процент.

Держава та бізнес виступають на ринку цінних паперів чи­стими позичальниками (змушені більше позичати в інших), а чи­стим кредитором є населення, в якого з різних причин доходи пе­ревищують суму витрат.

Інструментами забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку є цінні папери.

Цінні папери в процесі ринкової взаємодії виконують наступні функції:

• підтвержують участь в майні організації-емітента. Цю функцію виконують пайові цінні папери та інвестиційні сертифі­кати;

• виступають борговими зобов'язаннями емітентів. Зазначе­ну функцію виконують боргові цінні папери. Вони свідчать про наявність дебіторсько-кредиторських відносин між: інвестором та емітентом цінних паперів;

• виконують функцію засобу платежу. Суть цієї функції по­лягає в тому, що цінними паперами можна оплатити вартість товарів, послуг або інших цінних паперів;

• виконують роль забезпечення зобов'язань. У зв'язку з висо­кою ліквідністю цінних паперів іх використовують як заставу при укладанні майнових угод.

У червні 1991 р. Верховною Радою України було прийнято за­кон «Про цінні папери і фондову біржу», який визначає умови і поря­док випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяль­ність в організації обігу цінних паперів в Україні. Відповідно до цього закону можуть випускатися в обіг такі види цінних паперів:

• акції;

• облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'язання держави;

• ощадні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

Крім цінних паперів першого порядку, існують похідні цінні папери, до яких належать опціони, ф'ючерси, бони, варанти тощо.

Привабливість цінних паперів для інвестора обумовлюється їх інвестиційними властивостями.

До інвестиційних властивостей цінних паперів належать: на­дійність, доходність, ліквідність, термін обігу і ціна.

Під надійністю цінного паперу розуміють ступінь ризику, який виникає внаслідок володіння ним. За ознакою надійності цінні папери поділяються на надійні і спекулятивні.

Доходність цінного паперу - це його здатність приносити дохід від вкладення капіталу. Власник цінного паперу одержує дохід від володіння і розпорядження цінним папером. Дохід від володіння формується за рахунок процентів і дивідендів, що пе­редбачені на цінний папір. Дохід від розпорядження може виник­нути при продажі цінного паперу за вищою ціною, ніж ціна його придбання.

Ліквідність цінного паперу являє собою здатність цінного па­перу обернутись в гроші за ринковою ціною.

Термін обігу цінного паперу є важливою характеристикою, впливає на його вартість і доходність. За цією ознакою цінні папери поділяються на такі, що мають обмежений термін обігу і безтермінові цінні папери.

Ціна цінного паперу являє собою грошовий вираз його вар­тості. Цінні папери мають декілька видів цін. Серед них номінальна, емісійна та балансова ціни. За номінальною ціною емі­тент здійснює випуск цінних паперів. Емісійна ціна являє собою ціну, за якою цінні папери розміщуються на первинному ринку. Ринкова ціна цінного паперу формується внаслідок врівноважен­ня попиту і пропозиції на нього на ринку.

Поєднання названих характеристик визначає інвестицій­ну привабливість цінного паперу.