8. Ризик і ціна капіталу на фінансовому ринку. Методи мінімізації ризиків.

Кор­порація купує необхідний їй капітал на фінансовому ринку, його ціна — позичковий процент.

Для корпорації сплата процента є витратами; чим вища ціна капіталу, тим вищі витрати. Від ціни капіталу зале­жить прибуток корпорації, який залишається після виплати процентів і податків. Він визначає подальші можливості на­громадження й економічне зростання. Для кредитора корпо­рації позичковий процент — це дохід; чим вищий процент, тим більший дохід одержує кредитор. На доходи кредитора і, відповідно, на витрати корпорації впливає ризик.

У сучасній економічній літературі вживаються два поняття: невизначеність і ризик, пов'язані з ціною капіталу. Невизначе­ність — ситуація, за якої неможливо точно передбачити, що буде, наприклад, якщо ціна капіталу підвищується. Ризик — по­няття складніше, це ситуація, коли, приймаючи рішення, необ­хідно враховувати невизначеність, оскільки від цього залежить подальший розвиток корпорації, її добробут. Припустимо, що на ринку складається ситуація, за якої ціна капіталу буде підвищу­ватися обов'язково, що підтверджується рухом показників ринку капіталів. Менеджери корпорації зобов'язані брати це до уваги, приймаючи рішення щодо емісії цінних паперів. Отже, ризик це невизначеність у русі майбутніх грошових потоків.

Коливання доходу акцій або інших цінних паперів, тобто ризик, виражається в тому, що інвестор не отримує очікуваного доходу, або отримує його в розмірі, нижчому від очікуваного.

Теорію ризику інвестицій на ринку капіталу розробив амери­канський економіст Гаррі Марковіц, основні положення якої були опубліковані в 1952 р. Зауважимо, що до Г. Марковіца великих праць з проблеми, що розглядається, не було. Це можна пояснити браком інформації. її накопичення відбувалося в умовах швидкого розвитку фінансового ринку, акціонерного капіталу, поглиблення його капіталізації. У цих умовах постали практичні завдання вра­хування ризику і його можливого подолання, що, у свою чергу, вимагало створення фундаментальної теорії.

Основна концепція Г. Марковіца може бути сформульована так: поведінка учасників ринку капіталу визначається не тільки одер­жанням очікуваного доходу на свої інвестиції. Вивчення ринку капіталу в США показало, що на всі цінні папери, які обертають­ся на ринку, є попит. Низькодохідні цінні папери за певних об­ставин для деяких інвесторів можуть бути більш привабливими, ніж високодохідні. Отже, інвестор визначав свій вибір цінного папера не тільки одержанням очікуваного доходу, а й можливим ризиком. Основною проблемою, яку повинен вирішувати інвес­тор, є досягнення максимального рівня очікуваної дохідності ін­вестицій за певного рівня ризику і скорочення можливого ризику за очікуваної дохідності. Мета кожного інвестора — більше до­ходу за меншого ризику. В американській економічній літературі зазначається, що фінансові аналітики і фінансові менеджери з цін­них паперів приділяють цьому питанню багато уваги.

Г. Марковіц, якого вважають батьком сучасної портфельної теорії, запропонував концепцію оптимального» портфеля інвес­тицій. Сутність цієї концепції полягає в тому, що в портфелі мають міститися, за можливості, цінні папери всіх видів і модифікацій, во­ни мають бути різними за термінами, а також емітовані корпорація­ми різних галузей і географічного положення. Процес формування оптимального портфеля називається диверсифікацією портфеля.

До основних інструментів нейтралізації ризиків слід віднести:

формування відповідних резервів;

диверсифікація ризиків;

хеджування;

страхування ризиків страховими компаніями.

Найпоширенішим інструментом нейтралізації наслідків настання ризиків с використання для цих цілей резервного фонду фінансових ресурсів, що призначений дня покриття можливих збитків.

Зменшення рівня фінансових ризиків можна також досяг­ти, застосовуючи механізм диверсифікації.

Диверсифікація - один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об'єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

законо­давством встановлені вимоги щодо диверсифікації активів та їх ліквідності у разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють свою діяльність у сфері банківської чи страхової справи, фінансо­вого посередництва та в інших випадках.

Диверсифікація активів може здійснюватися шляхом роз­поділу значної їх частини між найбільш ліквідними, безпечними і прибутковими категоріями, наприклад:

• кошти на поточних рахунках;

• банківські вклади (депозити);

• нерухоме майно;

• цінні папери, що передбачають одержання прибутку;

• цінні папери, що емітуються державою;

• готівка в межах лімітів залишків каси.

У практиці фінансового менеджменту для позначення різних методів нейтралізації ризиків зміни цін на окремі елемен­ти активів (страхування валютного ризику, ризику падіння курсу цінних паперів чи зміни цін на готову продукцію або сировину та матеріали) вживається термін "хеджування".

Хеджування - метод страхування цінового ризику за уго­дами на біржі (товарній, фондовій). Механізм хеджування ри­зиків полягає в здійсненні зустрічних операцій з купівлі-продажу активів (фінансових інструментів).

До хеджування твердих контрактів належать форвардні, ф'ючерсні та аналогічні щодо них контракти. До хеджування умовних контрактів належать опціони та аналогічні щодо них контракти

Операція хеджування вимагає здійснення трьох біржових угод:

- купівлі (продажу) реального товару або цінних паперів з поставкою в майбутньому періоді;

_ продажу (або, відповідно, купівлі) ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товарів або цінних паперів;

- ліквідацію позиції за ф'ючерсними контрактами в момент поставки реального товару або цінних паперів шляхом укладання зворотної (офсетної) угоди.

Перші два види біржових угод здійснюються на почат­ковій стадії операції по страхуванню цінового ризику, а третій їх вид - на стадії завершення. Принцип операції хеджування осно­ваний на тому, що якщо її учасник має фінансові втрати через зміни цін як продавець реального товару або цінних паперів, то він виграє в тих же розмірах як покупець ф'ючерсних контрактів

на таку ж кількість товару або цінних паперів і навпаки. В зв'яз­ку з ним на біржовому ринку розрізняють два види операцій страхування цінового ризику - хеджування купівлею і хеджуван-ш продажем ф'ючерсних контрактів.