2. Принципи агд

АГД ґрунтується на принципах ЕА (з усіма цими принципами ви вже знайомі, і вивчали їх на Теорії економічного аналізу). Принципів є безліч, в різних джерелах їх виокремлюють і групують по різному. Основними з них є:

Принципи:

• науко­вості (тобто методологія аналізу повинна спиратися на найновіші досягнення галузевих, технологічних і економічних наук, НТП та передового досвіду інших країн).

• об’єктивності аналітичних висновків ( полягає в дослідженні реальних явищ і процесів господарської діяльності, причинно-наслідкових зв’язків за достовірними даними)

• принцип оперативності (базується на чіткому і своєчасному здійсненні досліджень і розрахунків і негайне втілення в життя прийнятих за результатами рішень).

• системного підходу і комплексності (в даному випадку розглядаються всі явища і процеси господарської діяльності п-ва, як складові частини єдиної системи - взаємопов’язані у комплексі. При аналізі охоплюється система факторів, система показників, система прийомів, а саме підприємство розглядається як складова частина певної галузі і в цілому всього Н/Г)

• принцип основної ланки (полягає в тому, що в системі поряд з другорядними виділяється та ланка, що є найбільш суттєвою для конкретного підприємства)

• принцип конкретності та дієвості (базується на розробці конкретних пропозиції і рекомендації для виробництва та управління).

• динамічності (тобто вивчаються зміни процесів і явищ за ряд років і виявляються закономірностей їх розвитку)

• єдності ана­лізу і синтезу (тобто перехід в процесі АГД від загального до конкретного і від конкретного до загального).

• принцип масовості (демократизму) – полягає в залученні до аналізу керівників і спеціалістів підприємства та його підрозділів. Тобто з результатами аналізу повинні бути ознайомленні безпосередні його виконавці.

3. Основні категорії агд

Обов’язковою умовою будь-якого матеріального виробництва є забезпеченість підприємства відповідними ресурсами. Ощадливе їх використання – повсякденна турбота і обов’язок кожного підприємства.

Існує чимало видів ресурсів. Серед них – природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні та інші.

В процесі виробництва ресурси починають взаємодіяти між собою, і такі взаємодії мають форму факторів (чинників).

Фактори – це рушійні сили і умови, які різним чином впливають на розвиток виробництва. Або це причина, яка впливає на певний результат.

Вивчаючи АГД розрізняють 4 основні групи факторів, що впливають на виробничі процеси:

1. Природно-кліматичні (грунти і їх склад, якість, рельєф, опади)

2. Організаційно-господарські (розмір підприємства, його організаційна структура, спеціалізація)

3. Економічні (забезпеченість виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами, рівень інтенсивності виробництва, обсяги виробництва, канали реалізації продукції)

4. Фінансові фактори аналізу (стан платіжної дисципліни, фінансовий стан, наявність вільних коштів на рахунках, розміри заборгованості по позиках банків та юридичним особам, кредиторська заборгованість, рівень рентабельності).

За впливом на результати господарської діяльності фактори є:

• основні і другорядні

• внутрішні і зовнішні

• об’єктивні і суб’єктивні

• загальні і специфічні

• постійні і змінні (нова техніка...)

• екстенсивні і інтенсивні

До основних відносяться фактори, що здійснюють вирішальний вплив на результативний показник, всі інші є другорядними.

Внутрішні і зовнішні – це фактори, які залежать і не залежать від діяльності даного підприємства.

Внутрішніми факторами є:

• ресурси

• організація виробництва, праці і управління

• спеціалізація підприємства

• форма власності

Зовнішніми факторами є:

• умови ринку

• податкова система

Об’єктивні фактори – це ті фактори, що не залежать від волі і діяльності людини (природно-кліматичні умови)

Суб’єктивні фактори – повністю залежать від волі і діяльності людини.

Загальні фактори – це законодавчі документи, податкова політика, чисельність працівників, собівартість продукції, забезпеченість ресурсами.

Специфічні – це ті фактори, що діють в умовах певної галузі економіки (продуктивність тварин, жирність молока, урожайність культур).

Постійні – це ті, що безперервно здійснюють свій вплив на протязі досліджуваного періоду.

Змінні – це фактори, що змінюються в результаті науково-технічного прогресу (Н-д: поява нової техніки, удосконалення устаткування і обладнання).

Екстенсивні (вплив за рахунок зміни обсягу продукції: обсягу капіталовкладень, вартості ОЗ, матеріальних цінностей, чисельності працюючих);

Інтенсивні (за рахунок покращення якості продукції, кращого використання задіяних у процесі виробництва ОЗ, матеріальних цінностей, робочої сили).

Іншою категорію аналізу є резерви.

Резерви – (з франц. це запаси) – матеріально-речові запаси, які в даний період не використовуються, а зберігаються до виникнення потреби в них.

Пошук резервів по­требує впровадження досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, організаційно-технічних заходів, ак­тивного роздержавлення і приватизації, забезпечення конкурен­тоспроможності колективів і підприємств.

Економічна сутність резервів збільшення ефективності виробництва полягає в найповнішому і найраціональнішому використанні дедалі зростаючого потенціалу заради отримання більшої кількості високоякісної продукції при найменших затратах живої та уречевленої праці.

Для кращого розуміння, більш повного виявлення і використання, господарські резерви класифікують за різними ознаками:

1. За простими елементами процесу виробництва:

• трудові ресурси

• матеріальні ресурси

• засоби праці (створення нових виробничих фондів, вдосконалення устаткування, зниження простоїв в виробництві)

2. В залежності від джерел утворення:

• внутрішньовиробничі (підвищення урожайності, продуктивності праці)

• зовнішні (покращення роботи підприємства)

3. За характером дії резерви є:

- екстенсивні ( резерви пов’язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів: матеріальних, трудових, земельних). До цієї групи резервів на­лежать збільшення чисельності працівників, кількості техніки фондо- і енергооснащеності.

- інтенсивні (пов’язані з найповнішим і найраціональнішим використанням наявного виробничого потенціалу) Реалізація інтенсивних резервів по­винна забезпечити зростання продуктивності праці, фондовіддачі, економію витрат і збільшення прибутків.

4. За узагальнюючими показниками ефективності, резерви можна визначити

• в зростанні прибутку і рентабельності

• у зниженні собівартості

• у зростанні обсягу виробництва

5. За стадіями життєвого циклу резерви, є:

• передвирбничі

• виробничі

• експлуатаційні

6. За характером і змістом:

• організаційно-технічного плану (вдосконалення техніки, технології, конструкції виробів, організації виробництва, організації умов праці)

• економічні резерви (зміна обсягу, структури, асортименту продукції, зміна цін і тарифів).

• соціально-психологічні резерви (включають, рівень освіти, культури працівників, стан технічної безпеки, побутові умови).

7. За терміном використання:

• Поточні (які можуть бути реалізовані протягом даного року, їх можна використовувати при незмінних ресур­сах. Прикладом може бути ліквідація втрат продукції, її псування, додаткове проведення робіт технологічного процесу)

• Перспективні (резерви, розраховані на тривалий період використання, часто пов'язані з додатковими вкладеннями, в тому числі і капітальними Прикладом може бути реконструкція приміщень, модернізація засобів механізації, меліорація).

Оскільки ідеальних підприємств не існує, то завжди можна знайти деякі резерви, які покращать і підвищать ефективність роботи підприємства. Для того щоб вміло виявити резерви, аналітики повинні володіти нестандартним мисленням, бути економічно грамотними (кваліфікованими), і мати зацікавленість в економічній вигоді.

Шляхи реалізації внутрішньовиробничих резервів:

• створення нових виробничих фондів

• вдосконалення використання засобів виробництва

• оновлення і вдосконалення устаткування

• вдосконалення планування та обліку на підприємстві

• зміцнення трудової дисципліни

• вдосконалення і використання, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.