2.Центральний історичний архів Полтавщини

 Наступником Полтавської вченої архівної комісії у розв’язанні питань зберігання історичних пам’яток на паперовій основі та їх використання став Центральний історичний архів Полтавщини (нині Державний архів Полтавської області). 9 серпня 1918 року Полтавське губернське земське зібрання затвердило кошторис, штат архіву і його повну назву Центральний історичний архів Полтавщини. Упродовж років існування архіву неодноразово змінювалася його назва, розширювалися функції, але головне завдання - забезпечувати потреби полтавської громади у ретроспективній інформації - залишалося незмінним.

   Із пошаною сьогодні згадуємо плідну роботу наших попередників 20-х років, коли архівною секцією комітету по охороні пам’яток старовини і мистецтва було врятовано й сконцентровано значну кількість рідкісних документів. Протягом короткого часу архівними працівниками було зібрано документи про Івана Котляревського і Григорія Сковороду, майже всі рукописи творів Панаса Мирного й 189 листів до нього видатних діячів літератури, науки, мистецтва; понад 3 тис. етнографічних та інших записів Івана Рудченка, сотні інших листів, у тому числі Тараса Шевченка, Михайла Драгоманова, Лесі Українки, Миколи Гоголя. Величезну роботу в справі врятування, впорядкування і використання матеріалів поруч із працівниками губарху проводили також співробітники Центрального пролетарського музею Полтавщини, викладачі Інституту народної освіти.

   Архівісти не тільки продовжували виконувати копітку роботу щодо впорядкування архівних фондів, а й брали активну участь у науковому і громадському житті краю.

   Трагічним для багатьох архівістів виявився період 1930-х років. Тоді до списків "націоналістів" і "ворогів народу" потрапили керівники губарху й директори архіву Володимир Щепотьєв, Федір Герасименко, Федір Блоха, науковці Михайло Бужинський, Дмитро Граховецький, Іван Горіздра, Григорій Лебединський, Ганна Алксніт, Ол.Бузинний, Володимир Лятошинський та інші. "Чистки" в радянських установах і наукових товариствах, репресії щодо найбільш діяльних працівників призвели до того, що на початку 30-х років архівно-краєзнавче життя Полтавщини почало швидко згасати.

    1937 року в зв’язку з утворенням Полтавської області розпочало свою роботу Полтавське обласне архівне управління, а Полтавський державний історичний архів перейменовано на Полтавський обласний історичний архів.

    Напередодні війни архіви були передані у підпорядкування органів НКВС, використання архівної інформації в оперативних, політичних цілях стало найважливішим напрямом діяльності Державного архіву Полтавської області, практично припинилися наукові, історичні дослідження, публікація документів.

    Друга світова війна завдала Державному архіву Полтавської області непоправних втрат. У вересні 1941 року вдалося евакуювати близько 70 тисяч справ. Основна частина документів (1572795 одиниць зберігання) загинула. Повністю було знищено матеріальну базу архіву. Однак копітка праця архівістів у післявоєнний період дала змогу поновити архівні зібрання .