- •Комп’ютерний набір і верстка о.О. Антоненко
- •Передмова
- •Мета та завдання навчального курсу
- •Навчальний план дисципліни
- •1. Указ президента україни "Про розвиток соціологічної науки в Україні"
- •1. Кабінету Міністрів України:
- •2. Міністерству освіти і науки України:
- •2. Завдання соціологічної освіти
- •3. Кваліфікаційна характеристика фахівця соціолога Загальні положення.
- •Призначення соціолога
- •Теоретична підготовка фахівців
- •4. Головні соціологічні центри та установи
- •5. Кодекс этики международной социологической ассоциации (мса)
- •6.Университетская социология1
- •6.1.Университетская социология в Европе
- •6.2.Университетская социология в сша
- •7.Европейская социологическая ассоциация (еса)
- •8. Соціологічна асоціація україни
- •8.1. Статут соціологічної асоціації україни2
- •1. Загальні положення
- •2. Мета та завдання Асоціації
- •3. Члени Асоціації
- •4. Структура та керівні органи Асоціації
- •5. Кошти та майно Асоціації
- •6. Припинення діяльності Асоціації
- •7. Зміни та доповнення до Статуту
- •8.2. Професійний кодекс соціолога
- •Етичні норми
- •1. Організація професійної діяльності і трудові відносини
- •2. Науково-дослідна діяльність
- •2.22. Соціолог не повинен використовувати інформацію, зібрану конфіденційно, таким чином, щоб вона компрометувала учасників дослідження, співробітників, замовників або інших осіб.
- •2.26. Соціолог вправі спиратися на підтримку і допомогу сау, її відділень на місцях у створенні сприятливих морально-правових умов для своєї діяльності і захисту свого професійної гідності.
- •3. Наукове спілкування
- •4. Презентація результатів дослідження і наукових публікацій
- •5. Публічні виступи
- •6. Редакційно-видавнича діяльність
- •7. Утворення, викладання, професійна підготовка
- •8. Консультування й експертиза
- •8.1. Соціолог погоджується працювати експертом або консультантом тільки тоді, коли він детально знаком із предметом, методами і технологією, якими він планує користуватися.
- •9. Робота з контрактами і наданням послуг
- •Висновок
- •8.3. Українська соціологічна асоціація: радянський період діяльності
- •9. Історія соціологічної думки в Україні
- •9.1. Передумови виникнення української соціології
- •9.2. Українська позитивістська соціологія
- •9.3. Антипозитивістський напрямок в українській соціології
- •§ 1. Соціологічне неокантіанство
- •§ 2. Націологія
- •§ 3. Ідентифікація нації в творчості м. Драгоманова
- •§ 4. Національна ідея як державна ідея
- •§ 5. Етико-правова спрямованість української соціології
- •9.4. Біографічні відомості
- •9.5. Украинская социология после 1991 года
- •9.6. Информация о состоянии и развитии социологии в Днепропетровском регионе (1965 – по н/в)
- •Научные поиски социологов региона.
- •9.7. Радянська соціологія у новітній історіографії (до 50-річчя Радянської соціологічної асоціації)
- •10. Учебно-методическое обеспечение подготовки специалистов
- •10.1. Самостоятельная работа студентов
- •10.2. Понятийный аппарат социологической науки
- •10.2.1. Ж.Т. Тощенко Парадигмы, структура и уровни социологического анализа
- •Парадигмы (методологические стратегии) социологии
- •Парадигмы - основа методологических стратегий социолога
- •Структура социологического знания
- •Структура социологического знания (схема 2)
- •Уровни социологического знания
- •10.2.2. К.М. Ольховіков, г.П. Орлов Категории социологии: Образ мышления и словарь исследования.
- •10.2.3. Ж.Т. Тощенко о социологическом понятийном аппарате
- •О категориях социологии
- •10.3. Підготовка студентів до семінарських занять
- •10.3. Стратегия библиографического поиска источников социологии
- •10.5. Методичні рекомендації до написання рефератів
- •10. 6. Теми контрольних робіт з курсу «вступ до спеціальності»
- •Тема 1. Роль соціології у пізнанні та розвитку суспільства
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 2. Бібліографічна евристика соціологічної літератури
- •Список рекомендованої література
- •Тема 3. Поняття про соціологію, її предмет та об'єкт пізнання
- •Список рекомендованої література
- •Тема 4. Сутність, функції та структура соціологічного знання
- •Список рекомендованої література
- •Тема 5. Соціальна політика та соціальна практика
- •Список рекомендованої література
- •Тема 6. Соціологічні категорії, поняття та терміни
- •Список рекомендованої література
- •Тема 7. Основні елементи соціальної системи і форми організації людей у суспільстві
- •Список рекомендованої література
- •Тема 8. Соціологія як галузь знання, навчальна дисципліна і спеціальність
- •Список рекомендованої література
- •Тема 9. Професійна етика та моральний облік соціолога
- •Список рекомендованої література
- •Тема 10. Основні етапи історії соціологічної думки
- •Список рекомендованої література
- •11. Учбова література з курсу «вступ до спеціальності»
- •Довідники
- •12.Інтернет-сайти
- •12.1. Офіційні сайти міжнародних організацій
- •12.2.Сайти бібліотек
- •12.3.Сайти соціологічних центрів та організацій
9.2. Українська позитивістська соціологія
Європейський позитивізм, особливо філософія О. Конта і Дж. С. Мілля дали життя українській соціології взагалі і, зокрема, її позитивістському напрямку, до якого входили В. Лесевич, І. Лучинський, М. Грот, С. Остапенко, С. Подолинський, О. Стронін, М. Ковалевсь-кий, В. Данилевський. їх легко ідентифікувати як представників позитивізму, бо їх вчення поєднують наступні загальні риси:
— натуралізм та органіцизм;
— механіцизм, зокрема, енергетизм;
— об'єктивний метод і критика суб'єктивізму в соціології;
— ідея прогресу в суспільстві;
— історія, етнографія, антропологія як емпірична база соціології;
— порівняльно-історичний метод;
— уява про соціологію як узагальнення законів біології, психології, історії;
— «соціальний атомізм», як пізнавальний принцип, покладений в основу розуміння суспільства.
Але, слід підкреслити, що кожний з дослідників зумів внести своє оригінальне бачення законів суспільства, тобто збагатити соціологію і соціологічний позитивізм, зокрема.
Так, наприклад, І. Лучинський і С. Подолинський «обмежили» дію біологічних законів в суспільстві, погоджуючись з тим, що на певних етапах його розвитку з'являються суто соціальні закони: закон взаємодії людських поколінь (Лучинський) та закон зростання людської солідарності, змагання, конкуренції людських здібностей (Подолинський).
Категорія «солідарність» грає в українській соціології не менш значну роль, ніж в Європейській. Але кожен з соціологів надає їй свій зміст. Якщо для європейця Е. Дюркгейма «солідарність» — це тип соціального зв'язку, зміна якого означає об'єктивний процес розвитку суспільства від його родинного стану до сучасних економічних зв'язків (від «механічної» до «органічної» солідарності), то для М. Ковалевського зростання людської солідарності — це зростання суспільної організованості, поява соціальних інститутів.
Українець С. Подолинський розуміє під солідарністю почуття єдності людей, яке приходить на зміну агресивності і долає, таким чином, біологічний інстинкт в людстві.
Своєрідність українського соціологічного позитивізму полягає в тому, що його представники, розуміли обмеженість біологічної і механістичної парадигм, намагались доповнити їх законами психології, або культурології. Тому, наприклад, М. Грот пояснює природу прогресу, інгресу і регресу в суспільстві, з одного боку, збільшенням людської енергії, в умовах прогресу, а з другого, зменшенням її під час регресу. В той же час ці стани суспільства супроводжуються психологічними коливаннями людських почуттів, які змінюються від почуття щастя в умовах прогресу до страждань під час регресу.
«Прогресс — такой ряд затрат энергии природы и человека, который ведет к увеличению этих энергий, к увеличению сознательности и свободы и, через это, к увеличению счастья живых элементов природы, человеческих существ в особенности»1.
1 Грот Н. Прогресс и наука. – Одесса, 1883. – С. 8.
Категорії «енергія» і «організм» допомагають зрозуміти суть ідеї, яка поєднала фізичний енергетизм та біологічний органіцизм в концепції Н. Грота.
В його творчості привертає до себе увагу певна самокритичність. Він відчуває недосконалість енергетизму (або соціологічного позитивізму). Але вчений, скутий позитивістськими методологією й світоглядом, намагається знайти рішення проблеми в іншій науці, яка була попередником соціології XX століття. Це — психологія.
В Росії наприкінці XIX століття гуманітарне знання відчувало вплив психологічної науки, в якій значна доля належала фізіології.
Психологія і фізіологія індивіда, як здавалось соціологам того періоду, скоріше допоможуть зрозуміти суто людські закони на відміну від фізики та біології.
З категорією волі була пов'язана довічна філософська загадка про межі дії законів природи в людині і в суспільстві. На рубежі століть філософи визнають, що людські істоти відрізняються від природних не стільки розумом, скільки волею.
Грот вважає, що подальший розвиток соціологічної теорії пов'язаний з необхідністю розробки психологічного розуміння «свободи волі» (не філософського). «Все осложнено неразработанностью психологического понятия свободы воли», — пише Грот.
Ще одна обставина, яка компрометує принципи позитивізму, за думкою автора, пов'язана з тезою про людське щастя, яке повинно супроводжувати прогрес і бути його ознакою. Але дійсність демонструє зростання страждань. «Мы сознаем бессилие попыток теоретически доказать факт возрастающего счастья человеческого рода».
Таким чином, Н. Грот показує методологічні тупики раннього соціологічного позитивізму, а також пізнавальну і наукову безперспективність ідеї прогресу в соціології.
Через принцип психологізму М. Грот приходить до висновку, що соціологія має вивчати психологічні явища в суспільстві, які такі ж самі, як і в окремій людині.
Так, відчуття, притаманні індивіду, в суспільстві існують в формі мови і знань; почуття, пов'язані з оцінкою, мають суспільний прояв у вигляді звичаїв, уподобань, художньої творчості; явище волі в суспільстві існує як політичні тенденції; й, кінець кінцем поведінка, дія — це юридичні, економічні норми і закони, які обумовлюють поступ людства. Таким чином, соціологія, в уяві М. Грота — це синтез етики, політичної історії, права, економіки.
Видатною фігурою в соціології України слід вважати О. І. Строніна. Важко погодитись з оцінкою, яку сьогодні дають цьому вченому сучасні історики соціологічної науки, приписуючи йому механіцизм1.
1 Див. : Українська соціографія і соціологія // Енциклопедія українознавства. – К., 1995. – С. 1131.
Роботу «История и метод» він присвячує методу наукового пізнання суспільства, який повинен передбачити класифікацію соціальних явищ, або їх типологію, спостереження, індуктивну логіку в соціальному аналізі.
«История общественности» О. Строніна—далеко виходить за межі класичної позитивістської школи і механіцизму.
Історія громадянства — це результат культурної динаміки. В роботі мова йде про те, що культурні чинники, наукові, естетичні, художні, економічні, політичні, зумовили розвиток суспільства. Характеристика етапів нагадує, скоріше, «ідеальні типи», які соціолог виокремлює на основі ідеї (ідеології), як системоутворюючого початку. Так, ідея родини визначає патріархальне суспільство, ідея (ідеологія) державності і кастовості дає державно-аристократичний стан, ідеї права і гуманізму народжують політичну демократію.
Треба зауважити, що українські соціологи розуміли прогрес суспільства складніше, ніж це представлено в Контівському «законі трьох стадій». Вже М. Грот, а потім й О. Стронін і І. Франко стадіальність суспільства не сприймають як рух до безумовного вдосконалення духовності.
Соціальну динаміку О. Стронін описує як шестичасну, що проходить цикли прогресу, застою, регресу, виродження, переродження і відродження1.
1 Див.: Политика как наука. — СПб., 1872.
Коли соціологи намагаються простежити дію законів еволюції на прикладі історії суспільства, вони змушені покинути межі механіцизму і біологічного натуралізму.
Домінування еволюційної методології в творчості соціологів цього напрямку мало декілька наслідків. Перший з них — це ідея прогресу. Завдяки останній, соціологи визначали предмет науки про суспільство. Глобальні закони його розвитку стали змістом багатьох робот вчених, починаючи з О. Конта.
Другий наслідок еволюціонізму — це історичний метод, який знайшов свою конкретизацію в дослідженні етапів розвитку людства. Визначення етапів залежало від світогляду вченого, від його орієнтації на певну наукову тенденцію, згідно з якою виділялись історичні детермінанти (економічні, географічні, релігійні), або визнавався вплив всіх факторів і їх рівнозначність.
Таким чином, в системах класичного позитивізму з'являються дослідження соціокультурної динаміки; які зближують їх з антипозити-вістськими культурологічними течіями в соціології.