- •Комп’ютерний набір і верстка о.О. Антоненко
- •Передмова
- •Мета та завдання навчального курсу
- •Навчальний план дисципліни
- •1. Указ президента україни "Про розвиток соціологічної науки в Україні"
- •1. Кабінету Міністрів України:
- •2. Міністерству освіти і науки України:
- •2. Завдання соціологічної освіти
- •3. Кваліфікаційна характеристика фахівця соціолога Загальні положення.
- •Призначення соціолога
- •Теоретична підготовка фахівців
- •4. Головні соціологічні центри та установи
- •5. Кодекс этики международной социологической ассоциации (мса)
- •6.Университетская социология1
- •6.1.Университетская социология в Европе
- •6.2.Университетская социология в сша
- •7.Европейская социологическая ассоциация (еса)
- •8. Соціологічна асоціація україни
- •8.1. Статут соціологічної асоціації україни2
- •1. Загальні положення
- •2. Мета та завдання Асоціації
- •3. Члени Асоціації
- •4. Структура та керівні органи Асоціації
- •5. Кошти та майно Асоціації
- •6. Припинення діяльності Асоціації
- •7. Зміни та доповнення до Статуту
- •8.2. Професійний кодекс соціолога
- •Етичні норми
- •1. Організація професійної діяльності і трудові відносини
- •2. Науково-дослідна діяльність
- •2.22. Соціолог не повинен використовувати інформацію, зібрану конфіденційно, таким чином, щоб вона компрометувала учасників дослідження, співробітників, замовників або інших осіб.
- •2.26. Соціолог вправі спиратися на підтримку і допомогу сау, її відділень на місцях у створенні сприятливих морально-правових умов для своєї діяльності і захисту свого професійної гідності.
- •3. Наукове спілкування
- •4. Презентація результатів дослідження і наукових публікацій
- •5. Публічні виступи
- •6. Редакційно-видавнича діяльність
- •7. Утворення, викладання, професійна підготовка
- •8. Консультування й експертиза
- •8.1. Соціолог погоджується працювати експертом або консультантом тільки тоді, коли він детально знаком із предметом, методами і технологією, якими він планує користуватися.
- •9. Робота з контрактами і наданням послуг
- •Висновок
- •8.3. Українська соціологічна асоціація: радянський період діяльності
- •9. Історія соціологічної думки в Україні
- •9.1. Передумови виникнення української соціології
- •9.2. Українська позитивістська соціологія
- •9.3. Антипозитивістський напрямок в українській соціології
- •§ 1. Соціологічне неокантіанство
- •§ 2. Націологія
- •§ 3. Ідентифікація нації в творчості м. Драгоманова
- •§ 4. Національна ідея як державна ідея
- •§ 5. Етико-правова спрямованість української соціології
- •9.4. Біографічні відомості
- •9.5. Украинская социология после 1991 года
- •9.6. Информация о состоянии и развитии социологии в Днепропетровском регионе (1965 – по н/в)
- •Научные поиски социологов региона.
- •9.7. Радянська соціологія у новітній історіографії (до 50-річчя Радянської соціологічної асоціації)
- •10. Учебно-методическое обеспечение подготовки специалистов
- •10.1. Самостоятельная работа студентов
- •10.2. Понятийный аппарат социологической науки
- •10.2.1. Ж.Т. Тощенко Парадигмы, структура и уровни социологического анализа
- •Парадигмы (методологические стратегии) социологии
- •Парадигмы - основа методологических стратегий социолога
- •Структура социологического знания
- •Структура социологического знания (схема 2)
- •Уровни социологического знания
- •10.2.2. К.М. Ольховіков, г.П. Орлов Категории социологии: Образ мышления и словарь исследования.
- •10.2.3. Ж.Т. Тощенко о социологическом понятийном аппарате
- •О категориях социологии
- •10.3. Підготовка студентів до семінарських занять
- •10.3. Стратегия библиографического поиска источников социологии
- •10.5. Методичні рекомендації до написання рефератів
- •10. 6. Теми контрольних робіт з курсу «вступ до спеціальності»
- •Тема 1. Роль соціології у пізнанні та розвитку суспільства
- •Список рекомендованої літератури
- •Тема 2. Бібліографічна евристика соціологічної літератури
- •Список рекомендованої література
- •Тема 3. Поняття про соціологію, її предмет та об'єкт пізнання
- •Список рекомендованої література
- •Тема 4. Сутність, функції та структура соціологічного знання
- •Список рекомендованої література
- •Тема 5. Соціальна політика та соціальна практика
- •Список рекомендованої література
- •Тема 6. Соціологічні категорії, поняття та терміни
- •Список рекомендованої література
- •Тема 7. Основні елементи соціальної системи і форми організації людей у суспільстві
- •Список рекомендованої література
- •Тема 8. Соціологія як галузь знання, навчальна дисципліна і спеціальність
- •Список рекомендованої література
- •Тема 9. Професійна етика та моральний облік соціолога
- •Список рекомендованої література
- •Тема 10. Основні етапи історії соціологічної думки
- •Список рекомендованої література
- •11. Учбова література з курсу «вступ до спеціальності»
- •Довідники
- •12.Інтернет-сайти
- •12.1. Офіційні сайти міжнародних організацій
- •12.2.Сайти бібліотек
- •12.3.Сайти соціологічних центрів та організацій
9.4. Біографічні відомості
Бочковський Ольгерд Іпполіт (1884, Херсонщина — 1939) — визначний український соціолог, публіцист і політичний діяч; професор Української Господарської Академії в Подєбрадах. До Чехії емігрував у 1905 р. На формування його соціологічних поглядів здійснили вплив ідеї Г. Спенсера, М. Вебера, Ф. Тьонніса, Е. Дюркгейма. Соціологію розглядав як науку про суспільство, головним предметом якої є народ і нація.
Винниченко Володимир Кирилович (07.08.1880, с. Веселий Кут, Єлисаветградського повіту на Херсонщині, нині Кіровоградська область — 06.03.1951, Мужен, департамент Приморські Альпи, Франція)—видатний український мислитель, політичний і громадський діяч, письменник. Брав активну участь у революційних подіях на Україні в 1917-1919 pp. З 1919 р. в еміграції. У політиці був прихильником соціалістичних ідей, у теорії — багато в чому погоджувався з марксизмом, хоча на його ідеології сильно позначалися впливи західного лібералізму і гуманізму.
Вовк Федір Кіндратович (17.03.1847, с. Кряківка, тепер Пирятинського району Полтавської області — 29. 06. 1918 Жлобін, тепер райцентр у Бєларусі) — видатний український антрополог, етнограф і громадський діяч. Соціологію розглядав як науку про суспільне життя, яка разом з суспільною антропологією, передісторичною антропологією, етнологією, етнографією є складовою однієї науки — антропології.
Грот Микола Якович (30. 04. 1852, Гельсінки — 04. 06. 1899, помістя Кочеток Харківської губернії) — відомий представник позитивістської соціологи на Україні. З 1876 р. професор Ніжинського історико-філологічного інституту. У 1883-1886 pp. — професор Новоросійського (Одеського) університету, згодом професор Московського університету. У 1889 р. перейшов до Харківського університету, однак через передчасну смерть до виконання своїх обов'язків не приступив. Основна соціологічна проблематика — прогрес і регрес, сутність соціології та класифікація наук.
Грушевська Катерина Михайлівна (21. 06. 1900, Львів — 1943, заслання) — відомий український соціолог, фольклорист і етнограф. Дочка М. Грушевського. З часу організації Українського соціологічного інституту (1919) бере активну участь у роботі Семінару примітивної культури, згодом співробітник культурно-історичної комісії при історико-філологічному відділі ВУАН, керівник Кабінету примітивної культури науково-дослідної кафедри історії України, науковий співробітник Інституту літератури АН УРСР. Соціологію розглядала як науку про громадянство, про взаємодію різних суспільних груп.
Грушевський Михайло Сергійович (29. 09. 1866, Холм — 24. 11. 1934, Кисловодськ) — видатний український історик, соціолог, громадський і політичний діяч. У 1894—1914рр. професор кафедри історії України Львівського університету; з 1897 р. голова Наукового Товариства ім. Шевченка, з 1908 р. Українського Наукового Товариства у Києві; з 1919 р. організатор і керівник Українського соціологічного інституту (УСІ). Академік ВУАН (з 1923 р.) Академії Наук СРСР (з 1929 р.) Царина соціологічних інтересів — фактори соціальної еволюції, закони суспільного розвитку, сутність соціології, генетична соціологія тощо.
Дністрянський Станіслав Северинович (13. 11. 1970, Тернопіль — 05. 05. 1935, Ужгород) — видатний український правник. Протягом 1898—1918 pp. викладав у Львівському університеті (з 1901 — професор). З 1919 р. бере активну участь у створенні Українського Вільного Університету. Обіймав посади декана, ректора, проректора УВУ. З 1928 р. — штатний академік ВУАН. Дійсний член НТШ. Д. — представник соціологічної школи права. На його поглядах відчувається, зокрема, вплив Тьонніса (концепція спілки і спільноти) і Елінека (теорія етнічного мінімуму). У дослідженні права, інших соціальних явищ Д. керувався генетично-історичним методом.
Донцов Дмитро Іванович (29. 08. 1883, Мелітополь — 30. 03. 1973, Канада) — український публіцист, літературний критик і політик. З 1939 року в еміграції. На становлення соціологічних уявлень Д. здійснили вплив праці Спенсера, Дарвіна, Шопенгауера, Ніцше, Парето, Гумпловича та ін.
Драгоманов Михайло Петрович (18. 08.1841, Гадяч — 20. 06. 1895, Софія) — видатний український політико-громадський діяч, учений і публіцист. Царина соціологічних зацікавлень — соціальні зміни, співвідношення соціології і історії, проблеми прогресу. Прихильник теорій О. Конта, Г. Спенсера, П. Ж. Прудона.
Єфремов Сергій Олександрович (06. 10. 1876, с. Пальчик Звенигородського повіту Київської губернії— 31. 03. 1939, ув'язнення) — видатний український вчений, літературознавець, державний діяч. Становлення соціологічних ідей Є. відбувалось під впливом російського соціолога Михайловського.
Звоницька Агнеса Соломонівна (05. 04. 1897, Київ — 17. 08. 1924, с. Бурулдей, Киргизія) — соціолог. З 1913 по 1915 pp. вивчала соціальні науки в Німеччині і Швейцарії: з 1915 по 1918 pp. —у Києві; з 1918 по 1941 pp. (за виїмком 1920-25 рр, коли жила в Києві) працює у різних наукових установах Ленінграда. В соціологічних колах відома, перш за все, як автор книги "Опыт теоретической социологии. Социальная связь.", яка вийшла друком 1914 року в Києві, коли 3. було 17 років.
Зіньківський Трохим Аврамович (04. 08. 1861, м. Бердянськ — 21.06.1991, там само) — український письменник і публіцист. На філософсько-соціологічну думку України справили вплив його роздуми про національну ідею, співвідношення національного і соціального в суспільному житті.
Іконников Володимир Степанович (09.12.1841, Київ — 26.11.1923, Київ) — видатний історик, історіограф, професор Київського університету, академік Петербурзької академії наук і ВУАН. У своїх історіософсько-соціологічних поглядах дотримувався установок позитивізму.
Кістяківський Богдан Олександрович (16. 11. 1868, Київ — 29. 04. 1920, Єкатеринодар) — відомий український правознавець, філософ, соціолог, політичний діяч, учасник революційного руху в Україні. Навчався в Київському, Дерптському, Берлінському (під керівництвом Зімеля), Фрайбурзькому (під керівництвом Віндельбанда) університетах. З травня 1917 року — професор юридичного факультету Київського університету. З 1918 — професор державного права і декан юридичного факультету Українського державного університету, член комісії з законодавчої підготовки заснування української Академії наук і позаштатний академік по кафедрі права. З січня 1919 р. — академік на кафедрі соціології. В молоді роки захоплювався марксизмом, згодом переходить на позиції неокантіанства.
Ковалевський Максим Максимович (08. 09. 1851, Харків — 05. 04. 1916, Петроград) — видатний вітчизняний історик, етнограф, соціолог, політичний діяч, академік Петербурзької АН (з 1914 p.). У 1872 році закінчив Харківський університет. Професор Московського (1878-87 pp.) і Петербурзького (1905—16 pp.) університетів. У 1901 році виїхав за кордон і організував в Парижі Російську вищу школу суспільних наук, до програми якої входив і курс історії України. Виступав проти переслідування царизмом української культури і мови. Після повернення в Росію був обраний до Державної думи (1906 p.), в 1907 р. — до Державної ради. К. співпрацював з українською фракцією в Думі, був головою допомогового товариства ім. Шевченка в Петербурзі, очолив редакцію енциклопедичного видання "Украинский народ в его прошлом и настоящем".
К. є представником широкої течії в історії соціологічної думки в Україні, яка виражала інтереси українського лібералізму 80-90-х pp. Світогляд К. склався під впливом позитивізму.
Козлов Олексій Олександрович (20.11.1831, Москва—12.03.1901, Петербург) — відомий філософ. В 1876-1887 pp. — приват-доцент, професор Київського університету. В історії соціологій України знаний як критик позитивізму.
Костомаров Микола Іванович (16. 05. 1818, с. Юрасівка Острозького повіту Слобідсько-Української губернії, нині Росія — 19.04.1885, С.-Петербург) — відомий український історик, етнограф, фольклорист, письменник. В українській суспільній думці знаменує перехід до позитивістського народництва.
Куліш Пантелеймон Олександрович (08. 08. 1819, містечко Воронеж, нині смт. Шосткінського району Сумської області — 14.02. 1897, хутір Мотронівка, поблизу м. Борзна, нині Чернігівської області) — український письменник, історик, фольклорист, етнограф, перекладач. У 1837-1839 pp. навчався у Київському університеті як вільний слухач. З 1840 р. учителював у Луцьку, Києві, Рівному, викладав у Петербурзькому університеті. У 1847 р. заарештований за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві і засланий до Вологди (замінено службою у Тулі). Покаявшись, дістав дозвіл (1850 р.) переїхати до Петербурга. У 60-х роках перебував на державній службі у Варшаві.
Світогляд, література і наукова діяльність К. надзвичайно суперечливі. Соціологічним змістом наповнені, перш за все, його роздуми на тему міста і села, Європи й хуторянства.
Лесевич Володимир Вікторович (15. 01. 1837, с. Денисівка, нині Полтавської області — 25. 11. 1905, Київ) — найвизначніший вітчизняний позитивіст другої половини XIX — початку XX ст.
Еволюціонував від позитивізму О. Конта до емпіріокритицизму, який вважав вершиною розвитку філософської думки. У початках своєї творчості цікавився переважно соціологією.
Липинський В'ячеслав Казимирович (17. 04. 1882, с. Затурці, нині Волинської області — 14. 06. 1931, санаторій Вінервальд біля Відня) — історик, соціолог, політик, публіцист. За гетьманату (1918) Л. став послом України у Відні і залишився на цьому посту й на УНР (до червня 1919 p.). На еміграції жив в Австрії, за винятком 1926-1927 pp., коли керував кафедрою історії української державності в Українському Науковому Інституті у Берліні.
Визначальний вплив на формування світогляду Л. справили п'ять теоретичних напрямків політичної і соціологічної науки того часу: 1) ранні теорії соціального конфлікту, зокрема, концепції Гегеля, Маркса, Гумпловича, Ратценгофера і Оппенгеймера; 2) західно-європейський раціоналізм кінця XIX ст., зокрема, теорії М. Вебера про значення ірраціональних впливів у людському існуванні та концепції Ж. Сореля, особливо критика ним доктрин демократії і лібералізму; 3) теорії еліти Моски, Міхельса і теорії циркуляції еліт Парето; 4) німецька політична історіографія, зокрема, ідеї Л. фон Ранке та його учня Ф. Рацеля про побудову державного життя; 5) польська консервативна історична школа.
Головною теоретичною концепцією Л. — соціолога є його теорія організації національних еліт та їх кругообігу.
Лучицький Іван Васильович (14. 04. 1845, Кам'янець-Подільський — 22. 08. 1918, Київ) — український історик. З 1877 по 1907 рік професор Київського університету. Соціологічні ідеї Л., зокрема про предмет соціології, її співвідношення з історією сформувались під впливом основоположників соціології (О. Конта, Дж. Мілля).
Мицюк Олександр (1883-1943) — економіст і соціолог, громадський діяч. У 1918 році, за Директорії, — міністр внутрішніх справ, у 1920 році — товариш міністра народного господарства. На еміграції — професор Української Господарської Академії в Подєбрадах і Українського Вільного Університету і кілька разів його ректор.
В ранній період своєї діяльності опублікував декілька науково-популярних праць про переселення українців у Сибір і на Далекий Схід, звертаючи у них головну увагу на те, чи можуть українці зберегти свою національність за межами України.
Остапенко Сергій — економіст і політичний діяч. Народився на Волині. До 1917 р. —доцент Київського комерційного інституту. У 1917 році член Центральної Ради від партії есерів. Міністр торгівлі і промисловості у першому уряді Директорії, з лютого до квітня 1920 року — голова Ради Міністрів У HP. За даними дослідників, у 1931 році, мабуть, був заарештований і загинув без вісті.
У своїх економіко-соціологічних поглядах виступав як послідовник енергетичних ідей С. Подолинського.
Подолинський Сергій Андрійович (21.07.1850, с. Ярославка на межі Київської і Херсонської губерній, нині Шполянський район Черкаської області — 12. 07. 1891, Київ) — відомий український публіцист, економіст, соціолог. Брав активну участь у громадському і політичному житті.
Соціологію П. розглядав як науку про людське суспільство. В своїй творчості поєднував марксистські і соціал-дарвіністські погляди з політичною програмою громадівства.
Рудницький Степан Львович (03.12.1877, Перемишль, Австро-Угорська імперія — 03. 11. 1937, ув'язнення) — видатний український вчений в галузі фізичної, соціально-економічної і політичної географії, фундатор української наукової географії і географії України. У 1908-1914 pp. — приват-доцент, професор Львівського університету. У1918 р. — експерт і радник при уряді ЗУНР з економіко- і політико-географічних проблем. Викладав у Кам'янець-Подільському університеті. На еміграції Р. працював в Українському Вільному Університеті, Карловому університеті, Українській Господарській Академії в Подєбрадах, а також викладав географію в Українському вищому педагогічному інституті ім. Драгоманова. У 1926 p. Р. повернувся в Україну. У 1933 р. — репресований.
В основі соціологічних поглядів Р. лежить ідея, що в соціальному світі, як і в світі природи, точиться боротьба за існування.
Старосольський Володимир (08. 01. 1878, Ярослав — 25. 02. 1942, заслання) — український правник і соціолог. Викладав у Львівському і Кам'янець-Подільському університетах. На еміграції працював в Українському соціологічному інституті М. Грушевського, Українській Господарській Академії в Подєбрадах, Українському Вільному Університеті. З еміграції повернувся до Львова, а з приходом Червоної Армії був засуджений на 10 років.
Соціологічні інтереси С. зосереджені навколо проблем нації, соціологічного розуміння права та держави та ін.
Стронін Олександр Іванович (04. 03. 1826, слобода Ракитина, тепер селище Ракитине Ракитнянського району Бєлгородської області, Росія — 10. 02. 1889, Ялта) — історик, соціолог, педагог. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. В 1848-1862 pp. — викладач Кам'янець-Подільської, Новгород-Сіверської та Полтавської гімназій. Працюючи в Полтаві, брав участь у створенні недільних та суботніх шкіл, організації публічних лекцій, де активно пропагував позитивістські ідеї. За "неблагонадежность" в т.ч. і за намір "отделить Малороссию от России" відбував заслання в Архангельській губернії. Учитель і друг М. П. Драгоманова.
Туган-Барановський Михайло Іванович (21.01.1865, с. Солоне Куп'янського повіту Харківської губернії — 22. 01. 1919, станція Затишок) — видатний український економіст, теоретик кооперативного руху, соціолог. Викладав у навчальних закладах Москви і Петербурга. У 1917 році — секретар фінансів, торгівлі і промисловості Центральної Ради. Т.-Б. був секретарем комісії по створенню Української Академії Наук, головою її 3-го відділу, професором Київського, згодом Українського університету.
Як соціолог, Т.-Б. поділяв погляди неокантіанства.
Франко Іван Якович (27. 08. 1856, Нагуєвичі Дрогобицького повіту — 28.05.1916, Львів) — видатний український письменник і поет, громадський діяч і соціальний мислитель.
Філософський світогляд Ф., який слугував йому для соціологічних побудов, можна охарактеризувати як раціоналізм. У Ф. раціоналізм означає такий підхід до речей, явищ і процесів дійсності, який за достатню основу їх існування бере факти позитивних наук, описані, досліджені розумом. А тому соціологічні погляди Ф. на суспільство, його прогрес і регрес і ін., грунтуються на виборі новітніх наукових фактів, використанні ідей позитивізму, антропологічного напрямку в теорії культури економічних ідей К. Маркса тощо.
Хлєбніков Микола Іванович (17. 10. 1840, Ветлузький повіт Костромської губернії — 26. 06. 1880, Київ) — правник, історик, соціолог. В 1865 закінчив Московський університет. З серпня 1877 р. — професор кафедри енциклопедії права Київського університету. За самохарактеристикою — ідеаліст і християнин. У своїх працях X. спростовував вихідні положення засновників позитивізму.
Шаповал Микита Юхимович (1882, с. Серебрянка на Дніпропетровщині — 1932, Прага) — український письменник, соціолог, політичний діяч доби Центральної Ради. Після поразки української революції проживав в еміграції.
Головну увагу в своїх працях Ш. приділяє проблемі суспільства, а також соціологічному дослідженню українського руху.