Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Осіпенко Буд. матеріали.doc
Скачиваний:
233
Добавлен:
16.11.2018
Размер:
10.26 Mб
Скачать

1.11. Механічні властивості матеріалів

Механічні властивості характеризують поведінку матеріалу під дією механічних навантажень.

До механічних властивостей належать:

Міцність – це здатність матеріалу сприймати навантаження, які викликають в ньому внутрішні напруження, не руйнуючись. Міцність характеризується межею міцності – найбільшим напруженням (σв), яке може витримати даний матеріал. Це напруження відповідає найбільшому навантаженню у момент руйнування (до зруйнування) Fв. Залежно від характеру навантаження і виду напружень, що виникають в матеріалі, розрізняють міцність при: стисканні, розтягуванні, згині, зрізі та ударі. Міцність визначають на зразках матеріалу необхідної форми і розміру, які встановлює стандарт. Міцність при стисканні, розтягуванні і згині одного і того самого матеріалу може сильно відрізнятися. Так, міцність кам’яних матеріалів при стисканні у 5–10 разів вища ніж при згині або розтягуванні. Міцність деревини при згині вища ніж при стисканні.

В межах малих деформацій для більшості матеріалів справедливий закон Гука, який встановлює зв’язок напруження та деформації:

, (1.12

де ε=ΔL/L, ΔL – абсолютне видовження, L початкова довжина, Е – коефіцієнт пропорційності або модуль Юнга (модуль пружності Н/м2).

Жорсткість – властивість матеріалу чинити опір прагненню зовнішніх сил до пружного деформування матеріалу. Жорсткість матеріалів оцінюють за величиною модуля Юнга (табл. 1.3.).

Таблиця 1.3

Значення модуля Юнга деяких матеріалів

Матеріал

Е, МПа

Алмаз

12,9·105

Вольфрам

4,0·105

Свинець

0,17·105

Деревина (вздовж волокон)

1,11·105

Деревина (поперек волокон)

0,007·105

Залізо, сталі

2·105

Алюмінієві сплави

0,7· 105

Гуми

8 ·100

Втомна міцність – це здатність чинити опір втомному руйнуванню (під дією динамічних навантажень).

Пружність – це здатність матеріалів повністю відновлювати свою форму і розміри після усунення навантаження. Деформації які зникають після зняття навантаження, називають пружними. Деформації які залишаються після зняття навантаження, називають пластичними (залишковими).

Границя пружностіце те найбільше напруження (σ пр), при якому залишкові деформації мають найменше (допустиме за нормами) значення, тобто матеріал практично зазнає зворотних пружних деформацій.

Пластичність – це властивість матеріалу змінювати без руйнування форму та розміри під впливом навантаження або внутрішніх напружень, стійко зберігаючи утворену форму і розміри після припинення цього впливу. Такі пластичні (залишкові) деформації називають незворотними. Пластичність деяких будівельних матеріалів змінюється під дією температури: при нагріванні – підвищується, при охолодженні – знижується. До таких матеріалів належать бітуми, деякі сорти сталі й ряд полімерних матеріалів.

В’язкість – здатність матеріалу накопичувати (поглинати) енергію деформування. Залежить від міцності і пластичності.

Ударна в’язкість це відношення роботи А (Дж), затраченої на руйнування, до площі перерізу S2) в місці руйнування

, [Дж/м2] (1.13

Для сталей ан=0,2–2,2 Дж/м2 ;

для заліза ан=3,0 Дж/м2 ;

для сірих чавунів ан=0,01 – 0,04 Дж/м2 .

Характеристики міцності, пружності і жорсткості визначають експериментально.

Твердість – властивість матеріалу чинити опір проникненню в них інших тіл –інденторів. Індентор-кулька, конус або пірамідка – виготовляється із загартованої сталі, алмазу або твердого сплаву.

За методом Бринеля в матеріал втискується сталева кулька, за діаметром відбитка визначається число твердості НВ.

За методом Роквелла – втискується алмазний конус, твердість визначається за глибиною проникнення конуса в тіло (HRA, HRB, HRC).

За методом Віккерса- втискується чотиригранна алмазна пірамідка, за діагоналлю відбитка визначається твердість HV.

Між твердістю та міцністю існує залежність

σ в= 0.25…0,55 НВ , (1.14)

для сталі σ в = 0,36 НВ.

Ілюстраційні дані по твердості окремих матеріалів наведено в табл. 1.4

Таблиця 1.4

Твердість окремих будівельних матеріалів

Матеріал

Твердість за Бринелем

Сталь

1500–3000

Загартована сталь

6000–7000

Свинець

30–80

Зносостійкість – властивість матеріалу чинити опір зношуванню, або протистояти силам тертя від предметів, що рухаються. Зношування буває абразивне, корозійно–механічне, ерозійне.

Зносостійкість зростає з підвищенням твердості. Усі технологічні методи що збільшують твердість (гартування, термохімічна обробка), збільшують зносостійкість. Показник зносостійкості матеріалу визначають за формулою:

, (1.15)

де m – маса зразка до початку досліджень; m1 маса зразка після проведення дослідів; S – площа стирання зразка

Дуже важливим для будівельного матеріалознавства є поняття про умови міцності. Руйнування будь–яких конструкцій призводить до втрати матеріальних цінностей, каліцтва або загибелі людей. Щоб уникнути цього, розрахунки на міцність необхідно робити, дотримуючись умови міцності: найбільші напруження σмах, що можуть виникнути в конструкції, мають бути меншими не лише від границі міцності σв, а й від границі текучості σт і навіть границі пружності σ пр. Умова міцності записується

σ мах ≤ [σ] , (1.16)

де [σ] – допустиме напруження ( [σ] = σ в/nδ ); nδ – запас міцності.

Запас міцності завжди nδ>1. Звичайно nδ=2,4…3,0 і більше, залежно від відповідальності конструкції.

Для пластичних матеріалів запас міцності беруть відносно до межі текучості σ т.

[σ] = σ т/ nт, (1.17)

nт=1,4…1,6

Крім умови міцності (1.16) має виконуватись умова жорсткості (щоб уникнути великих деформацій)

εмах≤ [ε] , (1.18)

εмах= σ мах

Висновок: умови міцності (1.16, 1.17) і жорсткості (1.18), а також характеристики σ в, σ т, Е, являються основними в розрахунках на міцність.