- •З. І. Боярська історія держави і права україїни Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
- •Анотація
- •1.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Античні міста-поліси півдня України. Боспорське царство
- •2 Питання. Держави степовиків. Скіфи. Сармати. Гуни
- •3 Питання. Ранньослов’янська державність
- •1.2. План семінарського заняття
- •1.3. Термінологічний словник
- •1.4. Навчальні завдання
- •1.5. Завдання для перевірки знань
- •1.6. Джерела і література
- •Тема 2 Українська держава і право часів Київської Русі та періоду Галицько-Волинської держави
- •2.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Поява і розвиток Київської держави
- •2 Питання. Суспільний лад Київської Русі
- •3 Питання. Адміністративно-державний устрій Київської Русі
- •4 Питання. Право Київської Русі
- •5 Питання. Суди і процес у Київській Русі
- •6 Питання. Державний устрій і право Галицько-Волинської Русі
- •2.2. План семінарського заняття
- •2.3. Термінологічний словник
- •2.4. Навчальні завдання
- •2.5. Завдання для перевірки знань
- •2.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •2.7. Джерела і література
- •Тема 3 Державно-політичний устрій і право в українських землях литовсько-польської доби
- •3.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Державно-політичний устрій і право в українських землях у складі Великого князівства Литовського і Польщі
- •Система управління в українських землях у складі великого князівства литовського
- •Державний лад великого князівства литовського
- •2 Питання. Етапи зближення Литви й Польщі
- •3 Питання. Держава і право в українських землях у складі Речі Посполитої
- •Система управління в українських землях у складі речі посполитої
- •Державний лад речі посполитої
- •4 Питання. Поява українського козацтва
- •3.2. План семінарського заняття
- •3.3. Термінологічний словник
- •3.4. Навчальні завдання
- •3.5. Завдання для перевірки знань
- •3.6. Джерела і література
- •Тема 4 Українська козацько-гетьманська держава і право (іі пол. XVII ст.—XVIII ст.)
- •4. 1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Формування, суспільно-політичний та адміністративний устрій Української козацько-гетьманської держави Богдана Хмельницького
- •Державне управління в козацькій державі
- •2 Питання. Правова система Української козацько-гетьманської держави. Суд і процес
- •3 Питання. Юридичне оформлення об’єднання України з Росією
- •4 Питання. Політичні та правові проблеми переходу України під владу Московської держави і Речі Посполитої після смерті Богдана Хмельницького
- •5 Питання. Адміністративно-політичний устрій українських земель у складі Росії. Зміни в суспільних відносинах
- •6 Питання. Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
- •7 Питання. Кодифікація та основні риси права України-Гетьманщини. Суд і процес
- •4.2. План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •4. 3. Термінологічний словник
- •4.4. Навчальні завдання
- •4.5. Завдання для перевірки знань
- •4.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •4.7. Джерела і література
- •5.1. Методичні вказівки
- •5 Питання. Створення і діяльність Державної Думи в Російській імперії. Західноукраїнські землі в 1905—1917 рр.
- •3 Червня 1907 р. Другу Державну Думу було розпущено. Новий виборчий закон від 3 червня 1907 р. Назвали державним заколотом. За ним надавалися переваги у виборах лише великим землевласникам.
- •5.2. План семінарського заняття
- •5.3. Термінологічний словник
- •5.4. Навчальні завдання
- •5.5. Завдання для перевірки знань
- •5.6. Джерела і література
- •1 Питання. Національна революція в Україні. Створення й діяльність Центральної Ради
- •16 Грудня 1917 року Центральна Рада затвердила законопроект про утворення тимчасового Генерального суду (до скликання Всеукраїнських Установчих зборів).
- •2 Питання. Українська держава за гетьмана п. Скоропадського та Директорії
- •19 Червня 1918 року приймається закон, за яким губернські старости отримують право розпуску таких органів самоврядування, як земські збори і управи, міські думи.
- •3 Питання. Проголошення і діяльність зунр
- •6. 2. План семінарського заняття
- •Теми рефератів
- •6.3. Термінологічний словник
- •6. 4. Навчальні завдання
- •6. 5. Завдання для перевірки знань
- •6.6. Завдання блочно-модульного контролю
- •6.7. Джерела і література
- •7. 1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Формування радянської державності в Україні (1917—1920 рр.)
- •2 Питання. Соціалістична державність і право в Україні (1921—1929 рр.)
- •3 Питання. Державність і право України в 30—35 рр. Хх ст.
- •7.2. План семінарського заняття
- •7.3. Термінологічний словник
- •7.4. Навчальні завдання
- •7.5. Завдання для перевірки знань
- •7.6. Джерела і література
- •8.1. Методичні вказівки
- •1 Питання. Держава і право України в 1936—1940 рр.
- •2 Питання. Державність і право західноукраїнських земель між двома світовими війнами
- •3 Питання. Державно-правовий статус українських земель у період II світової війни
- •4 Питання. Держава і право України в повоєнні роки і період десталінізації (1945—I пол. 1960-х рр.)
- •5 Питання. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 1960-х — середина 1980-х рр.)
- •6 Питання. Держава і право України періоду перебудови (1985—1991 рр.)
- •8.2. План семінарського заняття
- •8.3. Термінологічний словник
- •8.4. Навчальні завдання
- •8. 5. Завдання для перевірки знань
- •8. 6. Джерела і література
- •Додатки
- •Русская Правда Пространной редакции (по Троицкому списку)
- •3. ...Если кто злоумышленно убьет княжа мужа, а убийцу (люди) искать не будут, то виру 80 гривен платит вервь, в которой найден убитый; если же убитый простолюдин, то 40 гривен.
- •Народе український і всі народи України!
5 Питання. Держава і право України в період неототалітарного режиму (середина 1960-х — середина 1980-х рр.)
Тут необхідно зазначити, що процес експериментаторства, який проводився в попередні роки, було перервано кремлівським заколотом 1964 року та приходом до влади в СРСР Л. Брежнєва. Пленум ЦК КПРС 14 жовтня 1964 р. звинуватив Хрущова у суб’єктивізмі і волюнтаризмі, адмініструванні й поспішному експериментуванні, недооцінці економічних законів соціалізму, порушенні норм партійного життя та принципів партійного керівництва.
Прийшовши до влади, Л. Брежнєв почав проводити економічні реформи. Проте бажаних наслідків вони не принесли. Позбавлення республік права управляти підприємствами на своїй території, насадження централізаторських тенденцій, посилення адміністративно-командних методів управління — усе це позбавляло реформи реальних перспектив. Створити комплексний міжгалузевий план не вдалося, як і поставити стимулювання у залежність від результатів праці. Розходження інтересів трудівника, підприємства й суспільства, нежиттєдайність виробничих відносин зумовили крах економічних новацій. Замість того, щоб регулювати виробничі пропорції потребами споживання, тобто ринком, соціалістична система запровадила плановість, валюнтаристськи встановлені показники. Окрім того, у 70-80-ті роки надзвичайно поширилася практика коригування планів у бік зниження. Все це разом із «залізною завісою» перетворило країну у суспільство тотального дефіциту. Катастрофічно бракувало металу, будівельних матеріалів, обладнання, палива, паперу, кормів, транспортних засобів тощо. Високорозвинуті країни побудували постіндустріальне суспільство, вступили в технотронну еру. Україна ж у складі СРСР все ще продовжувала індустріалізацію. Але й ці процеси гальмувалися повільним вилученням з виробництва застарілого устаткування, середній вік якого 1985 року становив 28 років.
Не менш катастрофічними були наслідки панування командно-бюрократичної системи у сільському господарстві.
Однією з причин провалу економічних реформ був саботаж їх з боку потужного апарату державного управління, виробничо-управлінської бюрократії. Важливим фактором була відсутність зацікавленості трудівника в результатах своєї праці через відчуження його від засобів виробництва, від розпорядження виробленою продукцією. Саме в цей час розпочався період стагнації усіх сфер життя.
Формування культу Л. Брежнєва свідчило про створення неототалітарного режиму. Посилювався ідеологічний тиск на народ. У національних відносинах пропагувалося злиття націй.
В середині 60-х років зароджується дисидентський рух, головним напрямком якого була боротьба за права людини, національне та регіональне визволення.
Внутрішніми передумовами опозиційного руху були практично бездержавний статус України, панування партійно-радянської бюрократії, утиски національного культурно-духовного життя.
В державному будівництві того часу суттєвих змін не відчувалося.
Найвищим конституційним органом УРСР вважалася Верховна Рада України. Це був найвищий законодавчий орган.
Важливим органом влади республіки була Президія Верховної Ради УРСР. Нормативні акти, які вона видавала, за своєю юридичною силою йшли за законами. Президія була підзвітна Верховній Раді УРСР.
Найвищим органом державного управління залишалася Рада Міністрів УРСР. За Конституцією це був вищий законодавчий і найвищий розпорядчий орган республіки. Свої нормативні повноваження Рада Міністрів здійснювала шляхом видання постанов і розпоряджень, які були обов’язковими на всій території України.
Центральними органами державного управління були союзні та республіканські міністерства й відомства.
В 60—80-х роках структура судової системи в СРСР майже не змінюється.
1970 року після створення союзно-республіканського Міністерства юстиції нотаріат було передано в його відання.
Прокурорська система в СРСР була найбільш централізована. В Конституції 1978 р. зазначалося, що найвищий нагляд здійснюється Генеральним прокурором СРСР та підлеглими йому Прокурором УРСР і нижчими за підпорядкуванням прокурорами.
1979 року було прийнято закон «Про адвокатуру».
Значний вплив на розвиток правової системи УРСР мала прийнята 20 квітня 1978 року Конституція УРСР, яка з певними доповненнями та поправками діяла до 28 червня 1996 року.
Ця Конституція була найоб’ємнішою і ще більш заідеологізованою, ніж попередня. Вона складалася з преамбули, 10-ти розділів, які, в свою чергу, складалися зі 171 статті. Текст Конституції УРСР 1978 року майже повністю відповідав Конституції СРСР 1977 року.
В Конституції йшлося про основи суспільного ладу і політики; державу й особу; національно-державний і адміністративно-територіальний устрій УРСР; Ради народних депутатів УРСР; місцеві органи державної влади та управління УРСР; державний план економічного і соціального розвитку УРСР; державний бюджет УРСР; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столицю УРСР; про дію Конституції УРСР і порядок її зміни.
Нова Конституція проголошувала комуністичну партію «керівною і спрямовуючою силою суспільства, ядром … політичної системи», що свідчило про продовження ідеологічного тиску на суспільство в умовах командно-адміністративної системи. В ній вміщувалися декларативні права. Наприклад, про право виходу зі складу СРСР, що за відсутності реального механізму здійснення цього права було не більше ніж декларацією. Вміщувалися також суто паперові права на об’єднання громадян, гарантії недоторканності особи тощо. А в реальному житті все діялось інакше.
Адміністративне законодавство було складовою частиною інших галузей права. 13 жовтня 1980 р. вперше в історії загальносоюзного законодавства були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративне правопорушення. Основи стали свого роду базою для кодифікації законодавства про адміністративну відповідальність.
7 грудня 1984 року було прийнято Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення. Це був другий такий кодекс за радянських часів (після 1927 року).
Кодекс Української РСР про адміністративні правопорушення складався з п’яти розділів: загальні положення; адміністративне правопорушення та адміністративна відповідальність; органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення; провадження в справах про адміністративні правопорушення; виконання постанов про накладання адміністративних стягнень.
Зверніть увагу, що в цьому Кодексі вперше в радянському праві давалося визначення адміністративного правопорушення (проступку). Також вміщувалися положення про адміністративну відповідальність; встановлювався вік адміністративної відповідальності — 16 років; визначалося коло осіб, уповноважених накладати адміністративні стягнення; визначався порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення; наводився перелік адміністративних стягнень.
Основою правового регулювання цивільних відносин у зазначений період був Цивільний кодекс УРСР 1963 року.
Сімейне законодавство розвивалося в напрямку зміцнення сім’ї, охорони інтересів матері та дитини, збереження здоров’я молодого покоління.
Головними нормативними актами були Основи законодавст- ва Союзу РСР і союзних республік про шлюб і сім’ю, прийняті 27 червня 1968 р., а також Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР, затверджений 20 червня 1969 р.
Кодекс мав такі розділи: загальні положення; шлюб; сім’я; опіка і піклування; акти громадянського стану; застосування законодавства України про шлюб та сім’ю для іноземців та осіб без громадянства.
Вміщені в Кодексі норми регулювали порядок і умови одруження, особисті та майнові відносини, що виникають у сім’ї між подружжям, а також між батьками і дітьми, між іншими членами сім’ї, порядок і умови припинення шлюбу, порядок реєстрації актів громадянського стану. Також урегульовувалися питання, пов’язані з усиновленням, опікою та піклуванням, прийняттям дітей на виховання. Дійсними визнавалися лише ті шлюби, що укладалися в органах ЗАГСу. Визначалися права та обов’язки батьків щодо дітей. Підтверджувалася спільність майна, придбаного подружжям під час шлюбу. Розірвання шлюбу допускалося як в органах ЗАГСу, так і в судовому порядку.
В житловому законодавстві була проведена кодифікація. 1981 року були прийняті Основи житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік. 30 червня 1983 р. приймається Житловий кодекс УРСР. Він складався з таких розділів: загальні положення; управління житловим фондом; забезпечення громадян жилими приміщеннями, використання жилих приміщень; забезпечення збереження житлового фонду, його експлуатація і ремонт; відповідальність за порушення житлового законодавства; вирішення житлових спорів, заключні положення.
В Кодексі були конкретизовані житлові права та обов’язки громадян, визначався порядок надання громадянам жилої площі, підстави для поліпшення житлових умов тощо.
В галузі трудового права слід відмітити прийняття 15 липня 1970 р. Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю. 10 грудня 1971 р. було прийнято Кодекс законів про працю УРСР.
Він складався з розділів: загальні положення; колективний договір; трудовий договір; робочий час; час відпочинку; нормування праці; заробітна плата; гарантії і компенсації; гарантії про покладання на працівників матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; трудова дисципліна; охорона праці; праця жінок; праця молоді; пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням; індивідуальні трудові спори; професійні спілки, участь працівників в управлінні підприємствами, організаціями; державне соціальне страхування; нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.
З 1966 р. розпочався перехід на 5-денний робочий тиждень. З 1968 р. було введено мінімум заробітної плати — 60 крб. на місяць.
В аграрних відносинах основою було виключне право власності держави на землю. 13 грудня 1969 р. було прийнято Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік. 8 липня 1970 р. приймається Земельний кодекс УРСР, який складався з таких розділів: загальні положення, землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення; землі державного водного фонду; землі державного запасу; державний земельний кадастр; державне землепорядкування; вирішення земельних спорів; відповідальність за порушення земельного законодавства.
Приймається також ряд законів природоохоронного значення: Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про надра від 9 липня 1975 р., на підставі яких було прийнято Основи лісового законодавства Союзу РСР і союзних республік (1977); закони про охорону атмосферного повітря та про охорону і використання тваринного світу.
Зазнає змін радянське кримінальне право. Так, законом СРСР «Про внесення доповнень і змін до Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік» від 11 липня 1969 р. були внесені положення про особливо небезпечного рецидивіста, про умовно-дострокове звільнення від покарання, про погашення судимості тощо.
В кримінальному праві з’являються нові інститути. Так, 1970 року вводиться умовне засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці; 1972 року запроваджується поняття тяжкого злочину та вичерпний перелік його видів; 1980 року до складу зґвалтування як особливо обтяжуюча обставина вводилося зґвалтування малолітніх.
Встановлювалася суворіша відповідальність за хуліганство, особливо пов’язане із застосуванням або спробою застосування зброї.
В 1982—1985 рр. до кримінального законодавства були внесені зміни, спрямовані на боротьбу з рецидивною злочинністю, з розкраданням державного і громадського майна, зі спекуляцією.
В процесуальному праві розширюється участь захисника в кримінальному процесі.
11 липня 1969 р. були прийняті Основи виправно-трудового законодавства Союзу РСР і союзних республік, а 23 грудня 1970 р. — Виправно-трудовий кодекс УРСР.
Таким чином, зміни в законодавстві в зазначений період спрямовувалися насамперед на зміцнення неототалітарного режиму, що склався в СРСР і в Україні в середині 60-х — першій половині 1980-х років.