Висновки
У дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та вирішення наукового завдання, спрямованого на аналіз проблеми, яка виявляється у протиріччі між законодавчим закріпленням принципів гендерної рівності, процесами демократизації суспільства, що відкривають широкі можливості для самореалізації жінок, і реальним загостренням гендерних нерівностей, зниженням соціального статусу жінок в умовах трансформаційних змін українського й інших пострадянських суспільств.
Вивчення проблем становища жінки представлене сьогодні багатьма дослідниками й дослідницькими напрямками. Актуалізація цього наукового інтересу пов'язана як з реальними соціальними процесами, так і з теоретичними передумовами, зокрема з формуванням гендерного підходу в соціальних науках. Проте фундаментальні роботи, у яких був би здійснений комплексний соціологічний аналіз соціального статусу жінки, майже відсутні.
Як продемонстрував аналіз, гендер, який є однією з важливих категорій стратифікації, істотно визначає життєві шанси індивіда, можливості формування й реалізації його соціального потенціалу, його соціальний статус. Як наслідок виникають значні розбіжності між формальним і реальним статусом жінок і чоловіків у суспільстві. Соціальний статус індивіда залежить від впливу цілої групи факторів: правових, економічних, політичних, соціально-психологічних, культурних, історичних та інших. Гендерна нерівність не є безпосереднім наслідком біологічних розходжень між статями. Ця форма нерівності виникає не стільки через ці природні розходження, скільки через те, яким чином вони інтерпретуються та впливають на створення та відтворення соціальної ієрархії.
На основі проведеного дослідження виділено фактори, що впливають на формування і реалізацію економічного, політичного, соціокультурного потенціалу жінок і на їх соціальний статус.
Статусні фактори. Вік є одним із найбільш істотних факторів, що визначають соціальний статус індивіда в суспільстві. В умовах трансформаційних процесів, економічної нестабільності та посилення конкуренції на ринку праці підвищується значення аскриптивних якостей особистості, а приналежність до старших вікових груп суттєво знижує життєві шанси індивіда на збереження (покращення) свого статусу. Це, безумовно, накладає відбиток на соціальне самопочуття як жінок, так і чоловіків. Так, самооцінка статусу в суспільстві, життя в цілому значно корелює з віком респондента: у групі як чоловіків, так і жінок самооцінка свого положення на уявній соціальній драбині наближається до найнижчого щабля в міру збільшення віку. Проте у старших вікових групах спостерігається особливо помітний взаємовплив факторів статі і віку на самооцінку соціального статусу. Так, згідно з результатами дослідження, у віковій групі респондентів старше 60 років 35% жінок і 26% чоловіків визначили своє положення на найнижчому щаблі соціальної ієрархії. Подібна тенденція виявляється і при оцінці респондентами життя в цілому: у даній віковій групі 56% жінок оцінюють своє життя як украй важке порівняно з 50% чоловіків. У цьому випадку варто брати до уваги не тільки структурні фактори, але й демографічні та психологічні аспекти.
Сімейний статус жінки подвійно впливає на можливості реалізації соціального потенціалу. З одного боку, наявність сім’ї корелює з більш оптимістичними поглядами на життя, зокрема з оцінками перспектив зміни його рівня. З іншого боку, конфлікт рольових вимог, що виникає через сімейний статус жінки, безумовно, обмежує можливості реалізації її соціального потенціалу.
Освіта, професія, кваліфікація є чинниками, що здійснюють вплив на соціальну позицію як жінок, так і чоловіків, проте цей вплив має гендерну специфіку. Життєві шанси реалізації освітнього потенціалу в жінок істотно нижчі. Це виявляється, по-перше, у співвідношенні освітнього рівня і рівня доходів чоловіків та жінок; по-друге, у невідповідності освітнього рівня жінок і виконуваної ними роботи у неформальному секторі економіки (зокрема у дрібнотоварній ринковій торгівлі); по-третє, у структурній концентрації жінок серед представників групи масової інтелігенції (зокрема учителів, медпрацівників), становище і статус якої є вкрай неблагополучним у пострадянських суспільствах; по-четверте, в обмеженні для жінок можливостей підвищення свого професійно-кваліфікаційного рівня через конфлікт рольових вимог.
Соціально-психологічні та соціокультурні фактори. У низці соціально-психологічних факторів, що здійснюють вплив на процес реалізації соціального потенціалу особистості, традиційно виділяються: потреби, інтереси, цінності, властивості характеру, що визначають життєву стратегію індивіда. Сукупність цих факторів у значній мірі зумовлює рівень особистої активності жінок в економічній, професійній, політичній сферах життєдіяльності суспільства.
Одне з важливих місць у низці факторів, що визначають можливості та спрямованість реалізації соціального потенціалу жінок, займають також моделі гендерної соціалізації, гендерні стереотипи, гендерні ідеали, які сформувалися в результаті тривалого процесу соціокультурного розвитку.
Рівень активності. Активність є одним із найбільш важливих механізмів реалізації соціального потенціалу індивіда. Стосовно жінок проблема гендерної нерівності конкретизується: по–перше, в обмеженні доступу до ресурсів, що можуть бути використані для підвищення статусної позиції; по-друге, не тільки особистісною, але і соціокультурною зумовленістю активності, спрямованої на реалізацію соціального потенціалу. Згідно з результатами дослідження, для жінок характерний більш низький, у порівнянні з чоловіками, рівень як реальної, так і проективної активності, спрямованої на підвищення своєї статусної позиції; на реалізацію потенціалу в економічній, політичній, професійній сферах. Відзначається, що даний факт зумовлений розходженнями в моделях гендерної соціалізації і гендерними ролями, ідеалами, що передбачають необхідність досягнення активної, спрямованої на підвищення статусу, життєвої позиції чоловіками, та її другорядність для жінок. При цьому спрямованість активності жінки обмежується, як правило, сімейно-побутовою сферою.
Соціально-політичні фактори. Ця група факторів являє собою особливості економічної, політичної ситуації в суспільстві. У низці соціально-політичних факторів особливе місце займає соціальна політика, спрямована на формування гендерної рівності. Ми цілком згодні з думкою деяких дослідників щодо компенсаторного характеру взаємодії вищевказаних факторів на адаптаційні можливості особистості. У даному випадку несформованість адаптивних характеристик (соціально-психологічних, статусних) вимагає трансформації і підвищення ролі соціально-політичних факторів для покращення адаптивних можливостей жінок.
На основі результатів дослідження пропонується низка практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення статусу жінки в сучасному українському суспільстві:
1) соціальна політика щодо жінок повинна мати всебічний і самостійний характер, не обмежуючись традиційними уявленнями про сімейно-побутову, материнську функцію жінки. Така політика буде сприяти всебічному розкриттю соціального потенціалу жінок;
2) необхідно активізувати розробку і реалізацію програм, спрямованих на ліквідацію гендерної нерівності в економічній, політичній, освітній сферах, що розширить доступ жінок до ресурсів самореалізації, а отже, підвищить їхні життєві шанси та адаптивні можливості;
3) особливе місце повинні займати програми заохочення самозайнятості жінок, механізми кредитування жіночого підприємництва, психологічні тренінги з формування адаптивного потенціалу, залучення жінок до різноманітних громадських об’єднань. Актуальність таких програм зумовлена тим, що трансформація гендерних бар'єрів реалізації соціального потенціалу на соціально-психологічному рівні пов'язана, насамперед, із жінками та їх життєвими стратегіями;
4) особливості соціального статусу та соціальної ролі жінок в суспільстві мають бути враховані в теорії та практиці соціальної роботи, спрямованої на представництво та захист інтересів індивідів, які мають нерівні потенційні можливості, порівняно з іншими;
5) у процесі впровадження принципів гендерної рівності необхідно спиратися на агенти соціалізації, перш за все систему освіти і засоби масової інформації.