Медичний захист

Медичний захист передбачає заходи щодо попередження або зменшення ступеня ураження людей, своєчасного надання допомоги постраждалим і їхнє лікування, забезпеченням епідемічного благополуччя в районах НС. Вони досягаються:

• плануванням і використанням існуючих сил і засобів закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і відомчої приналежності;

• введенням в дію Національного плану соціально – психологічних заходів при виникненні та ліквідуванні НС;

• розгортанням у необхідних кількостях медичних закладів під час НС;

• завчасним застосуванням використанням засобів профілактичних медичних препаратів та санітарно – епідеміологічних заходів;

• контролем за якістю харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерелами водопостачання;

• контроль за станом атмосферного повітря та опадів;

• завчасним створенням і підготовкою спеціальних медичних формувань;

• накопиченням медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна та техніки;

• контроль за станом довкілля, санітарно – гігієнічною та епідемічною ситуацією;

підготовкою медперсоналу і загальним медико-санітарним навчанням населення.

7. Биологическая защита.

Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявлення чинників біологічного ураження, залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно – господарських, режимно – обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

• своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

• запровадження режимів карантину та обсервації;

• знезаражування осередку ураження;

• необхідне знезаражування людей, тварин тощо;

• своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

• проведення екстреної і специфічної профілактики;

• додержання протиепідемічного режиму роботи підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання і населенням.

Протиепідемічні заходи мають на меті попередити поширення серед населення інфекційних захворювань при виявленні ознак наявності збудників небезпечних інфекційних захворювань. Вони включають:

• вивчення санітарно-епідемічного стану району;

• проведення захисних щеплень населенню (як для профілактики, так і за епідемічними показниками);

• застосування засобів екстреної профілактики та спеціальної профілактики;

• обмеження спілкування різних груп населення;

• проведення дезінфекції.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають:

• дотримання населенням правил особистої гігієни;

• підтримка належного санітарного стану в районі, місті, населеному пункті;

• санітарний контроль за станом районів, джерел води, продовольства.

Спеціальні профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів і антидотів.

7. Инженерная защита.

Під час проектування й експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов'язково розробляються та здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Заходи інженерного захисту населення й територій повинні передбачати:

1. Врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів в окремих регіонах та на окремих територіях небезпечних та катастрофічних явищ.

2. Раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки з урахуванням можливих наслідків їхньої діяльності в разі виникнення аварій для безпеки населення та довкілля.

3. Спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності.

4. Розроблення та здійснення заходів безаварійного функціонування об'єктів підвищеної небезпеки.

5. Створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об'єктів господарювання від небезпечних природних процесів.

6. Розроблення та здійснення регіональних та місцевих програм (планів) запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

7. Організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, проти селевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

8. Реалізацію заходів санітарної охорони території.

7. Психологическая защита.

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

7. Экологическая защита.

Запобігання або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги забезпечуються шляхом здійснення таких заходів:

планування діяльності та використання існуючих сил і засобів підрозділів психологічного забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту;

своєчасне застосування психопрофілактичних методів;

виявлення за допомогою психологічних та соціологічних методів чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги;

використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативного впливу на населення.

7. Защита населения от непредвиденных бытовых и нестандартных ситуаций.

Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій включає:

здійснення заходів з виявлення і проведення оцінки таких ситуацій;

організацію і надання допомоги населенню;

розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт.

7. Радиационная и химическая защита

Радіаційний та хімічний захист – це комплекс заходів ЦО, спрямованих на запобігання або послаблення впливу іонізуючих випромінювань, отруйних і небезпечних хімічних речовин. Радіаційний та хімічний захист включають такі заходи:

• виявлення й оцінку радіаційної та хімічної обстановки;

• розробку і запровадження в дію режимів радіаційного захисту;

• забезпечення населення і невоєнізованих формувань ЦО засобами індивідуального захисту;

• організація і проведення дозиметричного і хімічного контролю;

• організацію та проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог радіаційного і хімічного захисту забезпечується шляхом:

• завчасного накопичення і підтримки у готовності засобів індивідуального захисту і приладів дозиметричного і хімічного контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаються відповідно до встановлених зон небезпеки, забезпечення зазначеними засобами насамперед особового складу формувань, які беруть участь у проведенні аварійно – рятувальних робіт в осередках ураження, а також персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів господарювання і населення, яке проживає в зонах небезпечного зараження та навколо них.

• своєчасного впровадження засобів, способів і методів виявлення і оцінки масштабів і наслідків аварій на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах господарювання;

• створення уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектів дозиметричного та хімічного контролю; надання населенню можливості придбавати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів;

• завчасного пристосування об’єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

• розроблення загальних критеріїв, методів та методик спостереження щодо радіаційної і хімічної обстановки;

• завчасного створення та використання засобів колективного захисту населення від радіаційної та хімічної небезпеки;

• пристосування наявних засобів колективного захисту від інших видів загрози для захисту від радіаційної та хімічної небезпеки.

7. Коллективные средства защиты. Пути создания фонда защитных сооружений.

Усі засоби захисту підрозділяють на індивідуальні і колективні.

Колективні засоби захисту, у свою чергу, поділяють на стаціонарні і рухомі.

До рухомих колективних засобів захисту відносять рухомі об’єкти броньованої та автотракторної техніки – бронетранспортери, бойові машини піхоти, автомобілі з кузовами фургонами типу КУНГ та інші.

К стаціонарним засобам колективного захисту відносяться захисні споруди.

Захисні споруди - це споруди, спеціально призначені для захисту населення від ядерної, хімічної, бактеріальної зброї, а так само від впливу можливих вражаючих чинників надзвичайних ситуацій – надлишкового навантаження, високих температур, уламків конструкцій будинків і споруд, токсичних продуктів і т.д.

7. Классификация коллективных средств защиты.

За місткістю е декілька класифікацій (у дужках наведені дані іншої класифікації): малої місткості - місткість 150 – 300 (300-600) чол.; середній місткості - 300 – 600 (600-2000) чол.; великій місткості - понад 600 (понад 2000) чол.
за призначенням: – для захисту населення; – для розміщення органів управління – для розміщення медичних установ	за захисними властивостями: – сховища; – протирадіаційні укриття; – найпростіші укриття (щілини, окопи, траншеї).
за термінами будівництва: - ті, що зводяться завчасно (побудовані завчасно); швидко збудовані	за місцем розташування: – вбудовані; –окремо розташовані; –у метрополітенах; –у гірських виробітках.

7. Основные требования к убежищам.

Сховища мають зводитися з урахуванням таких основних вимог:

1. Забезпечувати безперервне перебування в них людей не менше 2-х діб.

2. Будуватися на ділянках місцевості, що не піддаються затопленню.

3. Бути віддаленими від ліній водостоку і напірної каналізації (віддаленість не менш 15 метрів ). Не допускається прокладка транзитних інженерних комунікацій через сховища.

4. Мати входи і виходи з тим же ступенем захисту, що й основні приміщення, а на випадок завалу - аварійні виходи.

5. За габаритами - висота основних приміщень - не менше 2,2 м і не більш 3.5м, рівень підлоги повинен бути вище рівня ґрунтових вод не менше 20 см.

Сховища мають бути обладнані вентиляцією, санітарно-технічними пристроями, засобами очищення повітря від отруйних речовин, радіоактивних речовин і бактеріологічних засобів.

Сховища повинні забезпечувати створення необхідних санітарно-гігієнічних умов для тих, що вкриваються. Основні показники цих умов:

• вміст вуглецю не більш 1%, (ГДК - 3%);

• температура не вище 23С˚ ( гранично припустима 31˚С);

• вологість повітря - відносна вологість не більш 70% ( гранично припустима 80%).

7. Основные и вспомогательные помещения в убежищах. Порядок оборудования основных помещений убежищ.

У сховищах виділяються основні і допоміжні приміщення.

Основна відмінність основних і допоміжних приміщень у сховищах полягає в тому, що основні приміщення повинні бути обов’язково розташовані в зоні герметизації сховища, допоміжні приміщення допускається розміщати за межами зони герметизації.

Приміщення сховища, де розташовуються люди, які укриваються, щільно герметизуються з тим, щоб у них не проникало заражене радіоактивними, отруйними та сильнодіючими речовинами і бактеріологічними засобами повітря. Герметичність основних приміщень сховища можна досягти підвищеною щільністю стін, перекриттів, замазуванням у них усіляких тріщин, отворів, а також застосуванням стрічкових та пластичних матеріалів (бітуму, руберойду, толю, поліетиленової пливкі) задля герметизації огороджуючих конструкцій з зовнішньої сторони. Крім того, не можливість проникання забрудненого повітря всередину приміщення досягається утворенням підпору – не великим надмірним тиском повітря ( 3 – 5 мм водного стовпчика) всередині сховища.

До основних приміщень відносять:

• приміщення для тих, що укриваються;

• приміщення для пунктів управління;

• -”- для медпунктів;