4.6. Стан та динаміка розвитку проявів тероризму. Стратегія захисту від тероризму.

Тероризм (від лат. teror - страх, залякування) - це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорсткіших методів насилля, у тім числі фізичне знищення людей, залякування урядів та населення з метою досягнення певних цілей. Директор ЦРУ в 1966-1973 pp. Річард Холмс стверджував, що питання про тероризм недостатньо вивчене: "Саме слово невдале - воно практично нічого не означає. Але воно вселяє страх в серця людей, які чують його".

Тероризм є також формою партизанської війни, коли проти чисельно переважаючого та якісніше озброєного ворога неможливо вести відкриті військові дії.

Терористами є окремі особи, групи, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Його застосовують і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основні види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Можна також вести мову про можливість біологічного, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Найпоширенішим у світі терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що спричинює громадський резонанс);

• захоплення літаків або інших транспортних засобів (політична мотивація -звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);

• насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або з пропагандистською метою);

• викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найрадикальніших засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

• вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);

• розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віспою та бубонною чумою тощо.

Треба відзначити, ща в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Пероблема тероризму в Україні перебувае в іншій площині – це “кримінальний тероризм” всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території Україні.

4.7. Корпоративна безпека

Корпоративна безпека передбачає забезпечення захисту об'єктів економіки від зазіхань організованої злочинності і промислового шпигунства на міждержавному і внутрішньодержавному рівні.

Основою забезпечення корпоративної безпеки є комплексний системний підхід у створенні і функціонуванні служб безпеки об'єктів економіки, їхня взаємодія один з одним і з правоохоронними органами.

Економічна війна – є однією з форм підриву економіки держави й окремих об'єктів економіки в державі. Наслідком економічної війни є:

• втрата економічної незалежності слабко розвитих держав;

• безробіття;

• погроза стабільності у світі.

Економічна розвідка (промислове шпигунство) – сфера таємної діяльності по зборі, аналізу і використанню особливо цінної економічної і технічної та комерційної інформації, яка охоплює всі сфери ринкової економіки. Ціль економічної розвідки – забезпечення конкурентної переваги для досягнення успіху в ринковій економіці.

Внутрішні погрози корпоративній безпеці об'єкта економіки є категоріями постійними. Їх форми залежать від масової поінформованості і дисциплінованості населення країни. До внутрішніх погроз криміногенної безпеки об'єктів економіки відносяться:

• порушення встановленого режиму схоронності даних, які містять комерційну таємницю;

• порушення порядку використання технічних інформаційних засобів, на яких міститься або може передаватися чи копіюватися комерційна таємниця;

• порушення порядку і правил безпеки на об'єкті, що створює умови для реалізації злочинних намірів.

Відповідальними за забезпечення корпоративної безпеки об'єкта економіки є:

• посадові особи об'єкта;

• персонал об'єкта;

• підрозділ, який забезпечує безпеку об'єкта;

• державні правоохоронні органи.

Основні задачі системи корпоративної безпеки об'єкта економіки такі:

• захист законних прав і інтересів об'єкта і його співробітників;

• збір, аналіз, оцінка і прогнозування даних, що характеризують обстановку на об'єкті;

• вивчення партнерів, клієнтів і конкурентів;

• протидія технічному проникненню зі злочинними намірами;

• своєчасне виявлення і недопущення проникнення на об'єкт структур промислового шпигунства, організованої злочинності й окремих осіб із протиправними намірами;

• захист працівників об'єкта від насильницьких зазіхань;

• виявлення, попередження і припинення можливої протиправної чи іншої негативної діяльності працівників об'єкта;

• схоронність матеріальних цінностей і даних, які містять комерційну таємницю;

• фізична і технічна охорона будинків, споруд, територій і транспортних засобів об'єкта.

Корпоративну безпеку об'єкта економіки забезпечують уведенням наступних заходів:

• організаційно – управлінських;

• режимних;

• правових;

• технічних;

• профілактичних;

• пропагандистських;

• соціально-психологічних.