- •1. Поняття деонтології, становлення системи деонтологічних знань.
- •2. Юридична деонтологія – сутність та зміст предмета.
- •3. Завдання юридичної деонтології.
- •5. Зміст юридичної практики.
- •6. Методологія юридичних наук.
- •7. Функції юридичних наук.
- •8. Класифікація юридичних наук.
- •9. Мораль і право – характеристика співвідношення.
- •10. Процес соціального регулювання.
- •11. Регулятивна функція моралі.
- •12. Поняття моралі, моральна діяльність, моральні відносини та моральна свідомість.
- •13. Принципи загальнолюдської моралі та їх відображення в юридичної діяльності.
- •14. Психологічна культура юриста.
- •15. Особливості психологічних аспектів роботи юриста.
- •16. Типи професійно-психологічної мотивації юристів.
- •17. Негативні морально-психологічні якості юриста.
- •18. Загальна характеристика юридичних спеціальностей.
- •19. Поняття юридичної освіти.
- •20. Система юридичної освіти в Україні.
- •21. Форми і методи навчання в системі юридичної освіти.
- •22. Поняття професійної культури.
- •23. Поняття соціального конфлікту.
- •24. Основні різновиди соціальних конфліктів.
- •25. Конфлікти в професійної діяльності юриста.
- •26. Поняття та зміст службового обов’язку.
- •27. Естетична культура юриста.
- •28. Політична культура юриста.
- •29. Інформаційна культура юриста.
- •30. Духовна культура юриста.
- •31. Поняття професійної деформації юриста.
- •32. Причини виникнення професійної деформації юриста, загальна характеристика.
- •33. Суб’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •34. Об’єктивні причини виникнення професійної деформації юриста.
- •35. Шляхи подолання професійної деформації юриста.
- •36. Морально-психологічна служба в правоохоронних органах.
- •37. Моральний кодекс працівників правоохоронних органів: необхідність та актуальність.
- •38. Правова естетика та естетична культура юриста.
- •39. Форма прояву естетичної культури юриста.
- •40 Службовий етикет юриста.
- •41. Зовнішній вигляд юриста. Форма, атрибути, символіка.
- •42. Вимоги до дизайну в юридичних установах.
- •43. Естетичні вимоги до оформлення правових документів.
- •45. Дисциплінарна відповідальність юриста.
- •46. Принцип політичного плюралізму юриста
- •47. Рівні політичної культури юриста.
- •48. Суспільні об’єднання юристів.
- •49. Присяга юриста-практика.
- •50. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.
- •51. Поняття компетентності як показник професійної майстерності юриста.
- •52. Основні вищі навчальні та наукові установи України: їх призначення та функції.
- •53. Юрист як посадова особа.
1. Поняття деонтології, становлення системи деонтологічних знань.
Як відомо, термін "деонтологія" грецького походження, що в перекладі означає науку про належне. Крім того, цим терміном інколи позначають розділ етики, в якому вивчаються проблеми обов'язку людини, сфера належного (того, що повинно бути), вивчаються усі форми моральних вимог до життєдіяльності ліюдини та відношення між ними. "Деонтологія" — як науковий термін у системі етичних знань був вжитий англійським філософом і правознавцем Бентамом Ієремія (1748-1832), працю якого "Деонтологія або наука про мораль" було опубліковано в 1834 році. Автор відстоював своє бачення моралі та обов'язку. Мораль, на думку Бентама, може бути математично обрахованою ("моральна арифметика"), а задоволення індивідуального інтересу, вважав він, слід розглядати як засіб забезпечення "найбільшого щастя для найбільшої кількості людей".
Якщо І. Бентам застосував термін "деонтологія" для позначення вчення про мораль в цілому, то надалі деонтологію почали відрізняти від моральних цінностей взагалі. Деонтологія формувалась, як специфічна система знань про належне, виходячи з вимог суспільної моралі. Проблематика належного, повинного (те, що має бути здійснено або зроблено) знаходить різні форми свого прояву, формує основу предмету даної науки та вивчається у відповідності до окремої особи, групи осіб, суспільства в цілому на рівні конкретних норм, принципів поведінки, моральних або суспільних ідеалів
У 70-ті роки у юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс "Введення в юридичну спеціальність", метою якого було введення студентів у майбутню професію. Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алексеева С.С. (1976р.). Це був перший крок на шляху'до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін "юридична деонтологія" ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності. Алексеев С.С. довів необхідність етики юриста:
1. Право, законність — це інститути соціального життя, що тісно пов'язані з суспільною мораллю, вони втілюють її ідеали та принципи. Здійснення правових норм багато у чому залежить від моральної озброєності суддів, прокурорів, працівників міліції, від дотримання ними вимог професійної етики.
2. Специфіка юридичної роботи містить у собі потенційну небезпеку професійної деградації особи, що проявляється в актах бюрократизму, формалізму, втрати самоконтролю, відповідального ставлення до справи, в прояві грубості, нелюдяності тощо.
3. Робота юриста прямо впливає на долі людей, на їх взаємовідносини, що споріднює професію юриста з професією лікаря. Тому питання про етику цих професій виникає з об'єктивною закономірністю. Таким чином, діяльність юриста за своєю специфікою глибоко вторгається у сферу моралі і тому, як підкреслює Алексеев С.С., повинна співвідноситися з моральними вимогами, враховувати особливості юридичної діяльності. Етика юриста, на його думку, охоплює одночасово загальні моральні принципи, особливі вимоги, виходячи з окремих видів юридичної роботи, та включає своєрідний етикет— правила ввічливості, такту, культуру поведінки, і
. Горшенєв В.М. зробив спробу узагальнити всю інформацію про кваліфікаційну характеристику юриста, розглянути професію юриста за кількома аспектами: а) юрист як особа; б) юрист як політичний діяч; в)юрист як спеціаліст; г) юрист як носій високих моральних якостей; д) естетична культура юриста. Теоретичні положення та висновки Горшенєва В.М. заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у професійній діяльності юристів.
Слід зауважити, що питання співвідношення права і моралі, етики юристів
за останні десятиліття так чи інакше знаходились в полі зору багатьох
вчених (Агєшин Ю.0., Сливка С.С., Суворов Л.К., Бородін В.В., Лукашова
0.0., Нєрсєсянц B.C. таінші). Виходячи з наведеного вище, робимо висновок, що юридична деонтологія виникла не на пустому місці і розвивається цілком природно та закономірно. У галузі правових знань теж робилися спроби формулювання на офіційному рівні моральних якостей працівників юридичної сфери. В 20-х роках НКЮ УРСР затвердив певний порядок атестування працівників суду, згідно до якого передбачалося робити професійний підбір кадрів на посаду судді лише з урахуванням визначеного переліку їх якостей: ідейно-політичних, розумових, моральних, зв'язаних з характером та темпераментом, а також адміністративно-організаторських якостей. У 1982 році Мінвузом СРСР було затверджено новий документ — Кваліфікаційн/характеристику юриста, де визначалася систегиа вимог до знань та умінь юриста. Деонтологічні питання не залишилися поза увагою і міжнародного»співтовариства. Так у 1979 році Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку. Існують також інші міжнародні документи, які відображають окремі сторони професійної етики юрисдв.