- •В.Г.Клименко основи океанології
- •Історія вивчення Світового океану
- •1 .Походження і розвиток океанів
- •Геологічна будова дна Світового океану
- •2. Світовий океан та його частини
- •Основні морфометричні характеристики океанів
- •Дно світового океану
- •3.1. Рельєф дна Світового океану
- •Підводна окраїна материків
- •Перехідна зона
- •Ложе океану
- •Серединно-океанічні хребти
- •Особливості будови дна Тихого океану
- •Особливості будови дна Атлантичного океану
- •Особливості будови дна Індійського океану
- •Особливості будови дна Північного Льодовитого океану
- •3.2. Донні відкладення в океанах і морях
- •4. Хімічні та фізичні властивості океанічної води
- •Склад морської води
- •Солоність морської води
- •Стратифікація поля солоності
- •Зміна солоності морської води протягом часу
- •Визначення солоності морської води
- •Водний баланс Світового океану
- •4.2. Фізичні властивості морської води Густина морської води
- •Температурний режим океану
- •3. За віком морський лід поділяється на:
- •Дрейф льоду
- •Поширення льоду
- •Оптичні властивості морської води
- •Колір моря
- •Швидкість звуку (у м/с) в морській воді при різній солоності і температурі
- •5. Водні маси
- •6. Рівень Світового океану
- •7. Динаміка вод світового океану
- •7.2. Течії в океані
- •Течії Атлантичного океану
- •Течії Тихого океану
- •Течії Індійського океану
- •Течії Північного Льодовитого океану
- •7.3. Припливи та відпливи
- •8. Взаємодія океану і атмосфери
- •10. Природні ресурси світового океану
- •Мінеральні ресурси
- •Біологічні ресурси
- •11. Проблеми забруднення вод світового океану Екологічні проблеми морів та океанів
- •Охорона вод Світового океану
- •12. Програма курсу
- •1. Місце і значення навчальної дисципліни
- •2. Вимоги до студентів
- •Рельєф дна Світового океану
- •3. Загальний зміст Модуль 1
- •Модуль 2
- •Література
Зміна солоності морської води протягом часу
Зміни солоності у відкритому океані незначні. За даними досліджень було встановлено, що амплітуда регулярних добових змін не перевищує 0,10‰. Річні зміни у відкритому океані залежать головним чином від випаровування і опадів. Максимальна зміна солоності характерна для району 18–42° північної широти Атлантичного океану 0,11‰. В цьому районі місячні зміни нерегулярні, але в цілому максимум солоності морської води у поверхневому шарі припадає на березень для Північної Атлантики . На глибинах понад 1000 м річні зміни солоності Світового океану малі — 0,02–0,04‰.
У субполярних районах річні коливання солоності морської води поверхневого шару можуть бути великими, максимум настає незадовго до початку літнього танення. В зоні мусонів сезонні зміни відбуваються в напрямку вітру і в напрямку течій спільно з різкою зміною кількості опадів. Саме це пояснює великі річні зміни солоності поверхневого шару Світового океану. Так, у Бенгальській затоці річні коливання солоності морської води можуть доходити до 1,0–3,0‰.
Визначення солоності морської води
Солоність морської води визначають за вмістом хлору чи за електропровідністю. Морська вода — це електроліт, тому, чим більше солей у воді, тим більша її електропровідність, тобто менший опір. Якщо визначено вміст хлору, то за таблицями можна обрахувати солоність. Солоність можна також визначити за вимірюванням кута заломлення світла у воді і, нарешті, за вимірюванням густини води. Безумовно, найбільш точним є повний хімічний аналіз, але цей спосіб дуже трудомісткий.
Найчастіше на практиці використовується визначення солоності за концентрацією хлору, точніше — за хлорністю.
Хлорність — (у грамах на 1 кг морської води) є сумою галогенів (хлору, брому, фтору, йоду) і чисельно тотожна числу грамів срібла, необхідного для осадження галогенів в 0,3285234 кг морської води. Емпірична залежність між солоністю морської води (S) і хлорністю (Cl) має такий вигляд:
S = 0,030 + 1,8050 Cl (‰).
Запропонована ця формула М. Кнудсеном ще в 1902 р. За допомогою цього способу солоність можна визначити з точністю до 0,01‰.
У 1967 р. міжнародною угодою була прийнята проста, але достатньо точна формула:
S = 1,80655 Cl (‰).
Існують спеціальні емпіричні формули і для визначення солоності води окремих морів. Так, для вод Чорного моря використовують формулу:
S = 1,1856 + 1,795 Cl,
для Азовського
S = 0,21 + 1,794 Cl.
Водний баланс Світового океану
Загальне рівняння водного балансу Світового океану має вигляд:
x0 + y0 = Z0 ± W,
де - середня багаторічна сума опадів, що випали на поверхню океану; y0 – середній багаторічний стік із суші; Z0 – середнє багаторічне випаровування з поверхні океану; ± W –зміна рівня, чи об’єму океану.
Особливості розподілу опадів, випаровування та різниці між ними такі:
-
збільшення опадів і випаровування – від полярних до низьких широт;
-
існування трьох зон перевищення опадів над випаровуванням: у висо-
ких широтах північної півкулі (арктичний і частково помірний кліматичний пояси), у високих широтах південної півкулі (арктичний і частково помірний кліматичний пояси) та в екваторіальних і субекваторіальних кліматичних поясах північної півкулі.