- •Українські землі у стародавні часи Первісний лад на території України
- •Політична роздробленість Київської Русі
- •Соціально-еиононічний і політичний устрій Русі за княжих часів
- •Культура Київської Русі
- •Монголо-татарсьна навала
- •Галицькі і Волинські землі до об'єднання
- •Об'єднання Галичини й Волині. Правління Романа Мстиславича
- •Галицько-волинська держава за правління Данила Романовича
- •Галицько-волинське князівство за наступників Данила Галицького
- •Культура Галицько-волинсько! держави
- •Українські землі у складі іноземних держав у XIV - першій половині XVI ст.
- •Соціально-економічний розвиток українсьних земель у XIV - першій половині XVI а.
- •Українські землі під владою інших держав
- •Українські землі у складі речі посполито! у друпй половині XVI - XVII а. Люблінська унія та її наслідки для України
- •Брестсьна церковна унія
- •Братства
- •Зростання феодальної експлуатації
- •Виникнення козацтва і утворення Запорозької Січі
- •Селянсько-козацькі повстання наприкінці XVI - у першій половині XVII ст.
- •Культура України у XIV - першій половині XVII ст.
- •Визвольна війна українського народу в середині XVII ст. Причини, характер і рушійні сили
- •Початок Визвольної війни
- •Формування української державності під час Визвольної війни
- •Зборівський мир
- •Вступ України під протекторат Московської держави
- •Українські землі у другій половині XVII а. Віленсьне перемир'я
- •Гетьманство Івана Виговсьного
- •Петро Дорошенко.
- •Народні повстання на Лівобережжі
- •Гетьманство д. Многогрішного
- •Ситуація на Правобережжі під час Руїни
- •Соціально-економічне і політичне становище в Україні у другій половині XVII ст.
- •Антифеодальна і національно-визвольна боротьба
- •Культура України у другій половині XVII ст.
- •Україна наприкінці XVII - у першій половині XVIII п. Гетьманство Івана Мазепи (1687-1709)
- •Пилип Орлик та його Конституція
- •Наступ царизму на автономію України у першій половині XVIII ст.
- •Соціально-економічний устрій Лівобережжя і Слобожанщини у першій половині XVIII ст.
- •Запорозькі козани у першій половині XVIII ст.
- •Правобережні і західні землі
- •Національно-визвольний рух у першій половині XVIII ст.
- •Українські землі у другій половині XVIII а. Ліквідація автономного устрою Гетьманщини і Слобожанщини
- •Переділ українських земель у другій половині XVIII ст. І зміни в них
- •Народні рухи у другій половині XVIII ст.
- •Унраїнська культура у XVIII ст.
- •Українські землі у першій половині XIX ст. Політичний статус Наддніпрянської України та її населення у складі Росії
- •Україна і війни Російської імперії
- •Соціальні рухи
- •Початок національного відродження Наддніпрянщини
- •Опозиційний рух царському режиму в Україні
- •Політизація українського національного руху
- •Кирило-Мефодіївське товариство
- •Адміністративно-територіальний устрій західноукраїнських земель у складі Австрійської імперії та становище їх населення
- •Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель у першій пол. XIX ст.
- •Антифеодальна боротьба в західноукраїнських землях
- •Початок національного відродження на західноукраїнських землях
- •«Руська трійця»
- •Українська культура у першій половині XIX ст.
- •Наддніпрянська україна у другій половині XIX а. Кримська війна та п наслідки для України
- •Підготовка і проведення селянської реформи 1861 р.
- •Адміністративно-політичні реформи 60—70-х рр. XIX ст.
- •Економічний і соціальний розвиток Наддніпрянської України у другій половині XIX ст.
- •Суспільно-політичний і національний рух в Наддніпрянській Україні.
- •Західноукраїнські землі у другій половині XIX а. Політичне і соціально-економічне становище Західно! України
- •Національно-визвольний рух в західноукраїнських землях
- •Формування політичних партій у Галичині
- •Наука і освіта
- •Література і мистецтво
- •Економічний розвиток Західної України
- •Соціальні рухи в Україні на початку XX ст.
- •Національно-визвольний рух на початну XX ст.
- •Українські землі під час Російської революції 1905-1907 рр.
- •Післяреволюційна реанція
- •Столипінсьна аграрна реформа
- •Український національний рух напередодні Першої світової війни
- •Українська культура початку XX ст.
- •Україна у першій світовій війні Воснні дії на території України
- •Національний рух у Галичині і Наддніпрянщині в роки Першої світової війни
- •Українська національно-демократична революція Лютнева демократична революція і Україна
- •Утворення Центральної Ради
- •Боротьба за автономію України. І Універсал Центральної Ради
- •Події влітку-восени 1917 р. В Україні
- •Жовтневий переворот і Україна
- •III Універсал Центральної Ради
- •Війна більшовицької Росії проти унр. IV Універсал уцр
- •Більшовицька влада в Україні наприкінці 1917 - на початку 1918 р.
- •Брестський договір уцр з Німеччиною та її союзниками
- •Боротьба за збереження незалежності україни у1918-1920 рр. Падіння Центральної Ради
- •Внутрішня і зовнішня політика п. Скоропадського
- •Політичні партії в умовах гетьманського режиму
- •Боротьба проти гетьманського режиму та його повалення
- •Політика Директорії
- •Поразка Директорії і встановлення більшовицького контролю над Україною у 1919 р.
- •Західноукраїнська народна республіка
- •Українське питання на Паризькій мирній конференції
- •Політина більшовиків в Україні у 1919 р.
- •Україна у другій половині 1919 р.
- •Повернення більшовиків в Україну
- •Радянсько-польська війна і Україна
- •Розгром військ генерала Врангеля та придушення повстанського руху в Україні
- •Розвиток культури України в 1917-1920 рр.
- •Україна в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.) Економічна і політична криза в Україні наприкінці 1920 - на початку 1921 рр.
- •Упровадження нової енономічної політики
- •Входження України до складу срср
- •Суспільно-політичне життя у 20-х рр.
- •Церковно-державні відносини
- •Культурне і духовне життя у 1920-ті рр.
- •Радянська україна у1928-1939 рр. Індустріалізація в Україні
- •Колективізація сільського господарства
- •Суспільно-політичне становище в України
- •Культурне життя
- •Західноукраїнські землі у 1920-1930-х рр. Українські землі у складі Польщі
- •Українські землі у складі Румунії
- •Закарпаття у складі Чехословаччини
- •Проголошення незалежності Карпатської України та окупація її Угорщиною
- •Українські землі у другій світовій війні Приєднання західноукраїнських земель до срср
- •«Радянізація» західних земель України
- •Окупаційний режим в Україні
- •Рух опору в Україні
- •Визволення України у 1943-1944 рр.
- •Відновлення радянської влади на звільнених територіях
- •Антибільшовицький опір у Західній Україні в 1944-1945 рр.
- •Культура України в роки Другої світової війни
- •Втрати України у Другій світовій війні
- •Україна у перші повоєнні роки Відбудова народного господарства
- •Друга хвиля «радянізації» західних областей
- •Суспільно-політичне та культурне життя
- •Вихід урср на міжнародну арену
- •Україна у 1953-1964 рр. Зміни у суспільно-політичному житті
- •Зародження дисидентського руху
- •Економічні реформи у промисловості
- •Реформування аграрної сфери
- •Суперечності в розвитку культури
- •Україна в1964-1985 рр. Соціально-екононічний розвиток
- •Ситуація у суспільно-політичному житті
- •Опозиційний рух
- •Розвиток культури
- •Україна у1985-1991 рр. Перебудова в Україні
- •Політизація українського суспільства
- •Декларація про державний суверенітет України
- •Проголошення незалежності України
- •Україна в умовах незалежності Розбудова держави і суспільно-політична ситуація
- •Помаранчева революція
- •Українська політика в умовах «помаранчової» влади
- •Вибори 2006 і 2007 рр. Та наступні політичні події
- •Україна за часів Президента в. Януковича.
- •Економічна ситуація
Суспільно-політичний і національний рух в Наддніпрянській Україні.
Після реформи 1861 р. національна політика російського уряду не змінилася. Як і раніше, він заперечував сам факт існування українського народу як окремої етнічної спільності. Соціально-економічний і політичний лад Російської імперії також викликав невдоволення широких мас громадськості. Це зумовлювало подальший розвиток суспільно-політичного руху.
Суспільно-політичне життя НаддніпрянськоїУкраїни у другій половині XIX ст. характеризувалось складним переплетенням українського, російського і польського визвольних рухів. Російський і польський рухи були більш зрілими, ніж український, оскільки відкрито ставили політичні цілі.
ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКИЙ І ПОЛЬСЬКИЙ РУХИ
У російському визвольному русі панували радикальні настрої. Російські революціонери-де-мократи намагалися поширити свою діяльність на всю імперію, в тому числі й Україну, яку здебільшого розглядали як окраїну Росії, а не територію, населену іншим (не росіянами) народом. Національним питанням вони не цікавились, вважаючи, що у вільній Росії всі будуть задоволені своїм життям. У 60-ті рр. в Україні діяла російська організація «Земля і воля», що під впливом ідей М. Чернишевського (1828—1889) розробляла теорію общинного соціалізму—створення справедливого соціального ладу на базі селянської общини і кооперативних майстерень. З нею співпрацювали й українські діячі — офіцери Андрій Красовський (1822—1868) та Андрій Потебня (1838—1863).
Після розгрому організації«Земля і воля»її наступником став народницький рух 1870—1880-х рр., який мав ту саму мету. Народники свою увагу звертали на селян, йшли «в народ», щоб підняти селян на повстання проти царського уряду. В Україні діяли народницькі групи «Київська Комуна», «Південні бунтарі». Найбільш гучною в Україні справою, пов'язаною з діяльністю народників, була «Чигиринська змова» 1877 р., коли члени організації «Південні бунтарі», сфальсифікувавши листа царя до селян, який нібито закликав їх в умовний час підняти повстання проти поміщиків, почали формувати селянські загони. Але заколот було викрито. Після невдалої спроби підняти селян на боротьбу проти влади народники розпочали терор проти її представників: від чиновників на місцях до царя. Але й після вбивства Олександра II революційного вибуху в країні не сталося. На початку 1880-х рр. народницькі гуртки були розгромлені.
Наступним етапом розвитку загальноросійського руху стало поширення в Україні марксизму і соціал-демократичних гуртків. Подібні гуртки виникли в Києві, Катеринославі, Полтаві, Олександрів-ську. 1897 р. у Катеринославі був створений «Союз боротьби». Соціал-демократи вели революційну агітацію серед робітників, вважаючи пролетаріат основною рушійною силою революції. Соціал-демократи з України чимало зробили для створення Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), яка утворилася на з'їзді представників соціал-демократичних гуртків у Мінську 1898 р.
Польський визвольний рух мав на меті відновити Польську державу, ліквідовану наприкінці XIX ст. Це вилилося у повстання 1863—1864 рр., яке охопило й Правобережжя, де діяло близько 20 повстанських загонів. У ньому взяли участь Андрій Потебня, Андрій Красовський та ін. Але масової підтримки з боку українців повстання не дістало. Прагнення польської шляхти відновити незалежність Польщі у кордонах 1772 р., не визнаючи права українського народу на самовизначення, відштовхнуло від неї українську інтелігенцію. Що ж до українських селян, то вони традиційно не довіряли польській шляхті і не пішли за нею. До травня 1864 р. повстання було придушене.
УКРАЇНСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
Представники українського національного руху не мали змоги висувати радикальних завдань на найближчий час. Він переживав у другій половині XIX ст. період становлення. Українська еліта взяла курс на культурно-просвітницьку діяльність, на пробудження в українцях національної свідомості, а не на політичну боротьбу за відродження державності.
Організаційною формою українського руху 60—90-х рр. XIX ст. були напівлегальні об'єднання інтелігенції, які увійшли в історію як громади. Перша з них виникла в Петербурзі 1859 р. за ініціативою колишніх кирило-мефодіївців В. Білозерського, М. Костомарова і Т. Шевченка, що протягом 1861 —1862 рр. видавали перший український журнал «Основа». Ще одним піонером громадівського руху став гурток «хлопоманів», очолений Володимиром Антоновичем, який вів активну роботу зі збирання етнографічного матеріалу. Невдовзі, на початку 1860-х рр., громади з'явилися в Києві, Чернігові та інших містах. Вони зосереджували свої зусилля на видавничій справі, заснуванні недільних україномовних шкіл для дорослого населення, організовували публічні лекції, бібліотеки, поширювали твори Т. Шевченка, П. Куліша та інших українських письменників.
Але царський уряд з великою підозрою ставився до громадівського руху. В червні 1863 р. міністр внутрішніх справ Петро Валуєв видав циркуляр (наказ), що забороняв публікацію українською мовою шкільних підручників та релігійних видань на тій підставі, що такої мови не існує. Трохи раніше були закриті недільні школи. Наслідком циркуляра стало те, що національний рух завмер на 10 років. Але на початку 1870-х рр. поліцейський контроль над життям українського суспільства дещо послабшав. Цим негайно скористалась інтелігенція, яка відновила громади в Києві, Полтаві, Чернігові, залучаючи до роботи нових членів. 1873 р. громадівці заснували Історичне товариство Нестора-літописця, а деякий час по тому Південно-Західне відділення Російського географічного товариства. Київська громада у 1874—1875 рр. випускала газету «Київський телеграф».
Але й цього разу аполітичність і просвітництво не врятували громадівського руху. 1876 р. в місті Емс Олександр II видав указ про повну заборону української мови, згідно з яким не дозволявся будь-який друк українською мовою, заборонялись театральні постановки і концерти з українськими піснями. Було заборонено також ввезення в межі Російської імперіїукраїномовних видань з-за кордону. Це призвело до закриття багатьох громадівських установ і переслідувань самих громадівців.
Однак український рух не був знищений. Важливим його етапом стала закордонна діяльність Михайла Драгоманова, який за дорученням Київської громади у Відні (а згодом у Женеві) організував видання пропагандистської! наукової літератури українською мовою. Як прибічник общинного соціалізму, М.Драгоманов проповідував перебудову Росії на принципах федерації, оскільки не бачив сил, на які можна було б спиратися в боротьбі за незалежність.
Тим часом серед громадівців посилювалося розмежування. Під впливом драгоманівських ідей почали виникати «Молоді громади», що сприяло політизаціїукраїнського руху. На початку 1890-х рр. утворилося «Братство тарасівців», біля витоків якого стояли київські і харківські студенти Іван Липа (1865—1923), Борис Грінченко (1863—1910), Микола Міхновський (1873—1924), які вперше в історії українського національного руху висунули у своїй програмі вимогу повної державно-політичної незалежності України. Свої ідеї «тарасівці» поширювали в літературних творах і статтях, які друкувалися в галицькій українській пресі, а потім нелегально надходили на Наддніпрянщину. Після викриття організації у 1893 р.її члени потрапили під нагляд поліції, але продовжували займатися політичною діяльністю.