Заснування Центральної Ради ,її соціальна база і програма.

Лютнева революція створила сприятливі умови для розвитку національно-визвольного руху. Відбулося згуртування національних сил в Україні і 3 березня 1917 р. виник загальноукраїнський громадсько-політичний центр, покликаний очолити масовий народний рух і перебудувати суспільний лад, виходячи з невід’ємного права українського народу на самовизначення, - Українська Центральна Рада. З часом Рада мала скликати український парламент і створити відповідальний перед ним уряд. До УЦР увійшли ТУП (виступало за автономію України у складі перебудованої на федеративних засадах Російської держави), українські соціалісти, а також представники православного духовенства, культурно-освітніх, кооперативних, військових, студентських та інших організацій, громад і гуртків, представники наукових товариств. 4 березня УЦР телеграмою повідомила Е.Львова і О.Керенського про своє утворення. Офіційне діловодство УЦР розпочалось 9 березня, коли обговорювалось питання про виготовлення печатки УЦР, передачу УЦР будинку Педагогічного музею, утворення аігітаційної школи та ін.

Головою УЦР було обрано видатного історика і громадського діяча М.Грушевського – лідера ТУП, а невдовзі він приєднався до українських есерів. Провідниками УЦР були також В.Винниченко, С.Петлюра і С.Єфремов. Визначальна роль в УЦР належала українським соціал-демократам із соціалістичною орієнтацією, розрахованою на віддалену перспективу, а за найближчу мету вони мали домогтись від Тимчасового уряду широкої автономії для України у складі федеративної республіки. Під національно-територіальною автономією М.Грушевський розумів самостійне вирішення економічних, культурних і політичних справ, утримання власного війська, розпорядження власними доходами, землями, шляхами і будь-якими натуральними багатствами, власне законодавство, адміністрацію і суд.

Основні напрямки політичної програми УЦР · Боротьба за національно-територіальну автономію у складі дев'яти українських губерній та етнічних земель. · Підготовка до виборів в Установчі збори з метою розв'язання питання про автономію України в складі Російської республіки. · Співпраця з Тимчасовим урядом. · Надання національним меншинам рівних політичних прав, Однак в УЦР не було єдиної думки щодо майбутнього статусу України. Самостійники на чолі з М. Міхновським виступали за негайне проголошення незалежності. Автономісти (М. Грушевський, В. Винниченко) бачили Україну автономною республікою у федеративному союзі з Росією. Створення УЦР стало видатною подією в національно-демократичній революції 1917—1920 pp. УЦР виступила організатором і лідером національно-визвольного руху, що охопив широкі верстви населення, діячі УЦР почали привселюдно й відкрито говорити про інтереси нації від її імені.

Назва, дата прийняття	Основні положення	Наслідки
І Універсал, 23 (10) червня 1917 р.	• Проголошення національно-територіальної автономії України у складі Російської федерації • Вищим органом влади в Україні проголошувалася Центральна рада • Україна брала на себе право скликати Всеукраїнські Установчі збори для прийняття законів • Сподівання, що Всеросійські Установчі збори ухвалять рішення про надання Україні автономії, що національні меншини підтримають боротьбу за автономію	• Утворення 15 (28) червня 1917 р. українського уряду — Генерального Секретаріату, який очолив В. Винниченко. Уряд складався з восьми генеральних секретарств і генерального писаря. Генеральним писарем став П, Христюк, секретарем військових справ — С. Петлюра, секретарем міжнаціональних справ — С Єфремов, секретарем внутрішніх справ — В. Винниченко; інші секретарства очолили X. Барановський, Б. Мартос, В. Садовський, М. Стасюк, І. Стешенко (за партійною приналежністю уряд був переважно соціал-демократичним) • Звіт делегації Тимчасового уряду після повернення з переговорів у Києві про готовність визнати автономію України спровокував гострі суперечки між членами уряду, чим поглибив політичну кризу в Росії
II Універсал, 16 (3) липня 1917 р.	• Проголошення Центральної Ради й Генерального Секретаріату крайовими органами влади в Україні • Запрошення увійти до складу Центральної влади представників неукраїнських народностей • Обіцянка не відривати України від Росії • Визнання, що автономію України мають встановити Всеросійські Установчі збори	• Уведення до складу Центральної Ради 30 представників національних меншин (до Генерального екретаріату — п'ять осіб) перетворило Центральну аду з національного на територіальний демократичний представницький орган • Поглиблення кризи Тимчасового уряду, оскільки еякі його представники все одно вважали занадто значною поступкою Україні визнання за нею права на автономію • Надходження в Україну 17 (4) серпня 1917 р. «Тимчасової інструкції для Генерального Секретаріату Тимчасового уряду в Україні», у якій, в обхід досягнутих домовленостей, значно обмежувалися права України: Генеральний Секретаріат проголошувався органом Тимчасового уряду, повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на п'ять із дев'яти українських губерній, кількість членів Генерального секретаріату зменшувалася до дев'яти осіб
III Універсал, 20 (7) листопада 1917 р.	• Проголошення утворення на теренах України Української народної республіки (УНР) у складі Російської федеративної республіки • Скасування поміщицького землеволодіння і передача земель селянам без викупу • Установлення 8-годинного робочого дня та державного контролю над виробництвом • Забезпечення народу прав і свобод: слова зборів, страйків, рівноправності мов • Скликання 9 січня 1918 р. Українських Установчих зборів • Амністія засуджених за політичні виступи • Скасування смертної кари	• Утрата Центральною Радою сприятливого історичного моменту для проголошення й виборення повної незалежності України • Загострення протистояння між Центральною Радою та Раднаркомом Росії: 4 грудня 1917 р. Раднарком надіслав Центральній Раді ультиматум, у якому більшовицький уряд заявив, що визнає УНР та її право відокремитись від Росії, але не вважає Центральну Раду повноважним представником українського народу, звинуватив Центральну Раду в дезорганізації фронту, роззброєнні більшовицьких частин в Україні, змові проти проголошеної ра­дянської влади й вимагав припинити протидію ра­дянським силам, фактично Україні була нав'язана громадянська війна
IV Універсал, 22 (9) січня 1918 р. (проголошено в ніч на 12 (25) січня)	• Проголошення УНР незалежною державою	• Початок наступу більшовицьких військ на Київ, окупація частини українських територій більшовиками, червоний терор

№47.