- •Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького
- •Історичне значення Галицько-Волинської держави
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •Політика гетьмана п. Конашевича-Сагайдачного
- •Брестська церковна унія 1596 року та її історичне значення.
- •Розвиток української національної культури в Литовсько-польську добу
- •Українська національна революція: причини, характер, періодизація
- •Причини, характер й рушійні сили національної революції 1648-1676 рр.
- •Розвиток боротьби за визволення України. Зборівський договір 1649р. Початок формування козацької держави. Воєнні та політичні події 1650 – 1653 рр.
- •Переяславська Рада 1654р. “Березневі статті” та їх оцінка в історичній літературі
- •Політичне становище України після смерті б. Хмельницького. Гетьманування і. Виговського
- •“Руїна “. Альтернативи політичного розвитку України
- •І. Державно-політична діяльність Івана Мазепи
- •Іі. Підтримка освіти та культури
- •Ііі. Меценатська діяльність Івана Мазепи
- •Іv. Репрезентація Мазепою України у світі
- •Модернізація економіки України у іі пол. Хіх ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. Хх ст.
- •Аграрна політика Столипіна в Україні, її наслідки.
- •Україна у Першій Світовій війні.
- •Культурний розвиток України на початку хх ст.
- •Заснування Центральної Ради ,її соціальна база і програма.
- •І і іі Універсали Центральної Ради Основні положення наслідки
- •Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.
- •Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •Іv Універсал. Брестський мир і Україна.
- •Модернізація економіки України у іі пол. Хіх ст.
- •Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. Хх ст.
- •Аграрна політика Столипіна в Україні, її наслідки.
- •Україна у Першій Світовій війні.
- •Культурний розвиток України на початку хх ст.
- •Заснування Центральної Ради ,її соціальна база і програма.
- •І і іі Універсали Центральної Ради Основні положення наслідки
- •Ііі Універсал Центральної Ради. Проголошення унр.
- •Проголошення радянської унр. Війна більшовиків проти Центральної Ради.
- •Іv Універсал. Брестський мир і Україна.
- •61. Становище західноукраїнських земель в 20-30 рр. Хх ст.
- •62. Створення оун. Інтегральний націоналізм.
- •63. Радянсько-німецькі договори 1939 р. І західноукраїнські землі.
- •64. Напад Німеччини на срср. Початковий період війни.
- •65. Німецький окупаційний режим і антинацистський опір в Україні.
- •66. Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення Другої світової війни. Вклад України в розгром гітлерівської Німеччини та її сателітів.
- •67. Україна в системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Возз`єднання українських земель.
- •68. Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946-1947 рр.
- •69. Соціально-економічні перетворення та національна політика в західних областях України в післявоєнні роки.
- •70. Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х на поч. 50-х р.Р. Сталінські репресії
- •Особливості відбудови промисловості
- •Спроба розширення прав республік
- •73. Посилення кризових явищ
- •Етапи дисидентського руху
- •Пробудження та активізація суспільних сил
- •Поява масових рухів та організацій
- •Співдружність незалежних держав
- •Соціально-економічне та політичне становище в Україні на сучасному етапі Економіка України
- •Загальна характеристика господарства України
- •Населення України
Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч. Хх ст.
У Наддніпрянській Україні соціальні утиски поєднувалися з великодержавною політикою царського уряду. Переслідувались українська культура, її діячі, українська мова, преса, театр. Особливістю Західної України було те, що тиск офіційної імперської влади доповнювався національним гнобленням з боку польських, румунських і угорських чиновників, великих землевласників і підприємців. Закономірним наслідком такого становища було посилення боротьби за поліпшення національно-політичного становища. Саме в цей час на арену політичного життя Наддніпрянщини почали виходити політичні партії, які прагнули очолити невдоволених існуючим становищем. Першою з них була Революційна українська заснована в Харкові 9 січня 1900 р. Дмитром Антоновичем. Головною метою партії було досягнення незалежності України. У своїй діяльності РУП спиралася на студентів, семінаристів, учителів інших представників української інтелігенції, на робітників низки підприємств. Але політичний напрям її був нечіткий через соціальну строкатість її членів. Це продемонстрував її документ — брошура М. Міхновського «Самостійна Україна», головна думка якої містила в собі гасло «Україна для українців». Через це від РУП відокремилась відверто націоналістична Народна українська партія на чолі з М. Міхновським. Але вона майже нічого не встигла зробити — надрукувала лише декілька антиросійських брошур та спробувала зруйнувати пам'ятник О. Пушкіну у Харкові. Через деякий час в РУП стався більш серйозний розкол. У ній поширився вплив загальноросійського соціал-демократичного напряму, і влітку 1905 р. з РУП вийшла група під керівництвом Мар'яна Меленевського та Олександра Скоропис-Йолтуховського, що заснувала Українську соціал-демократичну спілку («Спілка»), яка на правах регіональної організації увійшла до складу РСДРП (меншовиків). Більшість членів РУП, лідером якої був економіст Микола Порш, не відмовившись від автономістської національної програми, в кінці 1905 р. утворила Українську соціал-демократичну робітничу партію (УСДРП). З 1900 р. в Україні діяла Українська соціалістична партія УСП, очолювана Борисом Ярошевським, яка 1903 р. увійшла до складу РУП. Помірковане крило української інтелігенції також партійно структурувалось. Восени 1904 р. представниками українських ліберальних кіл була заснована Українська демократична партія (УДП) на чолі з Олександром Лотоцьким та Євгеном Чикаленком. Одночасно виникла Українська радикальна партія, лідерами якої були Борис Грінченко і Сергій Єфремов. Обидві партії виступали за ліберально-демократичні перетворення та політичну автономію України. Однак УРП мала в перспективі утворення загальнонародної власності за умови, що її вилучення у приватних осіб мало компенсуватись. На відміну від Наддніпрянщини, в Західній Україні, яка входила до складу конституційної монархії — Австро-Угорщини, партії виникли ще у 80—90-ті рр. XIX ст. і на початку XX ст. національно-визвольний рух розвивався вже під їх керівництвом. Галичина поступово перетворилася на загальноукраїнський центр національного визволення. Українські партії Прикарпаття очолили масовий рух за автономію Східної Галичини, загальне виборче право, заснування у Львові окремого українського університету. Зростав національно-патріотичний рух молоді, що виявилось насамперед у діяльності масових молодіжних патріотично-спортивних організацій «Сокіл», «Січ», «Пласт». Однак активізація національно-визвольного руху спричинила конфлікт з польською , громадою Галичини, яка розглядала край як свій споконвічний. Цей конфлікт переріс у липні 1910 р. у збройні сутички на вулицях Львова, і знадобилося втручання уряду.
№43.