30. Нестратегічні бар’єри входження фірм на ринки

Піонером у дослідженні бар'єрів входженні на ринок став Дж. Бейн, який визначив бар'єри як "міру, якою у довготривалій перспективі наявні фірми здатні підвищувати свої ціни продажу понад мінімальні середні витрати на виробництво і збут продукції ... не викликаючи при цьому припливу у галузь нових потенційних учасників". Таким чином він визначив сутність бар'єрів через їх наслідки.

Бар'єри входженняті фактори об'єктивного чи суб'єктивного характеру, що перешкоджають новим фірмам організовувати прибуткове виробництво у галузі.

Під бар'єрами виходу розуміють всі фактори об'єктивного чи суб'єктивного характеру, що перешкоджають фірмі без істотних втрат вийти з галузі. Вони пов'язані із неповерненими витратами.

Бар'єри поділяють: Нестратегічні – створюються фундаментальними умовами галузі, факторами об'єктивного характеру і зазвичай не залежать від діяльності фірм галузі. Стратегічні - створюються фірмами, мають суб'єктивний характер, пов"язані із політикою фірм на ринку.

Серед нестратегічних бар’єрів виділяють:

1. Обмеження попиту (місткість ринку): висока насиченість ринку товарами; низька платоспроможність; наявність іноземних конкурентів.

2. Бар'єри капітальних витрат або обсяги початкових інвестицій, що необхідні для входження. При чому до капітальних витрат відносять: витрати на освоєння випуску нових товарів; вартість нового будівництва або реконструкція та технологічне переозброєння існуючих потужностей; витрати на НДДКР; підготовка та найм персоналу; організація мережі збуту; час освоєнні виробництва.

3. Бар'єри, що засновані на перевагах (абсолютних або відносних) у рівні витрат. Абсолютні переваги означають, що функції довгострокових середніх витрат діючих фірм розташована нижче функції LАТС потенційних конкурентів так, що ціна, яка необхідна для покритті інвестицій потенційних конкурентів буде вище, ніж середня ціна галузі. Створюються за рахунок наявності наступних факторів: існуючі фірми мають доступ до більш дешевих або якісних джерел постачання; використання попередніх інновацій; накопиченого досвіду та оптимального розміщенні ресурсів. Відносні переваги створюються за рахунок можливості випуску існуючими фірмами більшого обсягу випуску, ніж потенційні конкуренти. Вони є наслідком дії зростаючої віддачі від масштабу: випуск зростає швидше, ніж масштаби використання ресурсів. Бар'єри відносної переваги у витратах можна оцінити на основі співставлення обсягів випуску на одного занятого на підприємствах-монополістах (крупних підприємствах) галузі та підприємств малого бізнесу. Чим вище значення, тим більше є бар'єри відносних витрат.

4.Адміністративні бар'єри – встановлення держ органами обов'язкових правил госп д-ті, виконання яких пов'язано із витратами. Метою таких бар’єрів є: - перешкоджання незаконній діяльності; - контроль якості, подолання труднощів ефективної реалізації. Наслідки: - виникнення рентоорієнтованої поведінки, виникнення зацікавлених груп; - економічні втрати: зростання витрат, ціни входження, зменшення конкуренції, недовиробництво ВВП. Види адм бар'єрів: 1.Бар'єри, що регулюють доступ до ресурсів та права власності на них (реєстрація суб'єктів; зміна статусу суб'єкта; отримання прав на оренду; обмеження земель, надр, запасів корисних копалин; регулювання доступів до кредитів; лізинг). 2. Бар'єри, що регулюють отримання прав на здійснення діяльності: ліцензування, сертифікація. 3.Бар'єри, що передбачають контроль за діяльністю: перевірки; санкції за порушення; пільги; узгодження.

5. Стан інфраструктури ринку - транспортні шляхи.

6. Криміналізація економіки.