- •1. Виникнення і розвиток теорії егр.
- •2. Предмет і завдання егр.
- •4. Парадигма “стр-ра – поведінка - результат”
- •6. Методологія досліджень егр.
- •7. Ефективність конкурентних ринків.
- •8. Наслідки монополізації та їх оцінка
- •9. Стан та напрямки розвитку конкурентних відносин в України.
- •11. Галузева політика, її типи.
- •12. Проблеми ефективності д-ті галуз ринків Укр.
- •13. Аналіз конкурентного сер-ща на товарних ринках
- •14. Визначення меж ринків: теорія та практика Укр
- •16. Критерії виміру та показники концентрації продавців на ринку
- •17. Монопольна влада фірми на ринку: шляхи набуття та утримання. Вимір монопольної влади.
- •18. Монопольні ціни та методика їх визначення.
- •19. Інституціональна теорія про розмір фірм та їх кількість на ринку (Найт, Коуз, Сатон)
- •20. Стратегічні концепції фірми
- •21. Вплив держави на стр-ру ринку.
- •24. Загальна хар-ка процесів злиття і поглинання.
- •25.Злиття та поглинання: історичний ракурс.
- •26. Мотиви злиття і поглинань.
- •27. Наслідки злиття компаній
- •28. Політика уряду щодо процесів злиття і поглинання.
- •29. Природа, визначення та класифікація бар’єрів
- •30. Нестратегічні бар’єри входження фірм на ринки
- •31. Стратегічні бар’єри входження на ринок
- •32. Моделі домінантної фірми.
- •1. (Статична модель Форхаймера)
- •(Динамічна модель Гаскінсона)
- •33. Стратегічна конкуренція.
- •34. Основні бар’єри входження на ринки товарів і послуг України
- •35. Суть та види цінової дискримінації.
- •36. Суть та види цінової дискримінації.
- •37. Вплив цінової дискримінації на добробут та напрямки регулювання
- •38. Хиж ціноутв-ня.
- •39. Узгоджені дії суб’єктів господарювання: сутність та напрямки регулювання.
- •40. Сутність та типи продуктової диференціації, її вплив на структуру ринку.
- •41. Моделі ринку монополістичної конкуренції
- •42. Вертикальна диференціація
- •43. Роль реклами.
- •46. Моделі регулювання ціноутворення на ринку природніх монополій.
- •47. Регулювання ринків прир монополії.
- •49. Вертикальна інтеграція та її наслідки
- •50. Вертикальні обмеження.
- •51.Особливості вертикальних відносин в Україні.
- •52. Дослідження, розробки, інновації та стр-ра ринку.
- •53. Інноваційна діяльність українських підприємств
11. Галузева політика, її типи.
Обґрунтування необхідності держ регулювання лежить в основі теорій регулювання. Теорія регулювання має спрогнозувати вигоди від регулювання, вказати галузі, де його слід запровадити, а також форми, які воно повинно мати.
Розвиток ідей пов’язаний з необхідністю регулювання, що пройшов 3 етапи:
1. Висунута гіпотеза про те, що регулюванню підпадають галузі, у яких проявляється неспроможність ринку.
Тодіж виникла теорія, яку спершу наз. Теорія регулювання в інтересах сус-ва, а зараз – нормативний аналіз як позитивна теорія.
2. Теорія захоплення/завоювання. В основі її покладена ідея, що незалежно від способу орг-ції, агентство, яке має регулювати цю галузь “захоплюється” цією галуззю. Регулювання сприяє збільшенню прибутку в галузі, а не сусп добробуту.
3. ЕТ регулювання. Формує гіпотези з логічних висновків на основі певних припущень.
ЕТ регулювання була запропонована Стіглером.
Головна мета галуз політики (ГП) – підвищення ефективності функц-ня галуз ринків.
Необхідність обумовлена:
* висока концентрація вир-ва
* галуз бар’єри
* диференціація продукції
* стратегічна взаємодія між фірмами
* асиметрія інформації
Напрями регулювання ГП:
- регулювання потоків і благ
- регулювання ділової активності
- встановлення правил взаємодії агентів ринку
Завдання ГП:
- опт-ція поведінки суб’єктів ринків – ств-ня умов для незалежного прийняття рішень (зменшення галуз бар’єрів, розповсюдження інформації)
-сприяння розвитку конкур відносин – ств-ня умов для конкур д-ті (стимулювання інноваційної д-ті, нові технології, нові блага, нові види д-ті, зменшення витрат)
Типи ГП:
- захисна – боротьба з монополізмом шляхом активних (прийняття рішень щодо протидії монополізму {контроль за домінуючими фірмами, антимонопольне регулювання}) та пасивних заходів (стр-на політика, протекціоністська політика)
- перетворювана - сприяння розвитку конкуренції шляхом активних (ті, що спрямовані на фор-ня умов прийняття сприятливих рішень{подат, грош-кредит}) та пасивних заходів (ті, що мають впливати на прийняття рішень ек агентами {стр-на політика, індикативне план-ня, контроль за інв потоками})
Стр-ра ГП:
-антимонопольна політика
- інвестиційна
-наук-техн
- зовн-торг
*протидія монопольної влади з боку іноз фірм (тарифи, квоти на імпорт)
* посилення конкур.здатності вітчизняних фірм
* посилення конкур.здатності нац ринку (квоти на імпорт, регулювання експорту)
Антимонопольна політика – сис-ма заходів держави щодо демонополізації ек-ки фін, інфо, консультативної та ін підтримки суб’єктів гос-ня, що сприяє розвитку конкуренції. Скл з:
-антимонопольне регулювання, яке викор в окремих галузях
- антимонопольне закон-во. Антимонопольне закон-во містить нормативні акти, що визначають орг-ні та прав засади розвитку конкуренції, заходи попередження, обмеження і припинення монополістичної д-ті та нечесної конкуренції. Антимонопольне закон-во поширюється на всі види тов вир-ва і комер д-ті, включаючи вир-во і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також наукові розробки, що призначені для викор-ня їхніх результатів у вир-ві та товарообороті, у платних послугах.
В умовах ринкової трансформації ек-ки Укр питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних стр-р є особливо актуальним. Створення конкурентного сер-ща, захист законних інтересів під-ців і споживачів, регулювання д-ті монополій сприяють фор-ню цивілізованих ринкових відносин, підвищенню ефективності функц-ня нац ек-ки і є однією зі складових антимонопольної д-ті держави.
Від СРСР укр ек-кою було успадковано високий рівень монополізації. В ході ринк перетворень в Ук було ліквідовано більшість монопольних стр-р. Поглиблену стр-ну демонополізацію було проведено в багатьох галузях вітчизняної ек-ки.
Сьогодні в Укр ств цілісну сис-му прав та орг-ційних механізмів антимонопольної д-ті, яка відповідає сучасним нормам ЄС.
Антимонопольне закон-во: "Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в під-цькій д-ті", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про прир монополії", "Про захист ек конкуренції", "Про Антимонопольний комітет Укр".
На поч 90-х рр. головний наголос у антимонопольній політиці робився на подоланні й обмеженні монополізму, що було пов'язано з пануванням у тодішній укр ек-ці монополій як спадку колишнього соціалістичного гос-ва. Ек політика Укр в той період закономірно набула форми антимонопольної політики.
Після проведення радикальних реформ, приват-ції та демонополізації ситуація у сфері конкурентних відносин в Укр кардинально змінилася. У нових соц-ек умовах осн проблемою антимонопольної політики стало не просто формальне усунення монополізму, а ств ефективного конкурентного сер-ща, здатного забезпечити стале ек зростання і стабільне підвищення жит рівня народу.
Осн змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже ств конкурентного сер-ща, підвищення ефективності функц-ня існуючих конкурентних відносин.
Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольне закон-во — у конкурентне закон-во.
Стратегічною метою конкурентної політики є держ підтримка ефективної конкуренції та ств однакових умов для всіх агентів ринк відносин. Головне завдання конкурентної політики — фор-ня такого середовища, в якому дії ринк агентів, що порушують конкурентні правила, стають ек невигідними.
Мета і завдання конкурентної політики поєднані з усім комплексом проблем соц-еко розвитку в Укр.
Державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюється Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.
Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:
- здійснення держ контролю за дотриманням закон-ва про захист ек конкуренції;
- запобігання, виявлення і припинення порушень конкурентного закон-ва;
- контроль за ек концентрацією;
- сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Методи здійснення антимонопольної політики:
-правові: прийняття відповідних закон та нормативно-правових актів;
-орг-ційно-контролюючі: розробка та орг-ція виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення конкурентного закон-ва; проведення моніторингу, перевірок призначення експертизи;
-адм-імперативні: примусовий поділ суб'єктів гос-ня, застосування санкцій, накладання штрафів;
- профілактично-роз'яснювальні: інфо-ня, внесення пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків стосовно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.
В Укр становище вважається монопольним, якщо частка на ринку 1 суб'єкта гос-ня перевищує 35%, 3 - 50, 5 - 70.
За зловживання монопольним (домінуючим) становищам З Укр "Про захист ек конкуренції" встановлені такі види відповідальності:
штрафи;
-примусовий поділ монопольних утворень;
-адм відповідальність;
-відшкодування завданої шкоди.