Розділ 1. Характеристика об, єктів озеленення та питання проектування

1. Основи проектування

Основою проектування, планування та забудови населених пунктів повинні бути попередньо розроблені концептуальні положення їх соціально-економічного розвитку, визначення пріоритетів і масштабів планування розвитку на перспективу. Найбільш поширені в Україні малі міста(міста з чисельністю населення до 50 тис. чоловік), які займають особливе місце в історичному розвитку України. За характером економічної діяльності вони є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами. Сюди можна віднести великий адміністративний центр - Дніпропетровськ. Зв’язок міста та природи розглядаються у теорії та практиці містобудування як основа розвитку будь-якого міста від малого міста до крупного мегаполісу. Тому зелені насадження виступають у сучасному містобудуванні як повноправні конструктивні елементи, що беруть участь в організації міської забудови, виконуючи роль центру чи осі просторового вирішення міського ансамблю, розділяючи забудову чи обрамляючи місто та його житлові райони. Нормативна база проектування об’єктів озеленення сприяє раціональному використанню міських зелених територій. У систему зелених насаджень загального користування входять міські парки, сквери, бульвари, набережні.

Сквери – це зелені насадження на площі чи вулиці, які відіграють архітектурно-декоративну роль і призначені в основному для короткочасного відпочинку населення. Влаштовуючи сквери на території міста, можна більш рівномірно розмістити зелені насадження, одержати швидкий декоративний і санітарно-гігієнічний ефект. Залежно від функціонального призначення сквери поділяються на такі найбільш типові групи: тихого відпочинку й прогулянок, монументальні, історико-архітектурні, виставкові, ігрові. За розташуванням в міській забудові сквери поділяються на дві групи: сквери на площах і сквери на вулицях, які можна розташовувати між будинками, перед окремими будівлями. При проектуванні малих декоративних садів загального користування, якими є сквери, першочергову увагу слід звернути на композиційну завершеність їх просторової організації, правильне функціональне використання території, раціональну організацію пішохідного руху, місць відпочинку, а також на художні якості кожного з елементів ландшафту. Баланс території скверу залежить від його основного призначення, місця розташування, розмірів і специфіки ділянки. На архітектурно-планувальну організацію скверів істотний вплив має рельєф місцевості. Композиційна завершеність пейзажів повинна досягатись у найкоротший термін після закладки скверу. Перш за все цьому сприятиме влаштування високоякісних газонів, посадка декоративних дерев і чагарників, красиве квіткове оформлення. Рослинний матеріал становить основу садово-паркових композицій, є надзвичайно активним емоційно-психологічним фактором, який повинен враховувати архітектор чи озеленювач.

Зелені насадження в містах сприяють покращенню мікроклімату та санітарно-гігієнічних умов: сповільнюють швидкість вітру, затримують пил і аерозолі, поглинають газові домішки з повітря, зменшують силу звукових хвиль тощо. Виконуючи екологічні функції, зелені насадження урбанізованих територій як складові ландшафтної архітектури покликані створювати природне пейзажне середовище. Декоративні дерева й чагарники, квіткове оформлення поряд з водними елементами, скульптурою формують естетичний вигляд конкретного об’єкту. Квіткове оформлення є одним із розділів декоративного мистецтва. Воно має бути красивим і привабливим, повинно давати людині естетичну насолоду й створювати гарний настрій. Міський ландшафт, як і кожен садово-парковий пейзаж, не можливий без газону. Газон – це гарне, вирівняне й влаштоване трав’яне вкриття, яке складається з одного чи кількох дерноутворюючих видів. Газони виконують як естетичну, так і санітарно-гігієнічну роль. Важливим елементом функціональної та архітектурно-художньої організації скверів є декоративні водоймища, фонтани, каскади, що позитивно впливають на емоційний стан відвідувачів. В сучасному садово-парковому будівництві значне місце відводять малим архітектурним формам: альтанкам, парковим меблям, декоративним вазам, скульптурі. Масштаб цих елементів, характер застосованого матеріалу, колірне рішення та розміщення повинні відповідати розмірам і призначенню скверу, сприяти створенню середовища, сприятливого відпочинку людей. В основі озеленення лежать архітектурно-художні принципи, які забезпечують не лише естетизацію довкілля, але й покращують його санітарно-гігієнічні й архітектурно-планувальні параметри.