- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •Поняття регіональної політики.
- •Складові державної регіональної економічної політики.
- •3. Види регіональної політики.
- •Види регіональної політики
- •4.Завдання регіональної економічної політики.
- •Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів
- •6. Поняття та особливості проблемних регіонів
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •Роль держави в управлінні регіональною економікою.
- •2.Методи проведення держаної регіональної економічної політики
- •3. Інструменти і форми державної регіональної економічної політики
- •4. Програми соціально-економічного розвитку регіону.
- •5. Нові форми регіонального розвитку
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.
- •Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс.
- •Підсистеми народногосподарського комплексу України.
- •Структура економіки. Її сутність та поняття.
- •Галузева структура та види економічної діяльності.
- •Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •Трансформація економіки України.
- •Реструктуризація в умовах ринку.
- •Фактори, що стримують проведення реструктуризації в Україні
- •Тема 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •1. Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія.
- •Принципи використання природно-ресурсного потенціалу.
- •3. Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.
- •4. Природні умови, їх вплив на формування територіальної структури суспільного виробництва.
- •5. Природні ресурси як частина продуктивних сил.
- •6.Характеристика природно-ресурсного потенціалу регіонів України.
- •7.Типологія природно-ресурсного потенціалу та природно-ресурсні комплекси.
- •8. Функції і показники економічної оцінки природних ресурсів та умов
- •9. Економічна оцінка природних умов та ресурсів.
- •10. Трудоресурсний потенціал як економічна категорія.
- •11. Природний рух населення та регіональна різниця в розміщенні та динаміці трудових ресурсів.
- •12. Ринок праці: структура і динаміка.
- •13. Взаємозв’язок розміщення трудових ресурсів та розміщення виробництва. Розселення населення.
5. Нові форми регіонального розвитку
Спеціальна (вільна) економічна зона - це специфічне регіональне утворення, територія, на якій встановлюють особливий режим господарської діяльності іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями, а також вітчизняних підприємств і громадян.
Метою створення вільних економічних зон в Україні є залучення інвестицій та сприяння їхньому ефективному використанню, активізація підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів та послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвиток інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку регіонів.
Відповідно до мети і завдань формування тієї або іншої зони висуваються певні вимоги і до її розміщення, зокрема:
– сприятливе транспортно-географічне положення щодо внутрішнього і зовнішнього ринків;
– розвинений виробничий потенціал, наявність виробничої та соціальної інфраструктури;
– наявність території з унікальними запасами та ціннісним природно-ресурсним потенціалом.
В Україні розроблено близько трьох десятків проектів щодо створення ВЕЗ. Прикладом є проекти ВЕЗ “Інтерпроект-Ковель”, ВЕЗ “Азов’я” у Маріуполі, ВЕЗ “Дніпроавіа”, ВЕЗ “Закарпаття”, ВЕЗ “Жовкла”, ВЕЗ “Мостиська”, ВЕЗ “Яворів”, ВЕЗ “Порто-франко” та ВЕЗ “Аджалін”, ВЕЗ “Манганарі”тощо.
Спільні підприємства(підприємства з іноземними інвестиціями) розглядаються як найбільш зріла форма міжнародного співробітництва, що можуть позитивно впливати на формування нової структури економіки України і процеси ринкової орієнтації та сприяти інтеграції у світову систему господарювання. Особливе значення має діяльність СП щодо запозичення передових технологій та досвіду управління, розвитку експортоорієнтованих та імпортозамінних видів продукції, забезпечення виходу вітчизняної продукції на світовий ринок. Участь у спільних підприємствах зарубіжного партнера, який, як правило, вже займає позиції на світовому ринку, у низці випадків дає українській стороні єдину можливість вийти на ринки інших країн та закріпитися там.
Іноземний партнер при створенні спільного підприємства переслідує свої цілі, серед яких найважливішими є такі:
– розподіл ризику, особливо при створенні спільного підприємства з виробництва нової продукції, збут якої не гарантований;
– зниження витрат на створення нових потужностей, собівартості продукції, що виробляється за рахунок низької внутрішньої вартості сировини, матеріалів та робочої сили;
–переміщення найбільш праце- та матеріаломістких виробництв за кордон;
– опанування новим ринком та надбання комерційного досвіду роботи на ньому;
– диверсифікація сфери діяльності.
Регіональні науково-технологічні парки. Світовий досвід засвідчує, що одним з найефективніших шляхів державної підтримки високотехнологічних, наукомістких, екологічно чистих виробництв є створення регіональних науково-технологічних парків (РНТП). Вони формуються на базі одного чи кількох провідних вузів регіону за участю зацікавлених виробничих підприємств, що здатні впроваджувати високі технології.
Ядром технопарків є фірми (малі підприємства), які об’єднують висококваліфікованих науковців і фахівців, що займаються розробкою та підготовкою до впровадження нових технологій. Належні умови для функціонування цих фірм створює інфраструктура парку, найважливішими елементами якої є централізовані бази засобів дослідження і технологічного обладнання, обчислювальний центр тощо.
Один із різновидів технопарків – це бізнес-інкубатор. Головне його призначення – першочергова підтримка малого, переважно інноваційного, підприємництва. Вчені, інженери, винахідники, котрі бажають організувати власний бізнес, отримують в інкубаторі пільговий доступ до всього необхідного для здійснення своїх ідей. Фірми, що створюються, проходять через бізнес-інкубатор низку етапів (рис. 3).
Рис. 3. Етапи проходження через бізнес-інкубатор
Характерною організаційною рисою бізнес-інкубаторів є передусім те, що вони займаються розробкою не конкретного товару, а незалежного господарського суб’єкта.
Транскордонне співробітництво – це інтенсивне співробітництва у всіх сферах життя прикордонних територій двох або більше держав. З розширенням і поглибленням економічного співробітництва європейських країн прикордонні регіони все більш стають зонами контакту національних господарств. У системі транскордонного співробітництва підтримуються і розвиваються різноманітні зв’язки: торговельні, господарські, культурні, наукові, туристичні тощо.
Рівень співробітництва прикордонних регіонів зумовлюється багатьма чинниками:
-
ступенем господарського розвитку та відмінностями в структурі економічного потенціалу регіонів-партнерів;
-
інтенсивністю і всебічністю зв’язків цих регіонів зі своїм національним центром;
-
наявністю транспортних наземних шляхів на кордонах;
-
відмінностями в митних і податкових зборах, кредитно-фінансовій системі, соціальному становищі тощо.
Транскордонне співробітництво реалізується як на регіональному, так і на локальному рівні. Однак на локальному рівні воно розвивається значно швидше й ефективніше. Розвитку такого співробітництва на регіональному рівні властиві чотири етапи:
-
налагодження нових та відновлення існуючих зв’язків між партнерами регіону;
-
визначення стратегії розвитку;
-
розробка і забезпечення програм розвитку;
-
створення вільних економічних зон.
Єврорегіон – це формальна структура, яка створена для потреб транскордонного співробітництва на регіональному і локальному рівнях. Для неї характерне співробітництво виробничих партнерів і різних організаційних спілок. Входження до єврорегіону є добровільним. На прийняття рішень найбільший вплив має очікування передусім економічної вигоди. Важливе значення має також співробітництво в галузі науки і культури. Значна роль відводиться сподіванням на інвестиції, введення пільгових податків тощо.
Головна мета створення єврорегіону полягає у координації діяльності у виробничій сфері, в галузі науки, культури, освіти, наведення контактів між жителями і фірмами. Найістотнішим, з позиції європейської інтеграції, є взаємне пізнання і порозуміння між представниками певних територій та створення більш сприятливих умов життєдіяльності. У Західній і Центральній Європі налічується понад 90 єврорегіонів. Україна підтримує створення євро регіонів (наприклад, “Карпати”, “Буг”, “Нижній Дунай”). Зазвичай, такі сусідні райони мають схожі проблеми розвитку. Наприклад, Ренінський район Одеської обл. через віддаленість від великих центрів практично позбавлений ринків збуту для своєї сільськогосподарської продукції. Проте вона може знайти попит у румунському м. Галац, яке знаходиться поблизу. Другий приклад – місцева нафтобаза. Раніше вона була переважно орієнтована на обслуговування господарств Молдови і тепер працює не на повну потужність. А сусіди –молдавани – змушені будувати свій нафтотермінал, який економічно недоцільний та екологічно небезпечний.