3. Трансформація економіки України.

У перехідний період в Україні політика реформ має бути спрямована на досягнення високих темпів зростання капіталовкладень, зростання валового випуску, зменшення частки матеріальних витрат у валовому випуску, збільшення частки валового внутрішнього продукту у валовому випуску.

Економічне зростання можливе за радикальних структурних перетворень, що мають охопити:

• правильний вибір національних, політичних,внутрішніх і зовнішніх економічних пріоритетів, які гарантували б самофінансування Україну на найближчу перспективу і партнерську співпрацю з усіма країнами світу;

• створення інституційних умов для надходження прямих капіталовкладень;

• зміна якості основного капіталу, мислення та якості трудового капіталу;

• встановлення оптимальних міжгалузеви пропорцій і розміщення продуктивних сил.

Структурні перетворення в Україні мають ґрунтуватись на декількох принципах:

1. Створення умов для розвитку конкуренції на основі спроможності підприємств до самофінансування. У короткостроковій перспективі запорукою їх економічного зростання мають бути заходи заощадження затрат і змін організації структури; в середньостроковій перспективі можна з допомогою невеликих обсягів капіталовкладень досягти значного прогресу в підвищенні продуктивності.

2. Створення нових самостійних підприємств, здатних привабити нові іноземні інвестиції. Йдеться не про модернізацію існуючих, а про їх перетворення на підприємства, які відповідатимуть вимогам ринку.

3. Трансформація централізовано керованих підприємств у ринкові, засновані на принципах самоуправління. Її метою є орієнтація на зменшення виробничих витрат, отримання прибутку.

4. Запровадження вільного ціноутворення та здійснення ефективної політики мита і квот.

1. Реструктуризація в умовах ринку.

Перехід до ринкових умов господарювання висуває певні вимоги до регіональної економіки. Однією з найбільше значущих вимог є гнучкість економічних суб’єктів, їх уміння швидко адаптуватися до зовнішнього середовища, яке є перманентним. Це досягається безперервним перетворенням різних сфер діяльності, тобто реструктуризацією. Реструктуризацію визначають як засіб забезпечення оптимального функціонування суб’єктів економіки у безперервно мінливому ринковому середовищі згідно зі стратегією їх розвитку шляхом здійснення системи заходів організаційно-економічного, техніко-технологічного, фінансового спрямування. Всі ці заходи спрямовуються на зростання ефективності виробництва, підвищення конкурентоспроможності випущеної продукції, зміцнення фінансової стійкості. Реструктуризація, як правило, не обмежується суб’єктами господарювання, які знаходяться у кризовому стані і потребують фінансового оздоровлення з метою запобігання банкрутству. Успішно функціонуючі підприємства також вимагають реструктуризації, яка б забезпечувала розвиток підприємства, його адаптацію до навколишнього середовища і здійснювалась до розгортання кризи.

Реструктуризацію не варто ототожнювати із санацією.

Нинішня трансформація економічної системи України супроводжується виникненням і розвитком нових форм власності і організаційно-правових форм господарювання, корінною зміною методів державного регулювання економіки, підвищенням самостійності підприємств, формуванням нової нормативно-законодавчої бази тощо. До основних факторів, причин реструризації вітчизняних підприємств слід віднести:

1. трансформація економічної системи України в умовах розвитку ринку, виживання і пристосування до нових умов господарювання;

2. приватизація підприємств, яка є незавершеною нині, процес приватизації державних підприємств продовжується.Приватний сектор став в економіці домінуючим, у 2010 році частка державних підприємств в загальній кількості підприємств становила %;

3. розвиток інституту банкрутства, що включає реформування і удосконалення законодавчої бази про банкрутство та зростання кількості неспроможних підприємств. Реструктуризація підприємств тісно пов’язана з процесом банкрутства, що проявляється на різних стадіях з різних причин. По-перше, реструктуризація може бути засобом запобігання банкрутству. По-друге, реструктуризація може здійснюватись у процесі санації, якщо справу про банкрутство вже порушено. По-третє, якщо відновлення життєдіяльності підприємства вже неможливе,його реструктуризація може здійснюватись на стадії процесу ліквідації з метою найбільш вигідної реалізації його майна.

Нинішній стан економічного розвитку України, більшість її галузей потребують реструктуризації. В той же час ряд факторів як макроекономічного, так і мікроекономічного рівнів стримує процеси вітчизняної реструктуризації (таблиця 3).

Таблиця 3