- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики.
- •Поняття регіональної політики.
- •Складові державної регіональної економічної політики.
- •3. Види регіональної політики.
- •Види регіональної політики
- •4.Завдання регіональної економічної політики.
- •Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів
- •6. Поняття та особливості проблемних регіонів
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики.
- •Роль держави в управлінні регіональною економікою.
- •2.Методи проведення держаної регіональної економічної політики
- •3. Інструменти і форми державної регіональної економічної політики
- •4. Програми соціально-економічного розвитку регіону.
- •5. Нові форми регіонального розвитку
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.
- •Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс.
- •Підсистеми народногосподарського комплексу України.
- •Структура економіки. Її сутність та поняття.
- •Галузева структура та види економічної діяльності.
- •Регіональні особливості галузевої структури економіки.
- •Трансформація економіки України.
- •Реструктуризація в умовах ринку.
- •Фактори, що стримують проведення реструктуризації в Україні
- •Тема 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •1. Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія.
- •Принципи використання природно-ресурсного потенціалу.
- •3. Основні напрями аналізу природно-ресурсного потенціалу.
- •4. Природні умови, їх вплив на формування територіальної структури суспільного виробництва.
- •5. Природні ресурси як частина продуктивних сил.
- •6.Характеристика природно-ресурсного потенціалу регіонів України.
- •7.Типологія природно-ресурсного потенціалу та природно-ресурсні комплекси.
- •8. Функції і показники економічної оцінки природних ресурсів та умов
- •9. Економічна оцінка природних умов та ресурсів.
- •10. Трудоресурсний потенціал як економічна категорія.
- •11. Природний рух населення та регіональна різниця в розміщенні та динаміці трудових ресурсів.
- •12. Ринок праці: структура і динаміка.
- •13. Взаємозв’язок розміщення трудових ресурсів та розміщення виробництва. Розселення населення.
-
Основні підходи до стратегії економічного розвитку регіонів
Стратегія регіонального розвитку економіки – система заходів, спрямована на реалізацію довгострокових завдань соціально-економічного розвитку держави з урахуванням раціонального вкладення регіонів у розв’язання цих завдань, які визначаються реальними передумовами й обмеженнями їх розвитку. Стратегія регіонального розвитку держави, формуючи і генералізуючи основні цілі та завдання свого розвитку на конкретний період, є основною для розробки у своєму складі збалансованих між собою стратегій економічного розвитку регіонів.
З метою забезпечення раціонального поєднання територіальних і загальнодержавних інтересів процеси регіонального розвитку мають регулюватися шляхом умілого поєднання елементів планування, прогнозування і програмування. Саме це вимагає розробки моделей, программ розвитку, застосування індикативного планування.
У розвинутих країнах світу найвищим ступенем економічного розвитку регіональної політики, інструментом державного регулювання планомірного розвитку економіки, підтримки необхідних пропорцій є регіональне планування. Планування включає аналіз, прогнозування соціально-економічного розвитку, визначення раціонального варіанта розвитку, розробку і реалізацію заходів на досягнення визначених цілей. Кінцевим продуктом планування є план – документ, в якому визначено систему взаємоузгоджених завдань, об’єднаних спільною метою, визначеними термінами, методами і послідовністю досягнень.
Регіональне планування перебуває у тісному зв’язку з бюджетною політикою. В основі бюджетів завжди лежить план чи прогноз розвитку відповідної території. Тому важливим документом, що визначає основи формування і напрями використання фінансових ресурсів на місцевому рівні є програма економічного і соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Прогнозування – це перша стадія планування, яка науково аргументує ймовірні тенденції і напрями стратегічного розвитку, а прогноз містить загальні контури визначених цілей і інструментів їх досягнення. В проектах довгострокових і середньострокових прогнозів і програм повинні відображатися питання вдосконалення регіональної економічної політики, у тому числі можливі зміни економічного механізму регіональних відносин (міжбюджетні відносини, питання управління власністю і використання природних ресурсів тощо). Слід наголосити на прогнозуванні платоспроможного попиту та його регіонального розподілу, вивчення регіональних ринків, оцінка фінансових та інших ресурсних можливостей регіонів, виявлення шляхів і засобів активізації власного потенціалу регіонів для вирішення найважливіших соціально-економічних та екологічних проблем розвитку.
Бюджетне регулювання виступає складовою бюджетного прогнозування
і регламентує міжбюджетні відносини. Бюджетне планування охоплює: 1) складання бюджетів різних рівнів; 2) розробку індивідуальних кошторисів витрат для бюджетних установ; 3) взаємозв’язок державних планів економічного і соціального розвитку країни (регіону) та фінансових планів міністерств і відомств із бюджетом; 4) забезпечення єдиного порядку складання бюджетів окремих регіонів, зведених місцевих бюджетів, бюджетів областей і Автономної Республіки Крим у консолідований Державний бюджет.
Економічне програмування – це інструмент реалізації планових цілей, який дозволяє державі орієнтувати економіку через регулярний і комплексний вплив на її структуру відповідно до варіанта соціально-економічного розвитку в межах ринкового механізму. Програма характеризується чітко визначеними системою заходів та завдань на досягнення намічених у плані (прогнозі) цілей, узгоджених за термінами реалізації та складом виконавців і має на меті розв’язання важливих проблем розвитку національної економіки, міжгалузевих, галузевих, регіональних і локальних проблем. Програми розвитку мають переважно прикладний характер, розраховані на середньострокове комплексне прогнозування і покликані забезпечити узгодження територіальних і галузевих інтересів, потреб центру та регіонів.