2). Статичне озп.

Запам’ятовуючими елементами статичного ОЗП є тригерні комірки, і інформація в них зберігається до виключення живлення. Статичні ОЗП найбільш швидкодіючі, але мають підвищене енергоспоживання, невисоку щільність розміщення елементів на кристалі і відповідно невисоку ємність (тому більш дорогі) і використовуються для організації кеш-пам’яті.

Пам'ять типу SRAM – статична оперативна пам’ять (Static RAM). Має високу швидкодію, тому використовується в якості кеш-пам’яті.

Щоб мінімізувати час очікування при зчитуванні процесором даних з повільної оперативної пам'яті, в сучасних персональних комп'ютерах передбачено два типи кеш-пам'яті: кеш-пам'ять першого рівня (L1) і кеш-пам’ять другого рівня (L2). Кеш-пам'ять першого рівня також називають вбудованим або внутрішнім кешем, вона безпосередньо вбудована в процесор і фактично є частиною мікросхеми процесора. Кеш-пам'ять другого рівня називають зовнішнім кешем. Спочатку вона встановлювалася на системній платі і працювала на частоті системної плати. Для підвищення ефективності в процесорах Pentium Рго та Pentium ІI/ІIІ кеш-пам'ять другого рівня встановлюється не на системній платі, а в середині корпуса (картриджа) процесора. У процесорах Pentium ІV використовується кеш-пам’ять третього рівня.

Схема: аудіокарта, цифровий монітор, флеш-пам’ять, контролер переривань, RTC

Варіант №8

1. Архітектура персональних комп’ютерів Будь-який IBM PC-сумісний комп'ютер являє собою реалізацію так названої фон - нейманської: блок керування, арифметико-логічного пристрій (АЛП), пам'ять й пристрої введення - виведення. У ній реалізується концепція збереженої програми: програми й дані зберігаються в одній і тій же пам'яті. Виконувані дії визначаються блоком керування й АЛП, які разом є основою центрального процесора. Центральний процесор вибирає й виконує команди з пам'яті послідовно, адреса чергової команди задається «лічильником адреси» у блоці керування. Цей принцип виконання називається послідовною передачею керування. Дані, з якими працює програма, можуть включати змінні — іменовані області пам'яті, у яких зберігаються значення з метою подальшого використання в програмі.

Центральний процесор (АЛП із блоком керування) реалізується мікропроцесором сімейства х86 — від 8086/88 до новітніх процесорів Pentium, Athlon й Opteron

Оперативна пам'ять (ОЗП) — найбільший масив комірок пам'яті із суміжними адресами — реалізується, як правило, на модулях (мікросхемах) динамічної пам'яті.

Периферійні пристрої (ПП) — це всі програмно-доступні компоненти комп'ютера, що не потрапили в його центральну частину. Їх можна розділити по призначенню на кілька класів:

Пристрою зберігання даних (пристрою зовнішньої пам'яті) — дискові (магнітні, оптичні, магнітно оптичні), стрічкові (стримери), твердотілі (карти, модулі й USB-пристрої на флеш-пам’яті).

Пристрою ВВ служать для перетворення інформації із внутрішнього подання комп'ютера (біти й байти) у форму, зрозумілу навколишньому оточенню, і навпаки. Під навколишніми маються на увазі людина (і інші біологічні об'єкти) і різні технічні пристрої (комп'ютер можна пристосувати для керування будь-яким устаткуванням, були б датчики й виконавчі пристрою).

Комунікаційні пристрої служать для передачі інформації між комп'ютерами або їхніми частинами. Сюди відносять модеми (провідні, радіо, оптичні, інфрачервоні...), адаптери локальних і глобальних мереж. У цьому випадку перетворення форми подання інформації потрібно тільки для передачі її на відстань.

Процесор, пам'ять і периферійні пристрої взаємодіють між собою за допомогою шин й інтерфейсів, апаратна й програмних; стандартизація інтерфейсів робить архітектуру комп'ютерів відкритої.