- •1. Основні принципи неймановського комп’ютера
- •2. Системна пам’ять пк. Bios
- •1. Архітектура універсальних комп’ютерів-мейнфреймів
- •2. Системна пам’ять пк. Види мікросхем пзп.
- •1. Магістральна архітектура міні- та мікрокомп’ютерів
- •2). Статичне озп.
- •2. Динамічне озп
- •1. Призначення та характеристики чіпсетів
- •1. Відомі формфактори системних плат. Їх основні характеристики.
- •3. Організація фізичного інтерфейсу usb
- •1. Поняття системної та локальної шини.
- •3. Рівні взаємодії системи usb.
- •1. Загальні характеристики шин isa-8 та isa-16
- •3. Топологія usb, призначення елементів
- •1. Загальні характеристики шини eisa
- •1. Загальні характеристики шини mca
- •3. Принципи побудови відеотерміналів та формування зображень
- •1. Загальні характеристики шини vlb
- •3. Класифікація пристроїв зовнішньої пам’яті
- •1. Загальні характеристики шини pcmcia
- •2. Принципи роботи контролера пдп (dma).
- •1. Загальні характеристики інтерфейсу FireWare (ieee 1384)
- •2. Вектор переривань. Визначення початкової адреси оброблювача переривань
- •1. Загальні характеристики шини scsi
- •2. Призначення контролера переривань (ріс)
- •1. Загальні характеристики шини agp
- •3. Відомі накопичувачі на магнітних дисках
- •1. Загальні характеристики шини pci
- •3. Типи оптичних дисків та їх організація.
1. Загальні характеристики шини vlb
– підтримка процесорів серій 80386 й 80486.
– максимальна кількість bus master - 3
– незважаючи на те, що шина була розроблена для роботи з відеоконтролерами, можлива підтримка й інших пристроїв
– стандарт допускає роботу шини на частоті до 66 MHz
– двонапрямлена 32-розрядна шина даних підтримує й 16-розрядний обмін.
– підтримка DMA забезпечується тільки для bus master'ів.
– максимальна теоретична пропускна здатність шини – 160 Мb/s
– підтримується пакетний режим обміну
– слот VLВ встановлюється в лінію зі слотами ІSA/EІSA/MCA, тому VL-платам доступні всі лінії цих шин;
– підтримується як інтегрований у процесор кэш, так і кэш на материнській платі;
– напруга живлення 5 V.
3. Класифікація пристроїв зовнішньої пам’яті
Зовнішня пам'ять - це комп'ютерна пам'ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера. Пристрої зовнішньої пам'яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп'ютера так і в окремих корпусах. Фізично зовнішня пам'ять реалізована у вигляді накопичувачів. Накопичувачі - це запам'ятовуючі пристрої, призначені для тривалого (що не залежить від електроживлення) зберігання великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів в сотні разів перевищує ємність оперативної пам'яті або взагалі необмежена, якщо мова йде про накопичувачі зі змінними носіями.
Накопичувач можна розглядати як сукупність носія та відповідного приводу. Розрізняють накопичувачі зі змінними і постійними носіями. Привід - це поєднання механізму читання-запису з відповідними електронними схемами керування. Його конструкція визначається принципом дії та виглядом носія. Носій - це фізичне середовище зберігання інформації, на зовнішній вигляд може бути дисковим або стрічковим. За принципом запам'ятовування розрізняють магнітні, оптичні та магнітооптичні носії. Стрічкові носії можуть бути лише магнітними, у дискових носіях використовують магнітні, магнітооптичні та оптичні методи запису-зчитування інформації.
Найбільш поширеними є накопичувачі на магнітних дисках, які поділяються на накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД) та накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД), та накопичувачі на оптичних дисках, такі як накопичувачі CD-ROM, CD-R, CD-RW та DVD-ROM.
Схема: миша, флеш-пам’ять, внутрішній модем, DMA, кеш-пам’ять 2 рівня
Варіант №16
1. Загальні характеристики шини pcmcia
специфікація на модулі розширення, розроблена асоціацією PCMCIA (англ. Personal Computer Memory Card International Association). Широко використовуються в ноутбуках. Модулі розширення, виготовлені згідно з цією специфікацією зазвичай називаються «PC-карти» (англ. PC Card)
Спочатку специфікація PCMCIA розроблялася для стандартизації карт розширення пам'яті і інтерфейсу для підключення цих карток. Згодом специфікація була дороблено і стало можливим використовувати PCMCIA для підключення різних периферійних пристроїв. В основному через інтерфейс PCMCIA підключають мережні карти, модеми та жорсткі диски.
У минулому більшість ноутбуків обладнувалося двома слотами для карт типу II, що дозволяло підключити до ноутбука або дві карти типу II, або одну карту типу III. По мірі того, як з ноутбуків зникали «старі» повільні інтерфейси вводу-виводу (наприклад, RS-232 або LPT-порт), і нормальним явищем стали вбудовані високопродуктивні інтерфейси (наприклад, USB, IEEE1394, Ethernet), потреба в PCMCIA стала відпадати і більшість сучасних ноутбуків оснащується лише одним слотом типу II.
Специфікація PCMCIA була розроблена як відповідь комп'ютерної промисловості США на розробку в Японії специфікації карт розширення JEIDA. У 1991 році, відбулося злиття стандартів: були випущені аналогічні специфікації JEIDA 4.1 і 2.0 PCMCIA (PC Card).
Всі карти PC card мають розмір 85,6 мм в довжину і 54 мм в ширину. Такі ж розміри використовуються в інтерфейсі Common Interface для CAM-модулів в обладнанні для прийому телемовлення стандарту DVB. Карти PC Card висотою 16 мм, так звані карти типу IV (англ. Type IV)); запропоновані компанією Toshiba, не були офіційно схвалені асоціацією PCMCIA.
Спочатку специфікація описувала картки, які могли використовувати для живлення як напругу 5 В, так і 3,3 В. Картки з напругою живлення 3,3 В мають «ключ» на рознімі для того, що б не допустити встановлення карти в слот, призначений тільки для установки карт з живленням 5 В. Деякі карти і деякі слоти підтримують обидва напруги живлення. Якщо ваша карта не бажає встановлюватися в слот, це означає, що ваша карта призначена для живлення від 3,3 В, а слот надає живлення тільки 5 В.