Тема 9. Книга як основний вид видання

Визначення поняття „книга.” Найдавніше значення слова „книга” є давно втраченим. Приблизно воно означає сувій паперу. В давніх слов’ян слово „книга” означало вміння писати, грамотність, знання в загальному.

Досі не вироблено єдиного, яке отримало б загальне визнання, поняття „книга”. Труднощі, пов’язані з можливістю дати точне і не виключаючи сумніву визначення поняття „книга”, пов’язані з тим, що воно багатозначне, змінювалось протягом історії, мало то ширше, то вузьке розуміння, а межі, які відділяють його від поняття „документ”, довгий час не були встановлені.

Згідно до сучасних уявлень, книга – це книжкове видання об’ємом більше 48 сторінок.

Книжкове видання – видання у вигляді блока скріплених листків друкарського матеріалу будь-якого формату в обкладинці або політурці. Під листком друкарського матеріалу розуміється листок паперу, картону, тканини, поверхня яких вміщує натиски.

Книга – дуже важливе джерело інформації, канал соціальної комунікації, основний різновид документа в складі фондів, бібліотек та інших документно-комунікаційних структур.

Книга – найбільш важлива форма зберігання словесної та графічної та графічної інформації, призначеної для багатократного використання і передачі в просторі та часі. Ці основні функції книги являються її постійними можливостями. А до змінних відносяться матеріали, на яких відтворюється інформація, форма книги, різновиди шрифтів та змісту, а також особливі функції різноманітних типів книг.

Книга являється продуктом книжкової справи – сукупності галузей культури і виробництва, пов’язаних із створенням і виготовленням книги, її розповсюдженням, зберіганням і вивченням. Відбір для поліграфічного відтворення і поширення творів науки, літератури, мистецтва, їх професійна оцінка, підготовка до друку і випуск – функції видавничої справи.

Великомасштабне відтворення книг здійснюється поліграфічною промисловістю. Розповсюдження і пропаганда книги є функцією книжкової торгівлі. Збір, обробка, зберігання книг, їх пропаганда і суспільне використання здійснюються в рамках бібліотечної справи. Цілеспрямоване інформування читачів про книгу та інші твори друку завдання бібліографії.

Історія книги. Історія книги ділиться на два періоди: історія рукописної та друкарської книги. Межею між ними є винайдення механічного тиражування книг, яке викликало революцію у технології їх виробництва і підвищило роль друкарського видання в соціальній комунікації.

В античному світі та середні віки книги розмножували шляхом переписування. Рукописна книга – книга, текст й ілюстрації в якій відтворені від руки, на відміну від друкарської книги, відтворення якої здійснюється поліграфічним способом.

Форми рукописної книги були вельми різноманітними. У культурі Стародавнього Сходу з ІІІ по І тис. до н.е. книга мала вигляд глиняної дощечки. У Єгипті, починаючи з ІІІ тис. до н.е., а пізніше в Стародавній Греції та Римі до IV-V ст. до н.е. книга існувала у формі папірусного і (з ІІІ ст. до н.е.) пергаментного сувою.

Сувій – прямокутний шматок папірусу або пергаменту, вузький і довгий. Текст на нього наносився паралельно довгій стороні, зліва направо, окремими стовпцями. Сувій згортався в трубку. Разом з папірусом і пергаментом використовувались і інші матеріали для письма.

Далі книга втратила форму сувою і придбала нову форму – вдвічі складений лист – „диплом”. Це були дві деревинні дощечки, сполучені між собою. Греки та римляни аж до IV ст. використовували книги з дощечок або пластинок із слонової кістки з’єднані кільцями або ремінцями.

Декілька дощечок, що скріплені між собою, натертих воском, які стародавні римляни застосовували для письма, називають поліптихом. Поліптих є прототипом сучасної форми книги – кодекса.

Кодекс – це прямокутні дощечки, сполучені шкіряною або іншою петлею. З появою кодексу виникає політурка, яку спочатку робили з декількох склеєних листків папірусу або пергаменту, а потім з дерев’яних дощечок, обтягнутих шкірою або матерією.

Найважливішою подією був винахід в Китаї паперу. До Європи його було завезено в ХІІ ст., проте витіснив пергамент він лише в XIII-XV ст.

Після винаходу книгодрукування рукописна книга зберігалась та існувала паралельно з друкарською аж до ХІХ ст.

Найважливішою подією в історії книги є винахід книгодрукування в Європі у XV ст., яке стало можливим після винаходу Іоганном Гуттенбергом пристрою для відливання металічного шрифта в матрицях. Набірна форма складається з металевих літер, відпичатки з яких отримували з допомогою ручного друкарського станка.

Родоначальником російського та українського книгодрукування є Іван Федоров. Він заснував першу на українській землі друкарню, випустив на світ у Львові „Апостол”, а також „Азбуку”, що зіграла величезну роль в становленні української освіти. 1574 р. вважається роком початку книгодрукування в Україні. З винаходом друкарського верстата книга стає одним з найважливіших джерел інформації.

В ХІХ ст. ручний набір почав здаватися дуже повільним. У 1884 р. з’явилась машина, яка повністю механізувала набір – лінотип. Винайшов її Отмар Мергенталор. Лінотип заряджений буквами вирізаними на пластинках з латуні – матрицях.

Розвиток персональної комп’ютерної техніки наблизив процес випуску книги до будь-якого користувача.

Книга як різновид документа. Довгий час поняття „книга” використовувалось в якості узагальнюючого, об’єднуючого в собі всі різновиди документів. Із введенням поняття „документ” стало очевидно, що воно включає книгу як один з різновидів документа. Одночасно книга – це основний вид видання. А, отже, поняття „книга” вже є поняттям „видання” і „документ”.

Книга має багато спільного з документом, оскільки є його різновидом. Разом з тим для книги характерна певна специфіка, що дозволяє відрізнити її від інших видів документів.

Для того, щоб виділити книгу як вид документа, необхідно порівняти характеристики книги і документа. З цією метою можна використовувати фасетно-блочну схему класифікації документів. Це дасть можливість виявити істотні відмінності книги від не – книги, тобто інших видів документів.

Книга – є текстовим документом, тобто документом, велику частину видання, об’єму якого займає мовний (словесний) текст.

Книга – документ який людина може читати, безпосередньо сприймати, такий, що не вимагає застосування яких-небудь технічних засобів. Звідси в клас книги не включають читальні документи – грамплатівки, магнітні фонограми, перфострічки, диски, дискети тощо.

Книга – документ друкарський, письмовий документ, виготовлений за допомогою поліграфічних або інших засобів масового розмноження документів і призначений для широкого розповсюдження.

Книга – твір друку, тобто видання поліграфічного виробництва, що отримується друкуванням або тисненням. Це – поліграфічний документ, створений різними способами друку. Спосіб друку – різновид поліграфічного процесу, що характеризується особливостями формування барвистого зображення в друкарській формі і нанесення його на друкований матеріал.

Книга – блочно-кодексний документ, тобто такий, що складається із паперових листів (а не стрічок або карток), сполучених один з одним однією стороною в корінці.

Книга – документ неперіодичний, виходячи з ознаки регулярності її виробництва і випуску в світ. Книга – видання, що виходить одноразово, повторення якого заздалегідь не передбачено. У разі повторення випуску книги говорять про повторне видання, перевидання. Окрім книг, як неперіодичні видання виходить велика частина друкарської продукції: брошури, листівки, ізографічні видання та ін. Періодичні видання (газета , журнал, бюлетень і тому подібне) не можуть бути книгами.

Книга, як і будь-який інший вид документа, може бути і оригіналом, і копією.

Книга по місцю виходу в світ і території розповсюдження може бути місцевою, регіональною, загальнодержавною або зарубіжною.

Шлях книги від автора до читача. Книга – результат колективної праці. В процесі її створення спільно трудяться автор і видавець: поліграфіст і розповсюджувач; автор, видавець і читач. Відсутність узгодженості між ними веде до утруднень, шкідливих для читача і книги. Процес створення книги можна прослідкувати, розглянувши загальну схему шляху книги від автора до читача.

Автор надає рукопис у видавничу організацію (видавництво), яка оцінює її якість, рецензує та редагує. Після цього оригінал видання передається в художню редакцію, яка розробляє проект, макетує оформлення видання. Далі укомплектований видавничий оригінал передають технічному редакторові, який виконує технічну розмітку для набору і репродукції. Через виробничий відділ видавничої організації матеріали передаються на поліграфічне підприємство.

Таким чином, можна бачити, який складний процес проходить друкарське видання від рукопису до читача. Цей процес вимагає від виконавців глибоких професійних знань, які визначають кінцевий результат.

Створення книги – це ланцюг змінюваних видів повідомлень: авторське повідомлення – видавниче повідомлення – поліграфічне повідомлення – книга-повідомлення.

Схема шляху від автора до читача: автор; видавництво; редактор; технічний редактор; художник, кресляр, фотограф; коректор; типографія; цех набору; друкарський цех; брошурний цех; оптова база; магазин, книгарня; читач.