13

Тема 7. Функція планування

1. Постановка мети діяльності (формулювання стратегії).

2. Вибір стратегії (визначення критеріїв):

2.1. Аналіз матриці БКГ;

2.2 Методи вибору стратегії в умовах нестабільної економіки.

3 Варіанти стратегічного вибору:

3.1. Класифікація за характером галузі і мікросередовища;

З 2. Класифікація за характером виробництва і реалізацією конкурентних переваг.

4 Формулювання місії та цілей організації (реалізація стратегії) Різновиди цілей.

5 Дослідження життєвих циклів продукції (оцінка стратегії)

Планування - найперша функція управління, вона передує решті управлінських функцій і визначає їх природу. Планування зале­жить від ефективного аналізу зовнішнього середовища, об'єктивної оцінки власних позицій, вимагає спільних зусиль і участі всіх складо­вих організації.

1. Постановка мети діяльності (формулювання стратегії).

Планування передбачає вибір мети, розробку шляху по її досягненню та просування цим шляхом.

Стратегічне планування являє собою набір дій та рішень, які використовуються керівництвом і сприяють розробці специфічних стратегій для досягнення цілей організації.

Пітер Лоранж визначає процес стратегічного планування, як "такий, що забезпечує нововведення та зміни в організації в достатній мірі."⁸⁰ Він класифікував чотири основних види управлінської діяльності в межах функції планування:

1. Розподіл ресурсів.

2. Адаптація до зовнішнього середовища.

3. Внутрішня координація.

4. Організаційно-стратегічне передбачення.

Розподіл організаційних ресурсів проводиться в таких галузях, як фонди, кадри, фізичні матеріали та ін.

Адаптація до зовнішнього середовища поєднує всі дії страте­гічного характеру, які покращують відносини підприємства з його зов­нішнім середовищем.

Підприємству необхідно адаптуватися як до зовнішніх сприятли­вих можливостей, так і до небезпек, стратегічних пасток.

Загальна мета внутрішньої координації діяльності підприємства скласти уяву про дійсний стан справ на підприємстві, визначити власні сильні та слабкі сторони і досягти ефективної інтеграції внуріфірмових господарських операцій.

Передбачення організаційних стратегічних змін - це вміння вра­ховуючи власний накопичений досвід та минулі помилки, навчатись на цьому досвіді і досягати професіоналізму в оцінці умов господарювання, аналізі їх динаміки та тенденцій.

Діаграма 7.1. Спрощена схема економічної взаємодії.

Стратегія являє собою детальний всеохоплюючий комплекс­ний план, що розробляється на перспективу і повинен сприяти досяг­ненню місії організації та цілей, що її конкретизують. Стратегія розробляється та формулюється вищим керівництвом (top management), але її реалізація передбачає участь всіх рівнів управління, а інформаційне забезпечення для затвердження стратегії створюють виробники про­дукції чи працівники, що виконують роботи чи надають послуги.

З погляду економіки процес розробки стратегії, принаймі зовні побудований за принципом раціональності. Він визначається системою взаємодії комплексів, які можуть бути визначені об'єктивно, формально і навіть кількісно.

Стратегічний план повинен розроблятись з точки зору перспек­тиви усієї організації, а не якогось окремого її представника. Цю розкіш ще може собі дозволити власник на приватному підприємстві, але не пересічне підприємство де власність колективна, державна чи будь-яка інша. Стратегія розвитку повинна підкріплюватись масштабними дослідженнями та фактичними даними. Для ефективної конкуренції в сучасному світі бізнесу організація повинна постійно зважати на розви­ток галузі, ринок (власний ринковий сегмент, співвідношення попиту та пропозиції), характер та рівень конкуренції, постійно займатися збо­ром та аналізом інформації про ці та інші явища та процеси.