76.Сучасний конструктивізм в розумінні феномену націй

нація - це політичне гасло для об'єднання людей

Нація –це історичний тип етнічної спільноти; стадія Етносу; результат еволюційного процесу Етносу; вінець еволюції Етносу; соціо-культурне оформлення Етносу. Нації визначаються певним рядом характеристик, що стосуються як індивідуальних її членів так і всієї нації. Такі характеристики мають нести в собі як об'єднуючу функцію — спільнота людей, що не має між собою нічого спільного не може бути нацією, так і відокремлюючу — що відрізняє дану націю від сусідніх. Будь-яка з таких характеристик може стати предметом дискусій, однак заперечення існування визначальних чинників містить в собі заперечення існування окремих націй. Власна мова часто вважається визначальною особливістю нації. У деяких випадках мова є винятковою для нації, і, можливо, основою національної ідентичності. Більшість націй частково визначаються власною культурою. На відміну від мови, національна культура звичайно є унікальною для нації, хоча й включає багато елементів,спільних з іншими націями. Національна культура також включає в себе культурну спадщину попередніх поколінь.

Релігія також може бути привласненою, що робить її національною…. Деякі ідеї нації підкреслюють не об'єктивні характеристики, але вибір суспільства. На практиці, це стосувалось груп людей, які є також нацією за іншими визначеннями. Інші чинники спільністьсоціально-економічних чинників, спільність психічних особливостей.

77.Шевченко і Драгоманов як провідники української національної ідеї

Шевченко це духовний та ідейний,національний та політичний провідник , який постійно кличе власним прикладом нескореного борця кожного до героїчного чину.. Адже духовна візія Т. Г. Шевченка, як поета і мислителя, не лише революційна для йогосучасників та актуальна для мас щодо поцінування історичного минулогоукраїнського народу, правдивого і глибокого усвідомлення сучасного поетовістану. Базуючись на ідеях Великого Кобзаря, український націоналізм витвориворигінальну візію майбутнього світового ладу, яка глибинно проектує головнісучасні тенденції розвитку людської цивілізації. …На думку М. Драгоманова,національне питання могло бути розв’язане тільки через федеративне влаштування державного управління. У 1880—1881 рр. з цією метою розробив перший і єдиний вісторії всеросійського визвольного руху проект федеративної конституції »ВільнаСпілка» теоретичні положення якої не втратили актуальності донині.

Досліджував історію України та народної словесності. Написав монографії »Нові українські пісні про громадянські справи», »Про козацькі часи». Був членом багатьох міжнародних товариств. У 1878 р. на міжнародному літературному конгресі виступив із протестом проти заборони українського друкованого слова.

78.Татарський та турецький впливи на український побут

79.Творчіст сковроди і ідеал мандрівного філософа

риси того часу не могли не вплинути на філософа. Звичайно, він відчував вплив свого оточення, соціальних умов і стосовно його діяльності як вчителя, і як мандрівного філософа, і як літератора.Це відбилося на його мові та стилі, на богословських працях. Але разом з тим, він виступає перед нами критиком, що тоді досить гостро ставився до існуючих на той час традицій, крім того, він утворив власний світолгляд, свою власну філософію - науку про життя, - що була синтезом його позитивних поглядів, які він поширював у суспільстві, він всупереч існуючим ідеалам створив свій ідеал, і дуже хотів, щоб він здійснився. Сковорода, безумовно, був одним із найвидатніших культурних діячів України 18 ст. і являв високою мірою своєрідну особу, був звичайно продуктом свого часу, але значно перевищував загальний рівень своєї доби, проводив боротьбу з її ідеологією та забобонами у релігійній сфері. Це була головна проблема його життя. Він ставився цілком негативно до сучасного йому громадського устрою з його прагненням про матеріальний дубробут, що будувався на визиску праці інших людей, з його нехтуванням простого трудового, близького до природи життя. Нарешті, він відповідно до своєї науки збудував на нових підвалинах і своє власне життя, присвятивши його розумовому та моральному пробудженню всього народу, з усіма його класами, до найнижчих, до селянства включно, з якого він вийшов і з яким ніколи не розлучався, не йдучи тим битим шляхом величезної більшості своїх земляків, для яких освіта була тільки засобом стати паном. Він обрав собі просту професію мандрівного вчителя, і побував у багатьох містах за кордоном. І скрізь по цих містах Сковорода знайомився із відомими вченими того часу. Сковорода цілком вільно володів латинською та німецькою мовами, розумів добре і грецьку, через це він легко міг стати знайомим багатьох вчених, та набув собі разом з цим багато нового знання, якого не зміг би набути у себе на батьківщині. Гесде Калве розповідає про мандрівки Сковороди і по Німеччині, і по Польщі, і навіть по Італії. Він також слухав лекції видатних німецьких професорів. Тут, у Німеччині, у той час панувала філософія Вольфа, який був професором у Марбурзі і писав свої твори латинською та німецькою мовами. Його практична філософія, надзвичайно поширена на той час, мала на меті зробити людей щасливими.

Світ ловив мене-проте не спіймав.!

80.типологічні ознаки культурної самототожності українця

81.демонологія,традиції,звичаї(в зош)

82.(в зош)

83.Українська культура в рамках міжкультурних стосунків.