- •1.Архітектура та образотворче мистецтво в українській культурі кін. 18-19 ст.
- •19. Історичні передумови виникнення української культури
- •22. Козацькі думи
- •23. Український романтизм
- •46. Національно-духовне оновлення (з 1987).
- •47.Низька культурна традиція та естетична категорія'''комічного'
- •48.Нова українська література(Основ'яненко,Котляревський,Шевченко)
- •51.Піднесення національно-культурного відродження в Україні на початку 20 століття
- •52.Побут,звичаї та обряди українського народу(14-17 століття)
- •54.Політика коренізації в україні в радянський період
- •55.Поняття цивілізації в суспільстві і науковій думці.
- •56. Пореволюційний національно-культурний розвиток в Україні (1917-1930 р)
- •58.Природа і культура,сучасні концепції культури
- •59.Проблема розколу в православнй церкві України та можливості їх подолання
- •62..Розвиток філософської думки в Україні(Сковорода,Юркевич)
- •63. Роль церкви в освіті у 14-17 ст.
- •66.Світове значення українського кіномистецтва(довженко,параджанов,миколайчук)
- •72 Становлення нації та його культурний зміст
- •73Створення символічних сиситем і культурних об'єктів як зміст культурного прогресу
- •74 Стилі професійної художньої творчості : українське бароко, романтизм, модернізм
- •75.Суспільно-політичні та історичні обставини розвитку укр.Культури у 14-17 ст.(в зошиті)
- •76.Сучасний конструктивізм в розумінні феномену націй
- •77.Шевченко і Драгоманов як провідники української національної ідеї
- •79.Творчіст сковроди і ідеал мандрівного філософа
- •84.Українська культура в часи тоталітаризму (1930-1950).
- •90.Харківський та Київський університети (в зош)
- •91.Хрещення русі і візантійський вплив(в зош)
- •92.Художні стилі в укр.Культурі
- •93.Шедеври музичної культури(в зош)
47.Низька культурна традиція та естетична категорія'''комічного'
До низької культурної традиції належать коломийки,соромницькі пісні,частушки,та інші види мистецтва,де вчживається нецензурна лексика.
саме вживання нецензурної лексики і є проявом низької культури.За поширеними серед української інтелігенції теоріями, велика частина слів ненормативного характеру вживаються в сучасній українській мові, є наслідком запозичення з польської, російської і татарської мов та івриту.
Останнім часом досить активно відбувається запозичення ненормативної лексики з англійської мови. Це зумовлено насамперед великою популярністю окремих зразків американської культури в вигляді фільмів, комп'ютерних програм, музики
48.Нова українська література(Основ'яненко,Котляревський,Шевченко)
І саме в час гнітючої безвихідності, як дар небес, ковток свіжого повітря, з'явився провісник життєдайного майбуття — поема «Енеїда» Івана Котляревського. Правду кажучи, батько сучасної української літератури не вважав свій літературний експеримент з використанням живої народної мови вартим опублікування. Перші три частини «Енеїди» в 1798 р. в Петербурзі видав власним коштом конотопський поміщик Василь Папура.
Ця подія стала віхою рішучого повороту від минувшини до розвитку нової літератури і, зрештою, нової культури. Адже вибір Котляревським мови народу став незворотним явищем не тільки для літератури.
Услід за нею протягом XIX ст. народну мову почали використовувати публіцистика, літературна критика й гуманітарні науки. Іван Котляревський є також автором перших українських п'єс — «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», які ставилися в Полтаві й започаткували новий український театр.
Творчість Івана Котляревського (1769-1838) — звичайно, дар Божий, але отриманий українством закономірно, тоді, коли воно усвідомлювало його значення. По-перше, «Енеїда» не могла б з'явитися, не успадкувавши національні духовні традиції, сформовані козацькою добою: незнищенний дух вільнодумства; збережене в надзвичайно важких умовах національне самоусвідомлення, історичний оптимізм; готовність шукати і знайти нову, як говорив Г. Сковорода, «духовну вітчизну».
Григорій Квітка-Основ'яненко (1778-1843) — засновник сучасної української прози. Письменник народився в родовому дворянському помісті Основа, що поблизу Харкова (нині ця місцевість знаходиться в межах міста). Здобув домашню освіту. Певний час перебував у монастирі. Усе життя прожив у Харкові, брав активну участь у громадському та культурному житті міста. Протягом 1817-1828 pp. посідав виборну посаду повітового предводителя дворянства. У 1812 р. Г. Квітка-Основ'яненко — директор харківського театру. За його участю видавався журнал «Украинский вестник» та пізніші харківські альманахи. У 1833 р. з-під його пера вийшла «Супліка до пана іздателя» — справжній «маніфест» на захист української літератури.
Вершиною української літератури XIX ст. стала геніальна творчість пророка національного відродження України — Тараса Шевченка. У 1831 р. кріпацька доля завела його до Петербурга. Там він познайомився з художниками І. Сошенком, К. Брюлловим та іншими діячами культури. У квітні 1838 р. вони організували його викуп із кріпацтва. Протягом 1838-1845 pp. T. Шевченко навчався й успішно закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Саме тоді проявився й поетичний талант юнака: у 1840 р. вийшла його славнозвісна збірка «Кобзар». Завершивши навчання, Шевченко повернувся в Україну і в лютому 1847 р. почав працювати вчителем малювання в Київському університеті св. Володимира. Проте 5 квітня його заарештували за підозрою в належності до Кирило-Мефодіївського братства й засудили до заслання. Лише в 1857 р. він отримав звістку про звільнення. В останні роки свого життя Шевченко знову поринув у літературну творчість. У ній він, як ніхто інший, досягнув вершин народних етичних норм, відтворив світогляд українців та їхні глибинні почуття. Здавалося, вустами поета промовляв сам український народ.
49.
50.