МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Текст лекції та тести

з дисципліни «Регіональна економіка» (розділ «Міжнародні економічні зв'язки України, її інтеграція до європейських та інших світових структур»)

для студентів 1 курсу усіх форм навчання всіх спеціальностей

Одеса ОДЕУ 2009

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Текст лекції та тести

з дисципліни «Регіональна економіка» (розділ «Міжнародні економічні зв'язки України, її інтеграція до європейських та інших світових структур»)

для студентів 1 курсу усіх форм навчання всіх спеціальностей

Затверджено

на засіданні кафедри РЕЕ.

Протокол № 8 від 28.03.09 р.

Усі цитати, цифровий та фактичний

матеріал, бібліографічні відомості

перевірені, написання сторінок

відповідає стандартам.

Зауваження рецензентів ураховані.

______________________________

(підпис укладачів)

Одеса одеу 2009

Текст лекції з дисципліни «Регіональна економіка» (розділ «Міжнародні економічні зв'язки України, її інтеграція до європейських та інших світових структур») для студентів 1 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей. (Уклад. В.Ф. Семенов, О.В. Басюк – Одеса: ОДЕУ, ротапринт, 2009р. – 45 с.)

Укладачі: В.Ф. Семенов, д-р екон. наук, професор

О.В. Басюк, викладач

Рецензенти: О.Ф. Оснач, канд. екон. наук, доцент (зовнішній рецензент)

О.Л. Михайлюк, канд. екон. наук, доцент

В.М. Мозгальова, канд. екон. наук, доцент

Коректор: І.О. Кокота

Загальні положення

В сучасних умовах економічного розвитку України зовніш­ньоекономічні відносини — одна з найважливіших сфер її діяль­ності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продук­ції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в Європейський і світовий ринок.

Даний конспект лекції призначається для допомоги студентам у вивченні теми «Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція до європейських та інших світових структур» з курсу «Регіональна економіка» для студентів 1 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей.

Метою вивчення цієї теми є формування знань в області міжнародних економічних відносин регіонів України з іншими економіками світу.

Завданням є: оволодіння знаннями про міжнародний поділ праці та об’єктивну необхідність міжнародних економічних зв’язків; засвоєння термінології, процесу, принципів, видів, типів, форм, факторів і передумов участі України і її регіонів у міжнародній економічній інтеграції; визначення економічного потенціалу України та зовнішньоекономічних зв’язків України.

Конспект лекції складається з таких елементів: 1) основна інформативна частина з чотирьох підрозділів, в яких розглядається основний матеріал теми; 2) питання для самоконтролю; 3) тести; 4) план проведення семінару 5) список рекомендованої до вивчення теми літератури.

1. Міжнародний поділ праці та його особливості на сучасному етапі

У світі не існує жодної самодостатньої країни. Навіть найрозвине­ніші країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітни­цтва, яке базується на міжнародному поділі праці, та інших факторів виробництва.

Міжнародний поділ праці (МПП) — це найвищий ступінь розвитку суспільно-територіаль­ного поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигід­на спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією виз­наченої кількості та якості.

У країнах, які широко використовують можливість брати участь у МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку. Яскравим прикладом є розвиток Японії, Німеччини, "нових індустріальних країн" — Гонконгу, Тайваню, Сингапуру та Південної Кореї. І на­впаки, в країнах, які не зуміли зайняти своє місце у МПП, — нижчі темпи розвитку або навіть спостерігається згортання виробництва.

Серед чинників розвитку МПП треба відзначити:

природно-географічні умови;

технічний прогрес;

соціально-економічні умови.

Раніше головну роль відігравали природно-географічні умови: клімат, природні ресурси, розміри території, чисельність населення, економіко-географічне розташування. Довгий час різниця в розподілі природних багатств була основною причиною МПП.

Розвиток технічного прогресу призвів до зменшення значення природно-географічних умов, надавши можливість використати переваги науково-технічних досягнень, розвитку науки і техніки. Нова модель економічного розвитку набула таких характерних рис:

- почав переважати інтенсивний тип економічного зростання;

- з'явилися нові галузі промисловості та швидко модернізувалися діючі;

- скоротився виробничий цикл;

розширилася сфера послуг (особливо банківських і страхових, транспортних та туристичних).

На сучасному етапі вплив перших двох чинників на МПП вирів­нявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення.

Грандіозні економічні, політичні та соціальні процеси останніх десятиліть суттєво вплинули на МПП. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперу­вання виробництва. Вони є формами МПП і виражають його суть.

Розвиток МПП обумовлює необхідність підвищення продуктив­ності праці і зниження витрат виробництва. Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжна­родною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевого імпорту.

Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва — землі, капіталу, технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі факто­ри виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж інший. Земля, праця, капітал, технологія є одна­ково важливими факторами для виробництва будь-якого товару. МПП нерозривно пов'язаний з міжнародною спеціалізацією і кооперуванням виробництва, які є формами його прояву і його елементами.

Під міжнародною спеціалізацією виробництва (МСВ) розумі­ють таку форму поділу праці між країнами, за якої концентрація однорідного виробництва збільшується на базі диференціації національних виробництв, виділення в самостійні (відокремлені) технологічні процеси, в окремі галузі виготовлення продукції по­над внутрішні потреби.

МСВ розвивається в двох напрямках — виробничому і терито­ріальному. Виробничий напрямок передбачає міжгалузеву та вну­трішньогалузеву спеціалізацію, а також спеціалізацію окремих під­приємств, компаній та об'єднань. У територіальному напрямку ви­діляють спеціалізацію окремих країн, груп країн та регіонів на вироб­ництві певних видів продукції та їх частин для світового ринку.

Міжгалузева спеціалізація — це взаємовідносини між держава­ми з обміном продуктами різних галузей виробництва. Така фор­ма переважала в 30-ті роки у взаємовідносинах між комплексними галузями (наприклад, обробної промисловості загалом і сільського господарства). В 50—60-ті роки ця форма діяла вже на рівні пер­винних галузей (автомобілебудування, хімічна промисловість тощо). В 70—80-ті роки на перший план вийшла внутрішньогалузева спе­ціалізація, яка основана на поділі виробничих програм у межах однієї й тієї ж галузі.

Основними формами прояву МСВ є предметна, подетальна та технологічна спеціалізації.

Перша з них (предметна) передбачає спеціалізацію підприємств різних країн на виробництві та експорті повністю закінченого і готового до споживання виробу. Подетальна спеціалізація базується на кооперації виробників різних країн у випуску вузлів та деталей, й технологічна — на здійсненні окремих стадій технологічних проце­сів) виробництва товарів у межах єдиного технологічного процесу.

Найрозвиненіші всі форми спеціалізації в машинобудуванні, при­ладобудуванні тощо.

З розвитком МПП у МСВ виникли такі поняття, як "міжнародно-спеціалізована галузь" та "міжнародноспеціалізована продукція". Перша з них (міжнародноспеціалізована галузь) характеризує ті галузі, які беруть найактивнішу участь у МПП. Для них характер­на висока частка продукції на експорт та високий рівень внутріш­ньогалузевої спеціалізації.

Міжнародноспеціалізована продукція — це продукція, яка є предметом двосторонніх та багатосторонніх угод про розподіл ви­робничих програм і за умови виготовлення в одній чи декількох країнах значною мірою задовольняє потреби світового ринку в ній.

Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є такі:

• коефіцієнт відносної експортної спеціалізації (показує, на- скільки галузь або товар є міжнародноспеціалізованими); • експортна квота у виробництві галузі (експортна квота характеризує значення експорту продукції пев­ної галузі для економіки країни);

• індекс товарності (характеризує міру участі національного господарства в МПП). На МПП періодично впливають структурні кризи, дисбаланси. Енергетична криза 70-х років викликала необхідність переходу на енергоощадні типи виробництв, що привело до змін у структурі й навіть географічному розподілі світової торгівлі, а також в експортній спеціалізації багатьох країн.

Зростає об'єктивна необхідність у докорінній перебудові МПП. З другої половини XX ст. інтернаціоналізація виробництва набула глобального характеру. Вона охопила практично всі підсистеми світового господарства, всі його галузі. Поглиблюється інтернаціоналізація виробництва й обігу, що посилює єдність світового госпо­дарства. Ще одним із елементів у МПП є міжнародне виробниче кооперу­вання, тобто об'єднання зусиль виробників декількох країн у випуску певних видів товарів для світового ринку. Коопераційні зв'язки проявляються на всесвітньому, міжгалузевому або внутрішньогалу­зевому рівнях. У міжнародній практиці виділяють три основні форми кооперу­вання:

- здійснення спільних програм;

- договірна спеціалізація;

- створення спільних підприємств.

Реалізуються спільні програми, своєю чергою, у двох формах: підрядне кооперування, за якого виконавець за дорученням замов­ника виконує певні роботи з виробництва деталей, вузлів тощо, які є складовою частиною продукції замовника; організація спільного виробництва об'єднанням різних видів ресурсів (фінансових, мате­ріальних, трудових, науково-технічних тощо) партнерів та закріп­лення за кожним із них повної відповідальності за виробництво певної частини виробу.

Завданням договірної спеціалізації є запобігання дублюванню виробництва та прямої конкуренції на ринку між виробниками — учасниками виробничого кооперування. Суть її полягає у розмежу­ванні виробничих програм і закріпленні за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції.

Характерними рисами такої форми кооперування, як створення спільних підприємств, є об'єднання на пайовій основі власності парт­нерів, спільне управління підприємством, спільне нараження на ви­робничий і комерційний ризик, розподіл прибутку між партнерами згідно з умовами договору. Найпоширеніші в усьому світі спільні підприємства у формі товариств з обмеженою відповідальністю та акціонерних товариств.

Міжнародне кооперування виробництва охоплює різні сфери спів­робітництва, головними серед яких є:

а) виробничо-технічне співробітництво (розроблення і погодження проектно-конструкторської документації, технологічних процесів, якості продукції, виконання будівельно-монтажних робіт; передача ліцензій та прав власності; удосконалення управління виробництвом тощо);

б) співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції; в) співробітництво у післяпродажному обслуговуванні кооперова-­ ної продукції.

У світовому господарстві міжнародне кооперування класифіку­ють за його основними характеристиками:

за видами — економічне, виробниче, науково-технічне, у сфері збуту тощо;

за стадіями — передвиробниче, виробниче, комерційне;

за методами, що використовуються, — виконання спільних програм, договірна спеціалізація, створення спільних підприємств;

за структурою зв'язків — внутрішньо- і міжфірмове, внутрішньо- і міжгалузеве, горизонтальне, вертикальне, змішане;

за територіальним охопленням — між двома і більше краї­ нами, в межах регіону, міжрегіональне, всесвітнє;

за кількістю суб'єктів — дво- і багатостороннє;

за кількістю об'єктів — дво- і багатопредметне. Міжнародне кооперування праці повністю базується на МПП і самостійно існувати не може, тоді як МПП не обов'язково вимагає для свого існування і розвитку міжнародного кооперування праці.