4. Основні напрямки зовнішньоекономічних зв'язків України. Регіональний аспект

Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності держави набувають на сучасному етапі виняткового значення. Це пов'язано, по-перше, з низкою факторів внутрішнього характеру: положенням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання, яка перебуває в ситуації об'єктивної незбалансованості структури економіки і її повільної структурної перебудови; надмірною енерго- і ресурсоємністю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю національного виробництва; суттєвим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін.

По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20 до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання, стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України; високою залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставкової, рекламної тощо); зберіганням Україною статусу «торговельного аутсайдера» у світовій торгівлі, а через це слабкою конкурентозахищеністю зовнішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг; певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень. Як бачимо на таблицях 4.1 та 4.2, за експортом-імпортом послуг переважає експорт у половині регіонів, а за експортом-імпортом товарів практично всі регіони більше імпортують товари за кордону, чим імпортують.

Таблиця 4.1.

Обсяги експорту–імпорту послуг за регіонами України за 2008 рік [22]

 

	Експорт			Імпорт			Сальдо
	тис.дол. США	у % до загального обсягу	у % до 2007р.	тис.дол. США	у % до загального обсягу	у % до 2007р.
Україна^1	11694241,6	100,0	129,4	6646782,2	100,0	133,5	5047459,4
Автономна Республіка Крим	251282,3	2,2	144,3	24994,0	0,4	182,4	226288,3
області
Вінницька	38153,0	0,3	145,9	64247,4	1,0	95,0	-26094,4
Волинська	40885,3	0,4	161,2	57505,5	0,9	218,2	-16620,2
Дніпропетровська	459142,1	3,9	188,7	494533,3	7,4	156,3	-35391,2
Донецька	453579,0	3,9	113,6	399141,4	6,0	106,2	54437,6
Житомирська	11075,6	0,1	127,7	7234,5	0,1	122,8	3841,1
Закарпатська	64636,2	0,6	167,5	45238,3	0,7	180,4	19397,9
Запорізька	202028,7	1,7	129,5	267944,1	4,0	255,4	-65915,4
Iвано-Франкiвська	25845,2	0,2	127,2	21992,7	0,3	141,6	3852,5
Київська	147477,9	1,3	124,1	170586,3	2,6	131,1	-23108,4
Кіровоградська	16405,0	0,1	100,6	5088,2	0,1	99,3	11316,8
Луганська	46358,9	0,4	135,0	81714,9	1,2	86,4	-35356,0
Львівська	129370,9	1,1	139,0	104880,4	1,6	179,1	24490,5
Миколаївська	186834,5	1,6	142,0	46513,0	0,7	129,2	140321,5
Одеська	1540683,2	13,2	144,8	241515,8	3,6	143,3	1299167,4
Полтавська	40216,4	0,3	134,4	137836,2	2,1	138,1	-97619,8
Рівненська	51306,5	0,4	92,7	19068,9	0,3	98,3	32237,6
Сумська	41409,9	0,4	82,6	159131,9	2,4	153,3	-117722,0
Тернопільська	10069,0	0,1	125,5	6463,6	0,1	201,4	3605,4
Харківська	234251,7	2,0	97,0	427683,3	6,4	159,6	-193431,6
Херсонська	71267,7	0,6	155,1	6212,1	0,1	349,8	65055,6
Хмельницька	23303,8	0,2	163,7	10509,6	0,2	164,3	12794,2
Черкаська	20053,5	0,2	200,1	28794,7	0,4	189,3	-8741,2
Чернівецька	3295,1	0,0	99,9	3908,7	0,1	123,2	-613,6
Чернігівська	6650,0	0,1	162,6	19121,8	0,3	140,7	-12471,8
міста
Київ	3183576,2	27,2	141,2	2401400,6	36,1	135,3	782175,6
Севастополь	107656,4	0,9	112,7	12456,0	0,2	112,2	95200,4

 

Таблиця 4.2.

Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за 2008 рік [22]

	Експорт			Імпорт			Сальдо
	млн.дол. США	у % до 2007р.	у % до  загального обсягу	млн.дол. США	у % до 2007р.	у % до загального обсягу
Україна	67002,5	135,9	100,0	85534,4^1	141,1	100,0	–18531,9
Автономна Республiка Крим	586,5	126,7	0,9	431,1	161,6	0,5	155,4
області
Вінницька	482,8	99,4	0,7	417,8	136,6	0,5	65,0
Волинська	465,0	110,1	0,7	1307,7	123,9	1,5	–842,7
Дніпропетровська	13176,8	134,2	19,7	8684,8	163,6	10,2	4492,0
Донецька	14444,5	135,6	21,6	4924,6	110,6	5,8	9519,9
Житомирська	521,2	128,7	0,8	456,8	155,0	0,5	64,4
Закарпатська	1220,8	106,3	1,8	1866,1	120,2	2,2	–645,3
Запорізька	5370,1	124,2	8,0	3591,0	105,2	4,2	1779,1
Івано-Франківська	721,7	71,8	1,1	726,4	92,1	0,9	–4,7
Київська	943,1	121,6	1,4	3464,0	133,4	4,1	–2520,9
Кіровоградська	391,6	143,7	0,6	238,0	133,2	0,3	153,6
Луганська	6361,0	160,5	9,5	1780,7	120,0	2,1	4580,3
Львівська	998,5	96,3	1,5	2572,4	176,9	3,0	–1573,9
Миколаївська	1649,8	149,4	2,5	915,3	171,6	1,1	734,5
Одеська	2314,2	210,7	3,5	4762,8	186,7	5,6	–2448,6
Полтавська	2574,6	120,1	3,8	1295,3	144,0	1,5	1279,3
Рівненська	452,1	117,5	0,7	533,3	128,1	0,6	–81,2
Сумська	913,4	133,9	1,4	547,3	146,1	0,6	366,1
Тернопільська	144,3	115,6	0,2	339,8	201,5	0,4	–195,5
Харківська	1551,6	135,7	2,3	2475,0	109,3	2,9	–923,4
Херсонська	400,3	123,9	0,6	305,8	161,9	0,4	94,5
Хмельницька	418,1	124,2	0,6	544,6	164,7	0,6	–126,5
Черкаська	866,9	125,5	1,3	1022,9	206,7	1,2	–156,0
Чернівецька	166,2	105,6	0,3	194,9	145,5	0,2	–28,7
Чернігівська	418,6	115,5	0,6	377,1	133,9	0,4	41,5
міста
Київ	8653,4	162,1	12,9	36097,9	152,1	42,2	–27444,5
Севастополь	124,0	113,6	0,2	75,6	145,9	0,1	48,4

Українська економіка ще не стала еконо­мікою відкритого типу, її відкритість не є повною, наявні певні, інколи й суттєві, перепони на кор­донах (обмеження для іноземних товарів, наприклад), різні валюти і різні правові норми. За інтересами різ­них суб’єктів міжнародної діяльності стоїть неоднакова економічна політика. Повністю відкрита економіка перебуває в стані взаємодії з зовнішнім світом (здійснює торгівлю, платежі, ввезення і вивезення капіталу тощо) політики.

В таблиці 4.3 показана географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за 2008 рік. Ми бачимо, що зберігається негативна тенденція перевищення імпорту над експортом у торгівлі практично з усіма країнами.

Таблиця 4.3

Географічна структура зовнішньої торгівлі товарами за 2008 рік [22]

	Експорт		Імпорт		Сальдо
	тис.дол. США	у %	тис.дол. США	у %
Всього	67002502,8	100,0	85534445,7	100,0	–18531942,9
Країни СНД	23819222,7	35,6	33569461,8	39,3	–9750239,1
Європа	19736731,8	29,5	30475821,2	35,6	–10739089,4
Азія	15263929,2	22,8	15306353,6	17,9	–42424,3
Африка	3903658,9	5,8	1559056,2	1,82	2344602,7
Америка	4144124,7	6,2	4190567,2	4,9	–46442,6
Інші	70875,4	0,1	1500,8	0,5	69374,6

Перспективи та основні напрями подальшого розвитку зовнішніх економічних зв'язків України з різними країнами з урахуванням їх світової і регіональної геополітичної структури можуть бути визначені таким чином.

Країни СНД і Балтії

Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних економічних зв'язків з країнами СНД, які утворили Економічний союз, та з країнами Балтії. Через створення умов для ефективних торговельних відносин з цими країнами можна прискорити досягнення стабілізації у вітчизняному виробництві. Проте актуальність розвитку цих відносин не зменшуватиме значення розвитку економічних зв'язків з іншими країнами світу. Зовнішньоекономічні зв'язки з цією групою країн мають розвиватися переважно на двосторонній основі з одночасним удосконаленням торговельних режимів на засадах взаємної рівності і спрямовуватимуться на:

- поліпшення торговельного режиму з Російською Федерацією;

- забезпечення стабільних поставок в Україну на взаємовигідних умовах паливно-сировинних товарів відповідно до потреб народного господарства.

З цією метою вживатимуться заходи для збільшення експорту українського капіталу, насамперед у формі прямого інвестування відповідних підприємств нафтогазодобувної та гірничодобувної промисловості країн СНД, освоєння розташованих на їхніх територіях окремих родовищ на основі концесій. Відносини з країнами СНД є одним із пріоритетних напрямків у зовнішньоторговельній діяльності України, що обумовлено історичними зв'язками, взаємопов'язаністю економік, подібністю економічних проблем. Необхідне поглиблення участі України в діяльності Економічного Союзу СНД. Торговельно-економічні стосунки із СНД мають розвиватися за умов режиму вільної торгівлі. У відносинах України з країнами СНД найважливіший пріоритетний напрям:

- розвиток українсько-російських торговельно-економічних відносин;

- забезпечення конкурентоспроможності традиційних вітчизняних товарів (продукції агропромислового комплексу і чорної металургії, машин, устаткування) на ринках країн СНД і Балтії; збільшення ступеня інтеграції з країнами Балтії шляхом створення умов для ефективної реалізації режиму вільної торгівлі та посилення через ці зв'язки торговельно-економічних відносин з країнами Центральної та Північної Європи. Головним партнером у цьому є Росія.

У структурі українсько-російського товарообороту на торгівлю послугами та роботами припадає 22,6%. Причому в експорті послуги становлять 47,5%, в імпорті – 3,2%. В структурі українського експорту понад 90% займає продукція глибокого і досить глибокого ступеню переробки: послуги – 47,5%, продукція металургійної промисловості – 12,9%, машинобудування – 12,5%, продовольча продукція – 11,6%, хімічної промисловості – 8,5%. Імпорт з РФ на 70% складається з енергоносіїв, а враховуючи машинобудівну, хімічну, металургійну та продукцію гірничорудної промисловості, а також деревину і продукцію деревообробки, питома вага продукції, що належить до виробничо-промислового імпорту і направляється на задоволення потреб вітчизняного виробництва, становить майже 90%.

Водночас високі тарифи на транспортні послуги в Україні зумовили зміну траєкторії основних потоків російських вантажів у західному напрямі через порти і транспортні магістралі Білорусії та країн Балтії. Регіональні особливості цієї проблеми полягають у тому, що обласні адміністрації України вводять на місцях численні місцеві тарифи та збори за транзит російських вантажів. Таким чином, недосконалість законодавства України, зокрема з питань зовнішньоекономічної діяльності, є одним із істотних негативних факторів, що може й далі певною мірою уповільнювати зростання обсягів експорту вітчизняної продукції як на світовий ринок, так і на ринок Росії. Перспективним напрямом розвитку зовнішньої торгівлі з Росією є налагодження прямих зв'язків з окремими її регіонами. Такі зв'язки вже розвиваються з Башкортостаном, Татарстаном, Дагестаном, Бурятією, Якутією, Санкт-Петербургом, створюється міст "Далекий Схід Росії – Україна", підписано (1998 р.) договір з Кузбасом.

У межах СНД існують умови для подальшого розвитку торгівлі з Білоруссю і Молдовою, а також поглиблення відносин з країнами Центральної Азії, насамперед, з Узбекистаном, Туркменистаном, Казахстаном, які мають великі природні ресурси (зокрема, паливно-енергетичні та мінерально-сировинні), в обмін на які Україна може постачати нові технології, проектно-будівельні потужності, товари.

Серед інших країн СНД привабливими є зв'язки з країнами Закавказзя, які сприяють виходу України на ринки Центральної Азії і Близького Сходу. Пріоритетним завданням для України є забезпечення взаємовигідних і стабільних торговельних зв'язків з країнами Балтії, в перспективі в режимі вільної торгівлі. Фактор віддаленості від Середньої Азії та Казахстану значно зменшує ефективність української торгівлі з ними, при цьому зменшується і транзитна роль Росії, особливо це стосується торгівлі металами, що обумовлено зростанням цін внаслідок високих транспортних тарифів у Росії. Організація та здійснення торговельних відносин між країнами СНД передбачає – активний обмін необхідною статистичною інформацією і, в першу чергу, співставлення по зовнішній торгівлі. Передбачається обмін статистичними виданнями та публікаціями, методологією, розробками і програмами, а також досвідом проведення статистичних спостережень, узгоджень принципів формування статистики зовнішньої торгівлі. Це сприятиме створенню спільних інформаційних систем, які дадуть змогу забезпечити відстеження стану ринку товарів та послуг усіх країн СНД, включаючи обсяги виробництва та споживання товарів та послуг та їх порівняльну кон'юнктуру на внутрішньому та світовому ринку. Успішному розвитку економічних відносин між країнами СНД сприятиме остаточне визначення загальної стратегії інтеграційного співробітництва. Ця стратегія має враховувати як геоекономічні переваги, так і першочергові регіональні та державні інтереси зацікавлених сторін.

Країни Європейського союзу

Розвиток відносин з ЄС у довгостроковій перспективі, з огляду на геополітичний, геоекономічний і історичний європейський статус України, має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Метою розвитку зовнішньоекомічних відносин України з ЄС є забезпечення економічної інтеграції господарства України у загальноєвропейський економічний простір. Це значною мірою залежить від реалізації положень про партнерство та співробітництво між ЄС і Україною та тимчасової угоди про торгівлю, безумовно, вже сьогодні, країни ЄС перетворились на важливого партнера України у розвитку економічних зв'язків. Про це, зокрема, свідчать дані статистики, які показують значне збільшення торговельного обороту між ними в останні роки. Зовнішньоторговельні стосунки країни з ЄС відзначалися неабияким динамізмом. Український експорт до цих вимогливих ринків зростає щороку більш як на десять відсотків, деколи сягаючи навіть 16 % зростання. Це безперечна ознака досить швидкої переорієнтації експортного сектору та зовнішньої торгівлі України на Захід. Частка ЄС у зовнішній торгівлі України з 1992 року постійно зростала й досягла у 1999 році понад 18 % загального експорту України та близько 20% загального імпорту, у 2005 році частка експорту – 26,9%, імпорт – у 32,9%.

У напрямі розвитку зовнішньої торгівлі з окремими регіонами світу, велике значення мають зв'язки з Європейським Союзом в цілому та особливо з такими країнами, як Німеччина, Італія, Великобританія. Останні роки у відносинах між Україною та країнами-членами ЄС спостерігалися протилежні тенденції: зменшення обсягів експорту товарів супроводжувалося суттєвим зростанням їх імпорту. Одночасно відбувалося зростання обсягів зовнішньоторговельних послуг та прямих іноземних інвестицій між ними. Так, експорт товарів до країн ЄС у 2005 році склав 9209,2 млн. дол., імпорт – 11873,9 млн. дол. Порівняно з 2004 роком експорт зменшився на 5,8%, імпорт збільшився на 26,7%. Негативне сальдо становило 2664, 7 млн. дол. проти позитивного у сумі 405,7 млн. дол. у 2004 році. Коефіцієнт покриття експортом імпорту складав 0,8, у 2004 році – 1.

Країни «Великої сімки»

Розвитку відносин з цією групою найбільш розвинутих країн приділятиметься значна увага, оскільки саме вони є потенційно найважливішими постачальниками нових технологій і високотехнологічних виробів, а також найпотужнішим джерелом інвестицій. Пріоритети співробітництва з чотирма з них (Великобританія, Італія, Франція, Німеччина) збігаються з їх визначенням стосовно країн ЄС. Розвиток зв'язків з США і Канадою має бути спрямований насамперед на реалізацію і розвиток тих угод і домовленостей, які були досягнуті протягом періоду незалежності України, а саме:

- трансформація політичного визначення України як країни з ринковою економікою в юридичний статус з отриманням усіх преференцій, що випливають з цього;

- врегулювання питань щодо обмеження доступу низки товарів українського походження на північноамериканський ринок (метали, феросплави, ядерні матеріали, текстиль тощо).

Співробітництво з Японією спрямовуватиметься в першу чергу на залучення інвестицій у ті ефективні галузі, де Україна здатна брати участь у загальносвітовій спеціалізації (зокрема, електрозварювальна техніка, штучні алмази, надтверді матеріали, окремі рідкісноземельні метали), а також на спільне проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво. Доцільно активно розвивати співробітництво в рамках глобальних науково-технічних проектів, які здійснюються «сімкою» на основі міжнародної кооперації, в тому числі у сферах енергетики, агропромислового комплексу, космосу, екології, охорони здоров'я, транспорту, зв'язку, інформатики, фундаментальних наук.

Необхідно розвивати позитивну тенденцію до збільшення обсягів торгівлі з країнами Північноамериканської зони вільної торгівлі (NAFTA) і особливо з США та Канадою.

Країни Центральної Європи

Структуру економіки України та країн цього регіону (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Сербія, Хорватія, Македонія, Словенія, Албанія) сформовано відповідно до вимог колишньої РЕВ. Це обумовлює необхідність співпраці між ними з подальшим створенням зон вільної торгівлі з найбільш розвинутими країнами регіону, насамперед з країнами Центральноєвропейської асоціації вільної торгівлі. Зовнішньоекономічна політика України стосовно цієї групи країн повинна передовсім передбачити відновлення таких пріоритетів:

- ефективних традиційних зв'язків, міжнародної спеціалізації кооперування, зокрема у металургії, транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості;

- раціональних контактів у сфері науки і техніки, особливо з проблем розроблення нових матеріалів і технологій, біотехнологій, проблем фізики низьких температур, ядерної фізики тощо.

Перспективним напрямом співробітництва має стати участь у вільних конференціях, програмах. Необхідне збільшення товарообороту між Україною і країнами Центральної та Східної Європи, особливо з угрупованням Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (CEFTA). З країнами Центральної Європи зовнішньоекономічна політика має спрямовуватися, насамперед, на відновлення ефективних традиційних зв'язків, міжнародної спеціалізації і кооперування, зокрема в металургії, транспортному і сільськогосподарському машинобудуванні, хімічній та легкій промисловості, а також контактів у сфері науки і техніки.

Країни Чорноморської зони економічного співробітництва (ЧЕС)

Крім країн зони ЧЕС, що входять до СНД та ЄС, Україна активно співпрацює з Туреччиною з метою виходу на ринки країн Близького Сходу для забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту для легкої промисловості. Завдання зовнішньої економічної політики України стосовно Болгарії та Румунії переважно зберігатимуться згідно з визначеними завданнями щодо відносин з країнами Центральної Європи та ЄС. Крім того, співробітництво з Болгарією та Румунією матиме важливе значення для розвитку придунайської торгівлі.

Серед заходів, що сприятимуть створенню передумов для плідного співробітництва в рамках ЧЕС є такі, як подолання або зниження митних бар'єрів, укладення міждержавних угод про режим прибережної торгівлі, створення багатосторонньої системи розрахунків з використанням спільного міждержавного банку відповідних країн, створення низки прибережних спеціальних (вільних) локальних економічних зон.

Для України важливе значення мають торговельні зв'язки з країнами Чорноморського економічного співробітництва, перш за все, з Туреччиною (забезпечення диверсифікації джерел надходження нафтопродуктів, а також імпорту сировини для легкої промисловості), Грецією (розвиток судноплавства в басейні Середземного моря), Болгарією та Румунією (розвиток торгівлі в Придунайському регіоні).

Країни Азії Країни Азії посідають друге місце у зовнішній торгівлі України, сальдо торговельного балансу з ними додатне. Серед 41 азіатської країни, що ведуть торгівлю з Україною, перше місце посідає Китай – його частка в експорті України 5,3%, але в імпорті всього 0,5%. Більш ніж по 2% в експорті України належить Туреччині і Таїланду, а серед інших країн Азії в торгівлі з Україною виділяються Сирія, Ліван, Іран, Японія, Індія, Південна Корея. Активізація економічних стосунків з Ліваном, Кувейтом, Туреччиною, Єгиптом, Сирією, Саудівською Аравією, Об'єднаними Арабськими Еміратами та іншими країнами регіону має велике значення з точки зору забезпечення економіки України альтернативними джерелами енергоносіїв та фінансовими «портфельними» інвестиціями. Регіон може стати також великим споживачем інженерно-технічних послуг України по спорудженню промислових та цивільних об'єктів транспортної і комунальної структури. За певних умов доцільно буде співробітничати у розвитку транс- континентальної системи транспорту та зв'язку.

Виважена політика дозволить українським підприємствам військово-промислового комплексу одержати необхідні для конверсії кошти від торгівлі військовою технікою, озброєнням та ремонтними послугами. Індія та Китай є одним із головних суб'єктів міжнародної торгівлі для України, але подальше збільшення масштабів торгових операцій повинно доповнюватися розвитком виробничої кооперації з ефективним використанням фінансово-економічних можливостей Китаю, дешевої сировини для легкої, харчової і хімічної промисловості – з Індії, а також науково-технічного потенціалу України.

Необхідним є пошук резервів для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій на взаємовигідній основі, насамперед для реконструкції об'єктів, споруджених за часів колишнього СРСР. Країни АСЕАН – потенційні партнери України в ХХІ столітті. Вони можуть стати значними ринками для вітчизняної машинотехнічної продукції, інженерно-технічних послуг, підготовки кадрів. Україна може взяти участь у будівництві великих об'єктів енергетичного та промислового значення. Збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (металопрокат, вироби важкого машинобудування, верстати, мінеральні добрива та інша хімічна продукція) імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів. Унікальність положення України дозволяє їй також виконувати роль однієї з найбільш важливих ланок на осі «Захід-Схід». На полюсах цього стратегічного вектору розміщуються два основних світових торговельних блоки.

Про важливість східного напряму зовнішньоекономічної діяльності України говорить те, що в державах Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) зараз проживає майже половина людства. Крім економічної значимості, АТР відіграє одну з найсуттєвіших ролей в глобальній економіці, оскільки тут перетинаються інтереси США, Китаю, Японії, Росії, Індії. Швидке перетворення АТР в зону високої інтеграційної активності, економічного та політичного динамізму забезпечує йому лідерство в 21-му столітті, котре вже багато експертів називають «тихоокеанською ерою». Вже сам цей факт обумовлює необхідність розширення присутності України в цьому регіоні та більш активна орієнтація України на захід в теперішній час пов'язана з можливостями отримання інвестицій, передачею технологій, досвіду управління, не виключаючи тих широких можливостей, які відкриваються перед Україною на сході.

Саме східні країни здатні поглинути майже всю номенклатуру українського машинобудівного експорту, а також могли б завантажити роботою її науково-технічний потенціал. В України є величезні можливості участі в реалізації крупних енергетичних та інших промислових проектів. Її інтеграція в систему економічних відносин з державами АТР потребує вирішення багатьох економічних та політичних проблем, затрати часу на адаптацію українського законодавства до вимог та специфіки регіону. Таким чином, з метою входження України до світового простору, Україна повинна застосовувати в практиці принципи вільної торгівлі та сповідувати в зв'язку з цим відкритість економіки.

Бразилія, Аргентина, Чилі та інші країни Латинської Америки, країни Африки, Тихого океану

Протягом багатьох років між Україною та країнами Латиноамериканського континенту існували розгалужені економічні зв'язки (українська сторона здійснювала поставки енерготурбін, тракторів, екскаваторів, автонавантажувачів, кранів, українські фахівці брали участь у будівництві різноманітних об'єктів). Надалі потрібно поновити і розширити зв'язки, що існували раніше, для просування українських товарів на латиноамериканському ринку.

Враховуючи зацікавленість Аргентини, Бразилії, Чилі в реалізації своїх національних космічних програм, корисним вбачається співробітництво у сфері обміну ліцензіями та «ноу-хау» в аерокосмічній галузі. У розвитку торговельних відносин з країнами Латинської Америки перспективним є співробітництво з такими країнами, як Бразилія, Аргентина, Чилі. На нову фазу взаємин виходить співробітництво з Панамою та Перу, відновлюються зв'язки з Кубою.

Проблема підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності України має важливе значення. Без інтеграції до світової економіки Україна відставатиме від стрімко змінюваних технологій виробництва, технічних, екологічних та інших стандартів і критеріїв конкурентоспроможності.

Основними напрямами стратегічної політики України щодо інтеграції до світового ринку і удосконалення зовнішньоторговельної діяльності є:

1. Поєднання структурної перебудови економіки з орієнтацією на активний експорт.

2. Створення експортного потенціалу країни зі значною питомою вагою у його структурі виробів машинобудування та послуг. Збереження та розширення традиційних для українського експорту товарно-регіональних ніш на світовому ринку.

3. Скорочення імпорту товарів не першорядного значення, раціональне використання імпорту товарів, які мають важливе економічне і соціальне значення.

4. Диверсифікація ринків енергоносіїв та інших стратегічно важливих сировинних та матеріальних ресурсів (пошук альтернативних постачальників).

5. Запровадження в практику сучасних форм економічної взаємодії з іноземними державами для взаємовигідного використання обопільного руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили.

6. Створення і вдосконалення правових, економічних, організаційних та технічних умов для підвищення конкурентоспроможності українських товарів.

7. Застосування тактики "експортного прориву", що означає інтенсивне нарощування експорту порівняно обмеженої групи товарів, для випуску яких є найбільш сприятливі умови.

8. Поступове скорочення імпорту зерна та збільшення закупівлі екологічно чистих продуктів харчування, насіння, обладнання для харчової промисловості, техніки для фермерських господарств, комплектуючих виробів.

9. Нарощування обсягів зовнішньоторговельного обороту зі збільшенням його експортної частини та одночасним зменшенням невиробничого імпорту.

10. Посилення державного регулювання зовнішньоторговельного балансу з метою зменшення від'ємного сальдо, насамперед, з країнами СНД.

11. Збереження традиційних ринків збуту товарів і накопичення потенціалу для виходу на нові ринки.

12. Нарощування експорту товарів високого ступеня переробки і технологій у тих секторах, де Україна зберегла передові технологічні позиції.