Міжнародні фінанси.

Тема 1. Міжнародні фінанси в сучасній світогосподарській системі.

1. Визначення поняття «міжнародні фінанси». Складові МФ. Функції МФ. Основні міжнародні фінансові операції.

2. Становлення світового фінансового ринку. Міжнародні фінансові потоки, їх типи. Канали руху фінансових потоків. Структура світового фінансового ринку, його розвиток. Характерні риси світового фінансового ринку, основні тенденції розвитку.

1. Міжнародні фінанси визначаються як сукупність відносин зі створення і використання грошових коштів, необхідних для здійснення ЗЕД міжнародних фірм і держав.

МФ є визначною підсистемою світового господарства.

Підсистеми МФ:

1. Валютна система;

2. Міжнародні розрахунки;

3. Міжнародні фінансові ринки і механізми;

4. Міжнародне оподаткування;

5. Міжнародний фінансовий менеджмент ТНК.

Головні функції МФ:

• Розподільча (грошовий і світовий перерозподіл світового продукту);

• Контролююча (контроль за виробництвом і розподілом світового продукту);

• Регулююча (діяльність міжнародних організацій);

• Стабілізуюча (створення стабільних умов для економічних і соціальних відносин).

Фінансові операції – це дії, спрямовані на вирішення певного завдання з організації та управління грошовими відносинами, що виникають при формуванні та використанні міжнародних коштів. Здійснюються на міжнародних фінансових ринках. Можуть зумовлюватися як грошовими платежами, так і рухом капітальних ресурсів. Об’єкти фінансових операцій – різні фінансові активи (національна та іноземна валюта, цінні папери і т.д.).

Основні види фінансових операцій:

1. Операції з переказу грошей, що охоплюють всі види розрахунків і трансферти;

2. Інвестиційні фінансові операції, пов’язані з переміщенням капіталу з метою його приросту. Вони опосередковують вклад капіталу;

3. Спекулятивні операції – це короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у відсотках з отриманих кредитів (валютний, процентний арбітраж, операції своп);

4. Операції з капіталом спрямовуються на управління капіталом в умовах ризику та невизначеності економічної кон’юнктури (операції зі страхування).

Міжнародні фінансові операції динамічно розвиваються.

До ??? МФ належать:

1. Аналіз фінансової сфери у світовому масштабі.

2. Визначення взаємодії фінансових операцій на світовому рівні та розгляд міжнародних фінансових операцій як безперервного процесу з постійними змінами.

3. Розробка нових фінансових методів, що впливає на регіональні фінансові системи і сприяє їх інтеграції.

4. Аналіз фінансової діяльності на різних рівнях (національний, регіональний і глобальний).

2. Міжнародні фінансові потоки – це потоки іноземних валют ч інших фінансових активів, що зумовлені економічною діяльністю суб’єктів світового господарства. Це сукупність фінансових операцій. Об’єктом їх є фінансовий капітал.

Типи міжнародних фінансових потоків за ознаками:

1. За структурою платіжного балансу:

• Розрахунки за товарами і послугами;

• Оплата нерезидентів;

• Поточні трансферти;

• Капітальні трансферти;

• Пряме і портфельне інвестування;

• Потоки активів.

2. Економічні взаємовідносини між нерезидентами:

• Зовнішньо-торгівельні;

• Капітальні;

• Інвестиційна та кредитна діяльність;

• Спекулятивні;

• Балансуючі;

3. Функціональне призначення:

• Підприємницькі;

• Позичкові;

4. Строки виконання фінансових операцій:

• Короткострокові;

• Середньострокові;

• Довгострокові;

5. Форма власності щодо джерел фінансових потоків:

• Приватні;

• Офіційні.

Приватні джерела потоків – ресурси ТНК і фізичних осіб (банки, фізичні особи, фірми).

Офіційні – ресурси урядів та МО. Офіційні потоки в офіційному секторі формуються з надлишків.

Основні канали руху фінансових потоків:

1. Валютно-кредитне і розрахункове обслуговування;

2. Зарубіжне інвестування в основний і оборотний капітал;

3. Операції з цінними паперами та фінансовими інструментами;

4. Валютні операції;

5. Міжнародна економічна допомога країнам, що розвиваються.

Чинники фінансових потоків:

• Стан світової економіки;

• Зниження торгівельних бар’єрів;

• Різні темпи розвитку країн;

• Структурна перебудова економіки;

• Розрив темпів інфляції та відсоткових ставок;

• Зростання диверсифікації ТНК, інвестиції у СП;

• Зростання дефіцитів платіжних балансів.

Фінансові потоки спрямовуються у сфери, де можливо отримати високі прибутки.

Функції фінансових потоків:

• Сприяння іноземному інвестуванню;

• Активізаційна діяльність з ЦП;

• Розширення діапазону валютних операцій.

Світовий фінансовий ринок – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл міжнародних фінансових потоків.

Під світовим фінансовим ринком розуміється складне переплетення, взаємозамінність, інтеграція національних і міжнародних ринків, що забезпечує прилив грошово-кредитних ресурсів між країнами, регіонами, галузями і окремими суб’єктами бізнесу.

Це глобальний механізм, що забезпечується балансуванням світового попиту і пропозиції на капітал.

Характерні риси:

• Великий обсяг операцій;

• Цілодобовий режим операцій;

• Широкий діапазон інструментів;

• Високий рівень використання інформаційної техніки.

Структура світового фінансового ринку:

1. Міжнародний валютний ринок;

2. Міжнародний ринок боргових зобов’язань:

• Міжнародний кредитний ринок;

• Міжнародний ринок боргових цінних паперів (облігацій);

3. Міжнародний ринок цінних паперів:

• Міжнародний ринок боргових цінних паперів;

• Міжнародний ринок титулів власності (акції, депозитарні розписки);

• Міжнародний ринок фінансових деривативів.

Кожна із цих складових включає в себе євроринок, тобто ринок євродепозитів, єврокредитів, єврооблігацій, євро акцій, євро векселів.

Основні тенденції:

• Створення валютних блоків;

• Змінюється структура на користь корпоративних цінних паперів та їх похідних;

• Зростання сектору корпоративних цінних паперів;

• Фондові ринки …;

• Зміни в ідеології МО, наголос на підвищення відповідальності країн, відмова МО від відп…;

• Поширення спекулятивних операцій (95%);

• Виникнення фінансових криз.

Основні дослідники фінансових криз: Кругман, Монтеса, Сорос.

Моделі Кругмана ґрунтуються на тому, що передумови фінансової кризи виникають всередині певної країни внаслідок нераціональної економічної політики її уряду, а власне фінансові кризи починаються після усвідомлення цієї нераціональності зовнішніми економічними агентами.

1 модель. Умовою виникнення фінансової кризи є фіксація валютного курсу ЦБ або його підтримання в межах валютного коридору шляхом інтервенції на валютному ринку.

2 модель описує ситуацію в умовах надмірного притоку іноземних інвестицій. Прагнучи зберегти … рівень валютного курсу, ЦБ закуповує валюту, що веде до зростання цін. Все це веде до підвищення державного боргу, а згодом і боргової кризи + девальвація валюти.

3 модель. Модель валютної кризи, що викликана накопиченням державного боргу базується на порівнянні переваг і недоліків відмови від режиму фіксації валютного курсу.

4 модель визначає надмірне підвищення цін на активи та наступний їх колапс як причина кризи.

Монтес: його моделі ґрунтуються на максимізації ролі очікувань у процесі виникнення кризи, навіть якщо вони не зберігаються з макроекономічними показниками. Важлива умова розвитку кризи – лібералізація руху капіталу через національний кордон і конвертованість національної валюти за капітальними операціями.

Модель Полака. Валютна криза спричиняється погашенням бюджетного дефіциту за рахунок грошової емісії, що викликає інфляцію і погіршення умов торгівлі. За цією моделлю скорочуються резерви, девальвація.

Мішкін: Фінансова криза – процес дезорганізації фінансового ринку, за якої проблеми несприятливого відбору та психологічного ризику призводять до того, що фінансові ринки перестають відігравати роль каналу з передачі фінансових ресурсів суб’єктам з найкращими інвестиційними можливостями.

Фінансова криза – це розлад процесу функціонування фінансового ринку, що виявляється в знеціненні національної валюти, виснаженні валютних резервів, масовому банкротстві фінансових установ, неспроможністю суб’єктів недійсного сектору і дефолті за суверенними боргами.

1949 р. – валютна криза.

1955 р. – валютна криза (Єгипет, Ізраїль, Франція, Великобританія).

1970 р. – боргова і банківська криза в США.

1982 р. – боргова, валютна і банківська криза у Латинській Америці.

1991 р. – валютна криза в Індії.

1994 – 1995 рр. – біржова, валютна і банківська криза у Латинській Америці і Азії.

1999 р. – біржова і валютна криза у Бразилії.

2001 – 2002 рр. – біржова і валютна криза у Аргентині.

2008 – 2009 рр. – світова криза.

Індикатори для валютної кризи:

• Динаміка ефективності валютного курсу;

• Динаміка офіційних золото-валютних резервів;

• Наявна та прогнозна величина платіжного балансу;

• Темпи зростання грошової маси;

• Порівняльний аналіз реальної відсоткової ставки зі ставками країн зі схожими умовами;

• Динаміка відношення портфельних інвестицій до ВВП;

• Динаміка відношення ПІІ до ВВП.

Індикатори для банківської кризи:

• Динаміка реальної відсоткової ставки за депозитами;

• Динаміка відношення депозитів у іноземній валюті до грошової маси;

• Динаміка цін на нерухомість;

• Динаміка … цін.

Індикатори для боргової кризи:

• Відношення зовнішнього боргу до експорту;

• Відношення зовнішнього боргу до ВВП;

• Відношення платежів з обслуговування боргу до обсягів експорту товарів і послуг;

• Відношення суми міжнародних резервів країни до суми її зовнішнього боргу, зокрема короткострокового.

Завдання:

• Опрацювання політики;

• Розробка кодексів поведінки;

• Входження у міжнародні союзи.