2. Обов'язкові резерви банку
Згідно з визначенням, обов'язкові резерви банку — це кошти комерційного банку, що зберігаються в центральному банку відповідно до нормативів, передбачених чинним законодавством, для забезпечення деяких своїх операцій. При визначенні суми резервів цього виду вирішальне значення має норма обов'язкових резервів, тобто встановлене законом чи рішенням центрального банку процентне відношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями банківських пасивів, до суми грошових зобов'язань за цими статтями.
З наукової точки зору, обов'язкові резерви можуть одночасно виступати як інструментом грошово-кредитної політики, так і інструментом підтримання ліквідності комерційних банків. Сутність їх як інструменту грошово-кредитної політики проявляється тому, що вони зв'язують залучені кошти банку і дозволяють йому використовувати як ресурси для здійснення активних банківських операцій тільки певну частину сукупних банківських ресурсів. Таким чином з кожної залученої гривні комерційний банк може використовувати для кредитування, купівлі цінних паперів чи проведення інших активних операцій тільки UAH 1 — n, де n — норма резервування. Чим меншою є норма обов'язкових резервів, тим з більшою силою може працювати кредитний мультиплікатор, і навпаки — чим вищою є норма резервування, тим більше грошової маси зв'язується на рахунках центрального банку. Більш того, центральний банк може встановлювати різні норми резервування для залучених коштів у національній та іноземній валютах чи вимагати проведення резервування в іншій валюті, ніж валюта відповідного пасиву, впливаючи таким непрямим чином на валютний ринок.
Крім того, обов’язкові резерви можуть виступати механізмом підтримки ліквідності банківської установи на мінімально заданому рівні і тому вважатися інструментом банківського нагляд. У деяких країнах замість норми обов'язкових резервів навіть використовується лише економічний норматив діяльності банку під назвою миттєва ліквідність. Але потрібно чітко наголосити на тому, що цілі та завдання обов'язкових резервів як інструменту грошово-кредитної політики та банківського нагляду є абсолютно різними. Миттєва ліквідність показує здатність банківської установи забезпечити вчасне виконання своїх миттєвих, тобто короткострокових зобов'язань. Нормативне значення миттєвої ліквідності обчислюється або як ступінь імовірності виникнення ситуації, коли всі короткострокові зобов'язання банку доведеться погашати одночасно, або як питома вага тих зобов'язань, що мають 100% -ну ймовірність бути пред'явленими до погашення в наступний період. Тобто, якщо комерційний банк має 100 одиниць залучених коштів, то є 20% -на вірогідність того, що банку доведеться погашати всі 100 одиниць одразу, а 100%-на ймовірність того, що 20 одиниць із 100 мають бути погашені найближчим часом. І в тому, і в іншому разі значення нормативу ліквідності показує яку частину залучених коштів банк не може використовувати для здійснення активних операцій без ризику втрати миттєвої ліквідності. Слід також зазначити, що в тих країнах, які використовують як норму обов'язкового резервування, так і норматив миттєвої ліквідності, їхні математичні значення і навіть порядок розрахунку можуть не збігатися внаслідок різноспрямованості дії цих інструментів.
Теоретично центральний банк може контролювати дотримання норм резервування як на щоденній основі, так і за певний проміжок часу, що залежить від ступеня надійності банківської системи в цілому та загального стану економіки країни. Найконсервативнішим є підхід щоденного контролю, що застосовується в світовій практиці досить рідко, оскільки вимагає великого обсягу роботи та надійності системи ведення обліку і, крім того, практично ніколи: не дає можливості отримувати дані без певного часового лагу, що значно зменшує дійовість контролю. Чим тривалішим є період, за який контролюється дотримання норми резервування, тим більшу можливість маневру залученими коштами має банк, оскільки в такому разі дотримання норм та нормативів резервування визначається на основі використання середньої арифметичної (простої чи зваженої).3.2. Дотримання комерційними банками України нормативів обов'язкових резервів контролюється щодекади за періодами з 1 по 10, з 10 по 20, з 20 по 30 (31) числа місяця за наявності необхідної суми коштів на їх кореспондентському рахунку в Національному банку України.
Формування обов'язкових резервів здійснюється в процентному відношенні до зобов'язань у цілому за консолідованим балансом комерційного банку - юридичної особи, включаючи їх філії, і відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті повинна знаходитися на кореспондентському рахунку комерційного банку або на окремому рахунку в Національному банку України за певний період регулювання.
Комерційний банк у визначений строк після закінчення встановленого періоду регулювання подають територіальному управлінню Національного банку України (ОПЕРУ) розрахунок суми залучених коштів та залишки коштів на їх кореспондентському рахунку. Якщо прогнозується невиконання встановлених нормативів обов'язкового резервування коштів за звітний період регулювання, то комерційний банк пізніше 5-го дня встановленого поточного періоду регулювання зобов'язаний подати територіальному управлінню Національного банку України (Управління нагляду за великими банками) обґрунтоване пояснення причин очікуваного невиконання для отримання дозволу на використання коштів обов'язкових резервів.( Абзац другий пункту 3.2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 573 ( z0928-99 ) від 30.11.99 )
У практичній площині комерційні банки, що діють на території України, зобовязані утримувати на кореспондентському рахунку в НБУ 17% від суми залучених коштів юридичних і фізичних осіб.
У кожному випадку недорезервування комерційним банком коштів на їх кореспондентському рахунку в Національному банку України він сплачує Національному банку за кожне порушення проценти за користування коштами обов'язкових резервів (здійснення кредитної емісії) у розмірах:
- облікової ставки НБУ від суми недорезервованих коштів за звітний період регулювання у разі наявності попереднього узгодження про використання коштів обов'язкових резервів з територіальним управлінням Національного банку України (Управління нагляду за великими банками) і відповідного рішення Правління Національного банку України;
- ломбардної ставки НБУ від суми недорезервованих коштів обов'язкових резервів у разі використання цих коштів без узгодження з територіальним управлінням Національного банку України (Управління нагляду за великими банками).
Використання коштів обов'язкових резервів (здійснення несанкціонованої кредитної емісії) зі сплатою відповідних процентів без застосування заходів впливу, передбачених ст.62 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), дозволяється комерційним банкам не більше трьох разів на півріччя.
У разі несплати, несвоєчасної сплати процентів у розмірі, визначеному Національним банком України за користування коштами обов'язкових резервів, або несанкціонованої кредитної емісії більше 3-х разів на півріччя, Правління НБУ може приймати рішення щодо переведення комерційного банку на щоденне формування обов'язкових резервів або зобов'язати його перераховувати кошти обов'язкових резервів на окремий рахунок у Національному банку України.
Таким чином, ми бачимо, що, по-перше, центральний банк держави на сьогоднішній день не застосовує piзних норм резервування для національної та іноземної валюти, тим самим не створюючи режиму сприяння жодній з них.
З точки зору бухгалтерського обліку, обов'язкові резерви завжди обліковуються в активі балансу в розділі найбільш ліквідних активів, у пасиві джерелом формування їх виступають залучені кошти. Обов'язкові резерви не можуть використовуватися для проведення активних операцій.