3.Резерв страхування вкладів фізичних осіб
За своєю економічною сутністю резерви страхування вкладів фізичних осіб — це кошти, отримані комерційним банком від фізичних осіб (безстрокові та строкові депозити) і зарезервовані в ліквідній формі для забезпечення мінімізації ризику їх використання та можливості погашення вкладів.
Слід зазначити, що в світовій практиці є кілька варіантів страхування вкладів фізичних осіб. Їх можна згрупувати в дві основні категорії —централізовані та децентралізовані схеми страхування.
Централізовані схеми страхування передбачають створення міжбанківського фонду страхування або гарантування депозитів, що формується за рахунок внесків (первісних, регулярних та спеціальних) комерційних банків, які ведуть роботу з вкладами фізичних осіб. У такому разі кошти фонду, як правило, спрямовуються на проведення безризикових активних операцій — придбання державних цінних паперів тощо, а вкладникам усіх без винятку комерційних банків — учасників фонду в разі погіршення становища банку гарантується повернення вкладу в межах певного ліміту.
При цьому, якщо "потерпає" один банк, претензії його вкладників можуть бути задоволені за рахунок внесків інших банків (тобто спрацьовує схема солідарного страхування).
Децентралізована схема передбачає створення страхового резерву безпосередньо на рівні самого комерційного банку. Як правило, в такому разі резервуванню підлягає певний відсоток вкладів фізичних осіб (індивідуальний принцип страхування), і у разі недостатності зарезервованих коштів виникає проблема із компенсацією решті вкладників. Децентралізований резерв має, з одного боку, утримуватися в ліквідній формі, а з іншого — приносити певний доход комерційному банку, оскільки вклади фізичних осіб є платним джерелом коштів, і в разі розміщення їх у неприбуткові операції банк зазнаватиме збитків від негативної процентної маржі. Тому, як правило, компроміс між ліквідністю та доходністю знаходять у вигляді державних цінних паперів. Як видно з наведеного, найбільш продуктивним механізмом є централізована схема страхування, оскільки вона забезпечує вищий ступінь гарантування для фізичних осіб та можливість коригування необхідної суми страхового внеску в залежності від зміни внутрішніх чи зовнішніх факторів страхувальника.
В Україні до 10 вересня 1998 року (Указом Президента України від 10 вересня 1998 року N996/98 “Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів”) фактично діяла практика децентралізованого резервування в розмірі 11% (потім з 01.03.99 10% - Постанова Нацбанку “Про додаткові заходи щодо забезпечення страхування вкладів фізичних осіб в комерційних банках” N 72 від 22.02.99 р.) від суми залучених вкладів фізичних осіб. Такий резерв повинен утримуватися у вигляді державних цінних паперів, що придбані комерційним банком і заблоковані на спеціальному рахунку в Депозитарії Національного банку України. 29 липня 1999 р. Постановою “Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Правління Національного банку України” від 22.02.99 N 72, враховуючи законодавчу неврегульованість формування та використання страхових фондів, було скасовано формування спеціального фонду страхування вкладів фізичних осіб. Але зараз у процесі розробки перебуває проект Закону України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", яким передбачено використання централізованої схеми формування страхового фонду. Всі комерційні банки — учасники Фонду повинні будуть зробити первісний внесок у розмірі 1 % від суми їхнього статутного фонду та щоквартально протягом року робити регулярні внески в розмірі 0,5% від суми залишків вкладів фізичних осіб станом на кінець минулого року. Крім того, передбачено і можливість робити спеціальні внески та використовувати інші кошти для компенсації вкладів.
З точки зору бухгалтерського обліку, резерв страхування вкладів фізичних осіб, як і обов'язкові резерви, завжди обліковується в активі банку. На сьогоднішній день облік цього резерву повинен вестися на балансовому рахунку № 1420 "ОВДП, що рефінансуються Національним банком в портфелі банку на інвестиції". У пасиві джерелом формування цього резерву виступають вкладення фізичних осіб, залучені комерційним банком. При прийнятті нового Закону скоріш за все доведеться вносити зміни та доповнення до Плану рахунку бухгалтерського обліку комерційних банків України, виділивши окремі балансові рахунки для обліку розрахунків з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.