III Універсал

7 листопада(20 - за новим стилем) 1917 — проголосив Українську Народну Республіку (УНР), формально не пориваючи федеративних зв'язків з Росією, і демократичні принципи: свободу слова, друку, віровизнання, зборів, союзів, страйків, недоторканість особи й помешкання; оголосив національну автономію для меншостей (росіян, поляків, євреїв), скасував смертну кару, як також право приватної власності на землю й визнав її власністю всього народу без викупу, установив 8-годинний робочий день, оголосив реформу місцевого самоврядування, визначив 9 січня 1918 днем виборів до Українських Установчих Зборів, які мали бути скликані 22 січня 1918.

Умови ІІІ Універсалу

Україна проголошується Українською Народною Республікою, не відділяючись від Росії;

До установчих зборів в Україні вся влада належить УЦР та Генеральному Секретаріату;

Скасовується право приватної власності на землю;

УЦР починає мирні переговори з Німеччиною та її союзниками;

Впроваджуються демократичні свободи: свобода мови, свобода друку та ін.;

Запроваджується 8 годинний робочий день;

Встановлюється державний контроль над виробництвом;

На грудень призначаються вибори до всеукраїнських установчих зборів.

Судова реформа.

Амністія політичних в'язнів.

IV Універсал

9 січня (22 січня за новим стилем) 1918 — проголосив УНР «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу», а виконавчий орган, Генеральний Секретаріат — Радою Народних Міністрів. Умови IV Універсалу

УНР проголошується незалежною, вільною суверенною державою українського народу;

З усіма сусідніми країнами УНР прагне жити у мирі та злагоді;

Влада в Україні належить народу України, від імені якого, допоки не зберуться українські Установчі збори, буде правити ЦР;

Піддано жорстокій критиці політику більшовиків, яка веде до громадянської війни;

УЦР зобов'язується вести боротьбу проти прибічників більшовиків в Україні;

УЦР зобов'язувалась негайно почати мирні переговори з Німеччиною;

УЦР планує провести земельну реформу в інтересах селян;

Держава має встановити контроль над торгівлею та банками

6.Причини поразки радянських військ у другій половині 1941 р. на території України. 1)Радянське керівництво на чолі з Й.Сталіним не вжило необхідних заходів для належної підготовки радянських військ до відсічі ворогові; постійне мусування тези, що пакт про ненапад є гарантією мирних відносин з гітлерівською Німеччиною, дезорієнтувало армію і народ (Заява ТАРС від 14 червня 1941 р., в якій версія про підготовку Німеччини для нападу на СРСР називалася провокаційною). 2)Серйозні прорахунки були допущені Й.Сталіним і Генеральним штабом у визначенні напрямку головного удару ворога. Головним радянське командування помилково вважало наступ на Україні, тоді як згідно плану "Барбаросса" головний удар мала наносити група армій "Центр". 3)Значний бойовий досвід німецького командування і бойових частин ведення сучасних мобільних бойових дій із застосуванням значної кількості танків і літаків. 4)Невдале розташування радянських військ для ведення оборонних боїв. Розташування радянських військ трьома ешелонами (57, 52 і 62 дивізії) призвело до того, що з'єднання вступали у бій по черзі, і це давало можливість розбити їх частинами. 5)Радянські війська навіть не готувалися до оборонних боїв. Передбачалось вести війну "малою кров'ю і на території ворога". Склади боєприпасів та іншого воєнного майна розташовувались занадто близько до кордону і вже в перші дні опинились у руках ворога. 6)Оборонні споруди на новому кордоні не були добудовані до початку бойових дій. До того ж вони були невдало розташовані ("Лінія Молотова") . Оборонні споруди на старому кордоні були роззброєні. 7)Масові репресії 1937-1938 pp. в армії та в подальші роки призвели до винищення кращих командних кадрів Червоної Армії. Було знищено понад 37 тис. чоловік командного складу всіх рівнів (репресіям був підданий весь командний склад КОВО). Нові командири не мали достатнього бойового і життєвого досвіду. 8)Війська не були вчасно приведені у бойову готовність (за окремими виключеннями), щоб дати належну відсіч ворогові, незважаючи на те, що сталінське керівництво було, вчасно попереджено про можливий напад.

7-8

Суспільно-політичний рух в Наддніпрянській Україні в першій половині 19 ст. (під Росією)

Початок укр. націо. відродженння

Це пробудження національної свідомості народів, що не мали власної державності; фактично стало процесом становлення нації.

Масонство

У першій половині 19 ст посилюється невдоволення кризою феодально кріпосницької системи та зростає опозиційність самодержавної влади. Виникнення масонських лож — опозиційно настроєної ліберальної еліти.

Масонство — релігійно етичний рух, прибічники якого закликали до всесвітнього братерства, рівності, самопізнання і самовдосконалення людей.

Каменярі-будівельники (тому що будували храми) — від греко-католицької церкви.

Створене В. Лукашевичем Малоросійське таємне товариство (1819р), що діяло нелегально і мало на меті здобуття Україною незалежності.

Боролися за повалення самодержавства і кріпацтва. Переважали інтернаціональні погляди над національними — всесвітнє братерство.

Декабристи

Представники дворянства Росії, які боролися за повалення царату та скасування кріпацтва.

Причини:

1)дворяни розуміють, що кріпацтво і самодержавство є головними причинами відсталості Росії;

2)масонство стало підгрунттям для створення декабристів;

3)вплив міжнародних подій: зростання національно-визвольного руху в Італії, Греції, Іспанії:

4)війни з Наполеоном 1812р. - виховала патріотизм майбутніх декабристів.

Першими декабристськими організаціями стали “Союз порятунку” та “Союз благоденства”(1816-1818 рр), внаслідок реорганізації в 1821 р виникло два осередки:

• Північне товариство з центром у Петербурзі

• Південне товариство — Тульчин (україна)

“Північне товариство”, програмний документ — “Конституція” М. Муравйова:

• Росія — конституційна монархія

• законодавча влада — Народне віче

• виборче право з 21 року

• скасування кріпацтва

• Росія — федерація з 14 держав і 2 областей із самостійним управлінням, але без урахування етнічних кордонів. Україна може бути поділена на Чорноморську державу з центром у Києві, та Українську державу з центром у Харкові

• збереження поміщицького землеволодіння.

“Південне товариство”, програмний документ - “Руська правда” П. Пестеля:

• повалення самодержавства шляхом перевороту

• проголошення республіки — відразу після перевороту потрібно встановити революційну диктатуру для здійснення перетворень

• виборче право для чоловіків з 20 років без обмежень

• верховна законодавча влада має належати Народному віче, виконавча — Державній думі, нагляд за виконання законів — Верховному суду

• скасування кріпацтва

• обмеження поміщицького землеволодіння

• свобода слова, друку, віросповідання

• рівність громадян перед законом

• збереження єдиної неподільної Росії, в якій жоден народ не має права на відокремлення крім Польщі. Україна мала стати однією з 10 областей Росії.

Основні результати і наслідки:

• декабристи зазнали поразки, оскільки їхні мети і ідеї були незрозумілими народові, вони мали вузьку соціальну базу (дворянство)

• декабристи стали взірцем мудрості, героїзму, самопожертви і відданості революційній справі для прийдешніх поколінь

• дало поштовх революційному рухові в наступні роки

• поразка декабристів знаменувала смугу реакцій в Росії, репресій проти вільнодумства. Було створено таємну поліцію, посилився нагляд за вищими нелегальними закладами.

1823р - “Товариство об'єднаних слов'ян”(брати Борисови) в Новгороді-Волинському

Основні програмні документи:”Правила об'єднаних слов'ян” і “Клятва об'єднаних слов'ян”:

• об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку;

• кожен народ буде мати право на широке самоврядування

• боротьба за скасування кріпацтва

• повалення самодержавства

• подолання деспотизму пануючого режиму.

Кирило-Мефодіївське братство (КМБ)

Передумови створення:

на початку 40-х років 19 ст студенти і викладачі Київського університету організували таємний гурток “Київська молода”, учасники якого вивчали праці французьких філософів-утопістів, цікавилися національно-визвольною боротьбою поляків, чехів, хорватів та інших слов'янських народів. Поступово гурток оформився в нелегальне товариство КМБ (1846 по 1847р).

Організатори: М. Костомаров, В. Білозерський, П. Куліш, Т. Шевченко, М. Гулак

Учасники — молоді люди віком 19-30 років (більшість дрібномаєткових дворян)

Мета: утвердження національної української державності з демократичним ладом у конфедеративному союзі слов'янських держав.

Програмні документи:

• “Статут слов'янського товариства св. Кирила і Мефодія”, автор — В.Білозерський

• “Закон Божий, або книга буття українського народу”, автор — М.Костомаров

Програмні засади:

• ліквідація кріпосного права

• національне визволення українського народу

• створення конфедерації вільних слов'янських держав із демократичним ладом зі столицею у Києві

• рівні політичні права для всіх слов'янських народів

• повалення самодержавства і встановлення республіки

• рівність громадян перед законом, скасування станів

• ідеалізація козацького минулого України

Течії:

1)поміркована, або ліберальна, на чолі з М. Костомаровим та П. Кулішем

вважали КМБ легальною просвітницько-науковою організацією, в основі діяльності якої були християнські цінності та ідеї слов'янської єдності; противники революційної боротьби

2)радикальна на чолі з М. Гулаком і Т. Шевченком

відстоювали ідею всенародного повстання, в ході якого буде встановлено справедливий суспільний лад, намагалися перетворити КМБ на бойову організацію

Практична діяльність:

• поширення програмних документів

• пропаганда ідей братства і університеті, військових училищах, інших навчальних закладах Києва

• поширення творі Т. Шевченка

• розробка проекту створення в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів для всіх верств населення

• збирання коштів на видання українських книг

• створення першої української абетки - “кулішівки”

• встановлення контактів із литовськими, польськими, чеськими революціонерами, російським гуртком петрашевців.

Значення КМБ:

• перша спроба інтелігенції перейти від культурного до політичного стану визвольної боротьби

• уперше здійснено спробу об'єднати українську національну ідею із загальнолюдськими цінностями та ідеєю слов'янської єлдності

• національне звільнення українців розглядалося в контексті загальноєвропейської бюоротьби поневолених народів

• відкладали насильство як засіб досягнення мети.

Суспільні течії і рухи кінця 19 ст в Наддніпрянській Україні

Народницький рух

60-80рр 19 ст

Основна опора — вихідці із дворянської та різночинської інтелігенції

Народництво — громадсько-політичний рух, реакція частини суспільства на пореформлений злам традиційного селянського життя, на появу та утвердження західних “буржуазних” ідей, звичаїв та порядків.

Обстоювали необхідність переходу до “народного виробництва” - некапіталістичної індустріалізації, встановлення соціалістичного устрою на основі селянської общини.

Мета: розбудова соціалістичного суспільства.

Основні ідеї:

• селянство готове до повалення самодержавства і побудови соціалізму, йому необхідна тільки організаційна допомога

• соціально-економічні і національні проблеми будуть вирішені шляхом всеросійської соціальної революції.

Народницькі організації:

1)”Чайковці” (Київ і Одеса) — 1872р

• пропаганда серед робітників та селян, політичні диспути

• 1874 р — масове “ходіння в народ” (читали заборонену літературу, розповідали про козацьку добу в Україні, проводили бесіди на революційні теми)

2)”Київська комуна” - 1873р

3)”Південні бунтарі” (Одеса) — 1875 р

• “Чигиринська змова” 1877 р — спробували спровокувати селян Чигиринського повіту на повстання — розкрили — заарештували

1878р — переходять до політичного терору — вбито харківського губернатора за жорстоке поводження в тюрмах з політичними в'язнями

1879 р — розкол “Землі і волі”

1)”Чорний переділ” - поміркована течія — агітаційна робота з підготовки революції

2)”Народна воля” - радикальна — зосередились на підготовці вбивства царя, вважали, що ця подія призведе до революції (Олександра 2 вбили в 1881 р та революції не було)

Соціа.-демократичний рух

Розчарування частини народників у ставці на революційний потенціал селянства призводить наприкінці 19 ст до поширення ідеології марксизму, на базі якої сформувалася соціа.-демократична течія суспільно-політичного руху.

Марксизм певною мірою продовжує ідеї народницького соціалізму та традиційну тактику народників.спільними були і форми та методи досягнення поставленої мети — народна революція, тільки марксизм робив ставку на пролетаріат, а народництво — на селянство.

Першими пропагандистами нового ічення в українських землях ще на початку 70-х років стали М.Зібер і С. Подолинський.

У 80-90-х роках виникають нелегальні марксистські гуртки, які займаються пропагадою та агітацією і намагаються налагодити зв'язок з робітничим рухом.

У 1898 р в Мінську на першому з'їзді Російсійської соціа.-демократичної партії серед 9 його делегатів 4 представляли соціал-демократів України.

Національний (громадський) рух

Передумови:

занепад феодально-кріпосницької системи, скасування кріпацтва і часткова демократизація суспільно життя внаслідок реформ Олександра 2, колонізаційна політика царського уряду (лібералізація суспільного життя)

Головне завдання:

культурно-освітня робота і формування національної свідомості; питання про відновлення державності було на той час не актуальним, це була культурницька сфера розвитку.

Основною організаційною формою стали громади (напівлегальні непартійні об'єднання української інтелігенції)

Перша громада була створена в 1859 р в Петербурзі

Мета: підвищення культурно-освітнього рівня українського народу.

Учасники: В. Білозерський, М. Костомаров, Т. Шевченко (колишні кирило-мефодіївці)

Діяльність громад:

• видання в Петербурзі літературно-наукового щомісячного журналу “Основа” - виходило укр. і частково рос. Мовами (художні твори, історичні праці)

• поширення громадівського руху в Україні і Росії

• громадівці обгрунтовували самостійність українського народу, його мови та культури, виступали проти антиукраїнської концепції М. Погодіна

• організація недільних та щоденних шкіл для дорослих

• написання українських підручників

• збирання коштів на видання української літератури

• організація публічних лекцій та бібліотек

Молоді громади — організації радикальної молоді в 70-80рр 19 ст, які ставили за мету здобути незалежність України.

Початок національного відродження в Західній Україні (Під Австро-Угорщиною)

Передумови:

• покращення становище греко-католицького духовенства внаслідок реформ Марії-Терезії та Йосифа 2

• засвоєння західноєвропейських ідей у Львовському університеті та “Барбареумі”

Руська трійця

Напівлегальне демократично-просвітницьке та літературне угрупування (Львів, 1833р)

Завдання: вбачали в піднесенні статусу української мови, розширення сфери її вжитку і впливу, прагнення “підняти рух народний, просвітити народ”, максимально сприяти пробудженню його національної свідомості.

Складали альманахи української літератири, найвідоміший із яких - “Русалка Дністрова” (1877р) — перша україномовна книга, видана в Зх. Україна (був заборонений)

травень 1848р - ГРР (головна руська рада) — перша політична українська організація, створена у Львові з метою захисту національних інтересів.

Суспільні рухи і течії кінця 19 ст на Зх. Україні

Москофіли

Бачили опорою в боротьбі проти полонізації Росію.

Отримували фінансову та організаційну допомогу з Москви. У 60-80рр займали провідне становище в громадському житті Зх. України.

Керівники: Я. Головацький, І. Гуталевич, Б. Дідицький

Програми:

1. не визнавали існування укр народу та його мови

2. вірили у провідну роль Росії серед слов'янських народів

3. виступали за приєднання західноукраїнських земель до Росії

Діяльність:

1. у 1870р заснували політ організацію - Руську Раду, яку вважали наступницею ГРР

2. очолювали громадські і культурні установи Львова

3. видавали газети в Галичині, Буковині, Закарпатті, науково-літературні збірки, де пропагували свої ідеї. Спекулювали на вірі селян у російського “доброго царя”, який вирішить соцально-екон проблеми

4. створили “язичіє” - сумісність рос, укр, польсб та церковнослов'янської мов, яку подавали як руську мову

5. вели боротьбу з пиятством, створили брадство тверезості

Значення:

• сприяла денаціоналізації Галичини, Буковини, Закарпаття

• відіграли певну роль у підвищені культурно-освітнього рівня селян і робітників.

Народовці (українофіли)

Націо укр течія, що зародилася в 60-х роках 19 ст, представники якої (в основному молода укр інтелігенція) доводили самостійність українського народу та мови.

Керівники: К. Климкович, Є.Згарський, Ф. Заревич

Програми:

1. єдність усіх укр земель, необхідність їх об'єднання в одній державі

2. розвиток єдиної укр мови

3. створення укр літератури на народній основі.

Народовців підтримували діячі націо руху Наддніпрянської України

Значення: сприяли перетворенню західноукр населення на згуртовану націю, об'єднану ідеєю власної державності.

Радикали

Представники молодої інтелігенції , що вела боротьбу за визволення ук народу від націо і соціа гніту.

Зазнали значного впливу соціалістичних ідей.

Керівники: І.Франко, М. Павлик, О. Терлецький.

Програми:

• возз'єднання укр земель в одній державі

• зменшення ролі церкви в суспільному житті

Діяльність:

1. Критикували і москофілів і народовців, прагнули політизації укр руху.

2. Пропагували свої ідеї серед селян і робітників.

3. Створили перші укр партії.

Значення: сприяли політизації укр руху.