9. Представники Директорії, цр, кн, громади

Дві групи нац.. сил за часів ЦР: Автономісти (Грушевський,Винниченко); Самостійники (Міхновський).

Михайло Грушевський –голова ЦР,яка проіснувала під його керівництвом 14 місяців , перший президент України, найвидатніший її історик. Грушевський хотів законним способом домогтися автономії від Тимчасового уряду. ЦР під його проводом розпочала своїми 4-ма Універсалами велику справу укр. народу – від автономії в складі Росії до повної державної незалежності.

Володимир Винниченко- лідер впливової партії УСДРП , очолив перший уряд УНР- Генеральний секретаріат ЦР, призначений секретарем внут. справ.

Микола Міхновський-автор «Самостійної України». Лідер Української народної партії. Очолював «Укр. військовий клуб ім.. Павла Полуботка».

Укр. Партії ТУП(Єфремов); УСДРП(Винниченко, Петлюра); УПСР (Ковалевський)

Українська Гетьманська Держава Скоропадського (Скоропадський,Дорошенко, Василенко, Чубинський, Рогоза..)

Павло Скоропадський – гетьман Української Держави у квітні – грудні 1918 р., колишній генерал-лейтенант російської армії, нащадок давнього гетьманського роду.

Юхим Медвєдєв – перший голова українського радянського законодавчого органу влади (ЦВК).

Микола Скрипник – перший офіційний голова радянського уряду (Народного Секретаріату).

Християн Раковський – голова українського радянського уряду (РНК) у 1919-1923 рр.

Євген Петрушевич – юрист, голова УНРади та Президент ЗУНР.

Симон Петлюра – голова Директорії УНР у лютому-грудні 1919р., Головний Отаман війська УНР, перший Президент УНР у вигнанні (в екзилі).

10. Відлига, дисиденти, діячі культури.

Початок відлиги пов'язують зі смертю Сталіна 1953 р. Із відлигою пов'язують перш за все засудження «культу особистості» Сталіна. На ХХ з'їзді КПРС Микита Хрущов засудив сталінські репресії. Остаточним завершенням відлиги вважають відсторонення Хрущова^[2] і прихід до влади Брежнєва (1964).

Дисиде́нтський ру́х (У 1950—70-х роках у Радянському Союзі)— рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини.

Інакодумці в Україні: Українська робітничо-селянська спілка(УРСС) Створена у Львові у 1958 р., арештована — 1961 р.,Об'єднана партія визволення України,Український національний фронт (УНФ) Створена З.Красівським та М.Дяком у 1964 р.,Український національний комітет (УНК),Демократичний союз соціалістів,Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей,Реалістичний робітничий гурток демократів — створений на Донбасі у 1956 р.

Шістдесятники:  Чорновіл,Ліна Костенко,Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Юлій Шелест, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Пізніше до них приєдналися Василь Стус,Михайло Осадчий, Ігор та Ірина Калинці, Іван Гель та брати Горині.

діячі культури«Першим поетичним бестселером» відлиги стала збірка віршів Леоніда Мартинова (Стіхі. М., Молода гвардія, 1955). Головною платформою прихильників «відлиги» став літературний журнал «Новий світ». Деякі твори цього періоду отримали популярність і за кордоном, у тому числі роман Володимира Дудінцева «Не хлібом єдиним» і повість Олександра Солженіцина «Один день Івана Денисовича». Іншими значущими представниками періоду відлиги були письменники і поети Віктор Астаф'єв, Володимир Тендряков, Белла Ахмадуліна, Роберт Рождественський, Андрій Вознесенський, Євген Євтушенко. Було різко збільшено виробництво фільмів. Основні кінорежисери відлиги -Марлен Хуциєв, Михайло Ромм, Георгій Данелія, Ельдар Рязанов, Леонід Гайдай. Важливою культурною подією стали фільми - «Карнавальна ніч», «Застава Ілліча», «Весна на Зарічній вулиці», «Ідіот», «Я крокую по Москві», «Людина-амфібія», «Ласкаво просимо, або Стороннім вхід заборонено». 

ПОЛІТИКА ВОЄННОГО КОМУНІЗМУ:Суть політичного курсу більшовиків полягала в насильницькому ламанні існуючої економічної системи України. Крім того йшла І-світова війна, і всі гроші і силу більшовики кидали на важку промисловість.

Заходи ПВК:

• Скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном

• Запровадження карткової системи на продукти харчування

• Зрівняльна система оплати праці

• Націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом

• Мілітаризація праці

• Запровадження податку на селі-продрозкладки.

Продрозкладка – це запровадження заготівлі с/г продукції згідно з чим селянин зобов’язаний здавати державі за твердими цінами всі надлишки продукції, введення державою норми особистого споживання.

• Початок колективізації

Колективізація – це об’єднання селян в артілі і комуни

• Різке обмеження суверенітету України

• Централізоване керівництво.

Результати:

• Держава часто зверталась до позаекономічних засобів примусу.

• Праця стала важкою формою повинності

• Продрозкладка передбачала вилучення не тільки хліба, а й м’яса і тд,

• Більшовики використовували продрозкладку для викорінення куркулів

• Проводився “Червоний терор”, він набув небачених масштабів і його наслідки вилились в голодоморі 21-23 рр

ГОЛОД 21-23рр

Причини:

• Політика воєнного комунізму (продрозкладка)

• Заборона реалізації хліба за ринковими цінами

• Падіння товарності с/г внаслідок незацікавленості селян у виробництві с/г продукціі

• Занепад с/г внаслідок І-світової війни та гомадянської війни

• Жорстка посуха, неврожай

Голодні пайки – спеціальні відрахування від підприємств і організацій.

Негативним явищем голодомору було розкрадання музейного і церковного майна.

За цих обставин виникла необхібність замінити політаку воєнного комунізму Новою Економічною Політикою.

НЕП

Ця політика заснована на ринкових відносинах різних форм власності та економічних методах керування народним господарством.

Реформи:

1. С/Г:

• продрозкладка замінювалась на продподаток (вдвічі менший за продрозкладку і заздалегідь відомий селянину, що посилювало його зацікавленість продуктивності свого господарства)

• селяни здобули можливість продавати надлишки продукції (через кооперативи та на ринках)

• ліквідовано трудову повинність

2. Промисловість:

• децентралізація

• скасування загальної трудової повинності

• формування ринку робочої сили

• перехід від зрівнялівки в оплаті до зарплати відповідно до рівня

• переведення підприємств на госпрозрахунок

3. Торгівля і фінанси:

• відмова від прямого товарообміну, повернення приватної торгівлі

• поява багатьох видів торгівлі (приватна, кооперативна)

• запровадження різвих видів податків, як джерела поповнення держ. скарбниці

• утвердження комунальної платні та іншіих видів послуг

• випуск 1922р конвертованої валюти червіня=10 золотих карбованців і на 1/3 забезпечений золотом

Висновки НЕПу: це дозволило швидко відновити промисловість та наситити ринок продуктами, відновити с/г, зріс рівень життя населення, АЛЕ НЕП не міг бути тривалим, оскільки базувався на двох протилежностях: в економіці панували ринкові відносини, а в політиці – адміністративно-командна система, що прагла підкорити економіку своїм політичним цілям. Реформи в економіці не були підтримані реформами в політиці.