1. Загальні принципи проектування

2. Організаційні форми та методи проектування

Як вид інтелектуальної діяльності проектування знаходиться у постійному розвитку. Розвиток проектування супроводжується подальшим розвитком методів проектування та їх організаційних форм. Методологія проектування базується на застосуванні різних прийомів проектування в залежності від складності та специфіки об’єкту проектування.

Найбільш відомий і популярний є креслярський метод проектування, який цілком задовольняє вимоги задач проектування простих об'єктів нижнього ієрархічного рівня. Креслярський метод проектування дозволив графічно розділити процеси розумової розробки об'єкта і його практичної реалізації (винаходу), що сприяло прискоренню темпів виробництва.

Специфічною особливістю сьогодення є розширення діапазону типів проектів та ускладнення об'єктів проектування при зростанні темпів проектних робіт, що призвело до виділення спеціальних груп проектувальників, проектних колективів з конкретним розподілом праці по відповідній спеціалізації. Такою спеціалізацією є розподіл проектних робіт за призначенням – технологічні, будівельні, електротехнічні, проекти контролю та автоматизації та інше. Однак це не усунуло недоліки креслярського методу, головний з яких полягає в тому, що на етапі принципового задуму і розробки концепції об'єкта, що проектується, над проектом трудиться тільки один, нехай найбільш досвідчений, член колективу. Вибір найбільш оптимального варіанту здійснюється цією особою на основі особистого досвіду і знань, що не виключає суб'єктивізму. Коли йому вдається відшукати відповідне рішення проектної задачі, робота розподіляється між членами колективу відповідно до їх знань і уміння.

Іншим серйозним недоліком креслярського методу є те, що він представляє собою простий неврегульований перебір варіантів.

Неприйнятність креслярського методу проектування особливо яскраво виявилася при ускладненні об'єктів проектування, з появою об'єктів більш високого ієрархічного рівня і з розвиненою інфраструктурою. У цих умовах посилюється контраст між традиційними знаряддями труда, вживаними при креслярському методі (кульман і ручні способи розрахунків), і сучасними засобами обчислювальної техніки і комп’ютерної графіки.

Поява принципово нових знарядь праці проектувальника створила необхідну базу для зародження нових проектних методів – методів проектного дослідження. Їх суттєві особливості полягають в наступному:

1. Теоретичне обґрунтування планування, організації і управління програмами розробки технологічних мегакомплексів з метою поліпшення якості робіт, скорочення термінів і витрат на проектування.

2. Залучення на етапі, попередньому виконанню елементів проекту, всіх, хто бере участь в розробці проекту нового об'єкта, а також відповідних джерел інформації внаслідок науково-технічного прогнозування з метою отримання об'єктивних відомостей і оцінок, які виходять за межі особистих знань і досвіду проектувальників.

3. Формалізація і активізація творчого процесу генерування ідей відносно концепції об'єкта, що розробляється, з метою упорядкування і прискорення пошуку ефективного проектного рішення.

4. Оптимізація результатів проектування на основі комплексної кількісної оцінки якісних характеристик об'єкта, що розробляється.

До найбільш дійових організаційних форм відноситься програмно-цільовий підхід до проектування. В його основу покладений принцип системної направленості, який спрямований на встановлення необхідних пропорцій суспільного відтворювання і збалансованого розвитку народного господарства.

При проектуванні ключовим питанням є оцінка результатів проектування по ефективності.

На початку розвитку промислового виробництва кращою вважалася технологія, що забезпечує більш високу абсолютну ефективність. Потім з'явилися критерії: відносна ефективність, продуктивність, питома ефективність, продуктивність в одиницю часу обладнання (одиниці його об'єму, поверхні, маси тощо). Услід за цим при проектуванні підприємств стали прагнути до більш високої економічної ефективності виробництва продукції, враховувати її собівартість, приведені витрати, прибуток та ін. Останнім часом посилюється тенденція на підвищення прогнозованості проектних методів і на підвищення системності критеріїв оцінки результатів проектування. У майбутньому це повинно привести до формулювання критерію соціальної ефективності технологічних об'єктів, який, крім характеру впливу мегакомплексу на людину, навколишнє середовище тощо, повинен враховувати результати проектування з точки зору економічної ефективності.

1.2. Блок-схема етапів проектування. Програмно-цільова структура проектування.

Блок-схема проектування. Для реалізації програмно-цільового підходу до проектування була розроблена програмно-цільова структура проектування. В її основу покладено принцип доцільності розгалуження процесу на складові частини відповідно до найбільш важливих етапів існування об'єкта – від виникнення ідеї про його створення; до фізичного або морального зносу об'єкта або втрати споживчого попиту. Типовий життєвий цикл об'єктів техніки і технології включає наступні великі етапи, що пов'язані з розробкою науково-технічних прогнозів: планування розвитку науки і техніки; складання заявок на розробку і освоєння продукції; створення установок в процесі проведення науково-дослідних, дослідно-технологічних і дослідно-конструкторських робіт; створення потужностей; освоєння і виробництво продукції; експлуатація об'єкта; вдосконалення технології і поліпшення якості продукції, що випускається; зняття об'єкта з експлуатації. Поетапна організація проектування дозволяє визначати фактичний стан проекту, способи реалізації і терміни виконання конкретних робіт, іншими словами, обирати, стратегію проектування.

Один з можливих варіантів розчленування процесу проектування на етапи приведений у вигляді блок-схеми (рис. 1.1.). Стрілки на схемі означають факти прийняття рішень. Прийняті рішення не завжди задовольняють керівника програми, і можливе повернення до попередніх етапів. Варіант, що розглядається, відноситься до типового випадку розробки нового об'єкта. Послідовність дій розробників може мінятися в залежності від призначення і вигляду об'єкта або характеру проектної ситуації, наприклад, при удосконаленні продукції або технічної реконструкції технологічного мегакомплексу або його елемента.

Виявлення потреби змінити ситуацію, що склалася. Проектування починається із зародження ідеї змінити ситуацію, що склалася, і виражається у виявленні потреби в такій зміні.

Необхідність змінити ситуацію, а такою необхідністю може бути епідеміологічна ситуація, специфіка соціального стану суспільства, і намічається на певний період часу діяльність відомчих установ і підприємств, в якій визначаються асортимент і обсяг випуску кожного виду продукції, зразкові рівні витрат виробництва і цін.

Тільки після обґрунтування необхідності і можливості змін ситуації, що склалася здійснюється перехід до наступного етапу проектування.