Ситуація, що склалася

Виявлення потреби змінити ситуацію, що склалася

1 10

Розподілення продукції

2 9

Науково-інформаційне дослідження ситуації, що проектується

3 8

Експлуатація об’єкту

Виробництво

Інженерне рішення і розробка комплекту технічної документації

4 7

Постановка і формулювання мети проектування

Формулювання технічного завдання

Генерування ідей і формулювання задачі

Інженерний аналіз:

• розробка концепції

• аналіз

• експеримент

5 6

Рис. 1.1. Блок-схема процесу проектування

Постановка і формулювання мети проектування. З постановки мети повинно витікати, що реалізація проекту дозволить змінити існуюче положення і задовольнити виявлену потребу. При формулюванні мети проектування потрібно мати на увазі, що одну і ту ж потребу можна задовольнити різними шляхами, і від того, як сформульована задача проектування, залежить напрям подальших робіт і їх кінцевий результат.

Мета, звичайно, визначається замовником, керівником підприємства або формулюється в програмі діяльності підприємства. Мету може формулювати держава для вирішення блоку соціальних задач. При цьому об'єднуються перший, другий, а часто і третій етапи проектування. Це не суперечить блок-схемі, що розглядається, оскільки їх виконання вимагає різної розумової і практичної діяльності.

При формулюванні мети проектування необхідно враховувати наступне. Початкове формулювання мети проектування практично завжди базується на зацікавленості досить вузького кола осіб і організацій (наприклад, на вимогах замовника). Рішення вузьких задач дає малозначний ефект і навіть прямі збитки і не тільки не приводить до повного задоволення потреби, але і викликає нові і, отже, додаткові суспільні витрати. Крім того, понадміру конкретизована задача націлює думку розробників на певний результат і направляє подальше проектування по єдиному шляху усунення кількісних протиріч прототипу. Внаслідок цього можуть виникнути тільки такі розробки, які принципово не змінять існуючого положення; створений об'єкт навряд чи складе серйозну конкуренцію існуючим і не зможе подолати переваги споживачів звичному, традиційному. Значить, розробники свідомо повинні розглядати проектну ситуацію ширше, ніж її представляють замовники, бажано на рівні знання, заснованого на законах буття, людського досвіду. Подальший пошук зможе охопити найбільше число можливих і уявних, спочатку неможливих, ідей для розробки дійсно ефективного варіанта рішення.

Потрібно пам'ятати, що кінцевою метою проектування є не об'єкт як такої, а функція, яку він повинен виконувати. Таким чином, формулювання мети повинне вказувати на основне призначення проекту – його функцію, але не зводитися до вказівки способів її здійснення.

Науково-інформаційне дослідження проектної ситуації. На цьому етапі збирають, аналізують і обробляють інформацію про можливості реалізації сформульованої мети проектування. Ця інформація може бути заснована на досвіді, що є, і знаннях, а також на нових знаннях, отриманих внаслідок спеціальних додаткових досліджень. Користуючись такою інформацією можна провести оцінку альтернативних шляхів досягнення мети на подальших етапах проектування.

Для оперативного пошуку достовірних відомостей, що узагальнюють досвід і знання, необхідно вільно орієнтуватися в джерелах інформації і вміти користуватися ними.

Обов'язковий напрям робіт на цьому етапі – прогнозування попиту на продукцію і технічного рівня об'єктів. Одним з методів прогнозування можна назвати комплексний аналіз патентної і науково-технічної літератури. Прогнозування технічного рівня необхідне для обгрунтування показників якості і економічних показників об'єкта на подальшому етапі проектування. Воно здійснюється на етапі розробки науково-технічних прогнозів для перспективного планування.

Інформація, що володіє релевантністю, достовірністю і оперативністю, має для підприємства не менше значення, ніж матеріальні і трудові ресурси. Дійсно, витрати на дослідження проектної ситуації часто окупаються, оскільки більш ретельне опрацювання матеріалу дозволяє запобігти збиткам на подальших етапах проектування.

З цих міркувань витікає основний принцип при організації досліджень: рівень інформаційної забезпеченості процесу розробки проекту повинен бути таким, щоб сума витрат на отримання і обробку інформації і витрат на виявлення і усунення проектних помилок була мінімальною.

Інформаційне забезпечення повинно здійснюватися в рамках інформаційної підготовки розробки і виробництва продукції. Підготовка включає підбір перспективної (прогнозованої) і поточної інформації, складання і реалізацію графіка інформаційного забезпечення і інші роботи.

Дослідження проектної ситуації направлене на можливо більше її розширення, а також на розширення пошуку ефективного рішення. Це дозволяє швидше виявити нові ідеї, а також може привести до зміни мети проектування (наприклад, до звуження формулювання мети, якщо вона не виправдовує витрати на створення об'єкта) або навіть до відмови від її здійснення (якщо мета реалізована раніше).

Формулювання технічного завдання. Технічне завдання на проектування об'єкта – це сукупність початкових даних для досягнення поставленої мети на подальших етапах проектування. Формулюють завдання на основі вимог замовника до об'єкта і самостійно отриманої інформації.

Формулювання технічного завдання повинне бути більш конкретним, ніж формулювання мети. У процесі вироблення формулювань, ще до видачі остаточних пропозицій, можливо поява оригінальних ідей. На цьому етапі здійснюються розробка, узгодження і затвердження технічного завдання.

Технічне завдання в загальному випадку повинно складатися з розділів: найменування і область застосування; основа для розробки; мета і призначення розробки; джерела розробки; технічні вимоги; економічні показники; стадії і етапи розробки; порядок контролю і приймання; додатки.

Технічне завдання (ТЗ) розробляється у відповідності з ГОСТ 15.001-73. ТЗ є вихідним документом для розробки проекту. В склад ТЗ входить сім розділів:

1. Найменування і галузь застосування.

2. Підстави для розробки (замовник у вигляді підприємства, галузі та інше).

3. Джерела розробки.

4. Технічні вимоги (ГОСТ, ДСТУ, ГСТУ, ТУ та ін.).

5. Економічні показники.

6. Стадії та етапи розробки.

7. Календарний план.

ТЗ розробляє проектна організація, яка моє ліцензію на цей вид діяльності.

У склад ТЗ входять “Вихідні дані на проектування” (ВД).

Вихідні дані на проектування – довідковий матеріал, який готує проектанту технолог для створення виробництва. Для розробки вихідних даних на проектування мікробіологічних виробництв використовують РДМУ 64-030-87 “Методические указания. Порядок составления и выдячи исходных данных на проектирование новых, расширение, реконструкцию и техническое перевооружение предприятий и производственных объектов медицинской и микробиологической промышленности”. Вихідні дані на проектування розробляє науково-дослідна установа, яка визнана провідною по галузі. Нерідко ВД передує дослідно-промисловий регламент, як елемент підтвердження технічної можливості реалізації технології.

Загальний зміст ВД (загальні блоки):

• характеристика сировини;

• інформація про роботу на дослідницьких установках;

• економічні показники у порівнянні з іншими установками;

• потужність;

• асортимент;

• нормативи, які характеризують технічний рівень.

Вихідні дані на проектування складаються з 12 розділів:

Розділ 1. Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО)

Цей розділ є складовою частиною курсових та дипломних проектів. У склад ТЕО входять:

1.1. Загальні відомості про технологію. В цьому пункті коротко викладають оцінку сучасного стану проблеми, відмічаючи практичне розв’язання задачі, прогалини знань, що існують в даній галузі, світові тенденції виробництва. Розділ визначає економічну доцільність розробки.

Цей розділ, крім вирішення загальних економічних питань (розрахунок рентабельності, собівартість), дозволяє оптимізувати технологію завдяки використанню високоефективних продуцентів біологічно активних речовин, підбору високоефективного обладнання, використанню побічних продуктів, раціональному складанню технологічної схеми.

У цьому розділі повинна бути присутня така інформація:

загальні відомості про технологію;

актуальність даної роботи і підстави для її виконання;

мета і галузь застосування отриманої продукції.

2. . Ефективність запровадження запропонованої технології у порівнянні з сучасними рішеннями аналогічних виробництв вітчизняної та зарубіжної практики та їх техніко-економічні показники.

3. . Потреби в означеній біологічно-активній речовині на сьогоднішній день та на перспективу з урахуванням реалізації супутніх продуктів, які отримують під час переробки відходів.

4. Забезпеченість виробництва сировиною та матеріалами потрібної якості.

Розділ 2. Патентний формуляр.

У вигляді таблиці наводиться інформація про новизну розробки (технології, устаткування) у порівнянні з аналогами США, Японії, Німеччини, Великої Британії за 20 років.

Розділ 3. Нормативно технічна документація на готову продукцію, сировину і проміжні продукти.

В загальному вигляді цей розділ орієнтований на застосування сертифікованої сировини для отримання стандартизованої продукції.

В розділі наводиться інформація:

про документи, які дають право на промислове (серійне) виробництво продукції – ліцензія на виробництво;

найменування і характеристика товарної форми продукту;

фармакологічна характеристика і галузь застосування;

вид пакування;

Розділ 4. Фізико-хімічні і теплофізичні властивості вихідних, проміжних, побічних, кінцевих продуктів та відходів виробництва.

Наводяться:

робочі умови в технологічних апаратах;

періодичність, інтенсивність;

фізико - хімічні умови процесу;

коефіцієнти заповнення апаратури.

Розділ 5. Хімізм, біо і фізико-хімічні основи та умови ведення технологічних процесів.

В цьому розділі наводяться робочі умови в технологічних апаратах:

• періодичність та інтенсивність;

• фізико – хімічні умови процесу(технологічні параметри);

Невід’ємною частиною проекту, регламентів виробництва є стехіометричні рівняння хімічних та біохімічних перетворень з врахуванням втрат, кінетичних коефіцієнтів конверсії, коефіцієнтів тепловиділення та ін.

Розділ 6. Принципова технологічна схема.

Наводиться блок-схема процесу виробництва у вигляді стадій та операцій. Складовою розділу є таблиця матеріального балансу на одиницю продукції, операцію.

Розділ 7. Математичний опис технологічних процесів і апаратів.

Наводяться: математичні моделі, програми, які спрямовані на оптимізацію процесів синтезу.

Розділ 8. Дані для розрахунку і вибору основного технологічного обладнання.

Для процесів розділення, змішування, подрібнення, сушіння наводяться рекомендації по вибору обладнання, потужності, засобу регенерації і інше.

Для процесів концентрування простежується зміна концентрації сухих речовин по стадіям. Для процесів стерилізації повітря наводиться вихідна концентрація забруднень у повітрі, ефективність очистки повітря, коефіцієнт проскоку контамінантів. Даються рекомендації по вибору матеріалів обладнання, трубопроводів, будівельних конструкцій. В якості характеристик процесу наводяться:

коефіцієнти заповнення основного обладнання;

час контакту;

час культивування;

об’ємні та лінійні швидкості руху рідини;

рекомендації по перемішуванню.

Розділ 9. Рекомендації по автоматизації і механізації виробництва.

параметри контролю;

точки контролю.

Розділ 10. Аналітичний контроль виробництва.

Складається карта аналітичного контролю, яка визначає хто, де і як проводить контроль, параметри вимірювання точки контролю та інше.

Розділ 11. Охорона оточуючого середовища, утилізація відходів.

Складається таблиця неутилізованих відходів, визначається рівень забруднення, місця виведення відходів на ТС.

Розділ 12. Заходи по техніці безпеки, промислової санітарії та протипожежній профілактиці.

Технічне завдання розробляється проектною організацією на основі вимог замовника, викладених в договорі або в прийнятій до виконання заявці, з урахуванням результатів науково-інформаційного дослідження проектної ситуації. Заявка на розробку і освоєння продукції, що подається в загальному випадку від міністерства-замовника, складається з вищезгаданих розділів.

Розробник складає висновок по заявці з вказівкою орієнтовної вартості всіх робіт по завданню, включаючи витрати на науково-дослідні, дослідно-технологічні і дослідно-конструкторські роботи і вартість дослідної партії продукції. На основі висновку міністерство приймає рішення про прийняття заявки до виконання.

Технічне завдання узгоджується з основним споживачем продукції, підприємством-розробником (якщо воно не розробляє технічне завдання) і підприємством-виробником. У залежності від вигляду і призначення продукції технічне завдання узгоджують також з органами державного нагляду, міністерствами і відомствами, на які покладені функції з охорони природи; профспілковими органами; спеціалізованими організаціями і т.п. Технічне завдання затверджує провідне міністерство. По окремих видах продукції воно може бути затверджене замовником, тоді узгодження із замовником не потрібно. Затвердження технічного завдання без урахування результатів оцінки технічного рівня або у разі проведення позавідомчої експертизи без урахування її результатів не допускається. Персональну відповідальність за це несе посадова особа, що затвердила технічне завдання.

Розробник повинен з великою обачністю підходити до складання технічного завдання – початкового документа для проекту – і не забувати, що за цей документ підприємство несе фінансову і соціальну відповідальність. Недопустимо включати в технічне завдання власні ідеї, не узгоджені по яких-небудь причинах з керівництвом. Разом з тим, осмислюючи всі етапи проектування і відповідні ним етапи життєвого циклу проекту, розробник має право піддати сумніву поставлену мету, переглянути її або навіть відмовитися від виконання проекту, якщо він бачить, що це може заподіяти збиток суспільству або принести збитки на подальших, більш капіталомістких етапах розробки проекту.

Генерування ідей і формулювання задачі. Етап генерування нових ідей, що стосуються способів реалізації сформульованої і уточненої на попередніх етапах мети проектування, в значній мірі визначає якість рішення. У певному значенні цей етап являє собою основу процесу проектування. Необхідно виробити деяку мінімальну кількість ідей, щоб імовірність знаходження дійсно ефективної ідеї збільшувалася. Так, для створення виробу культурно-побутового і господарського призначення, що користується попитом, необхідно генерувати біля 60 нових ідей, а для освоєння найбільш вдалого способу виробництва хімічного продукту – 540 пропозицій. Прикладів для фармацевтичних об'єктів в літературі немає, це вказує на актуальність застосування стратегії проектування для об'єктів виробництва лікарських засобів.

Обов'язковою умовою підвищення якості проектування є організація безперервного пошуку ідей для створення науково-технічного заділу – «банку ідей». Тому не треба відкидати ідеї, які по яких-небудь причинах неприйнятні для розробки, але можуть виявитися перспективними в ході науково-технічного прогресу.

Інженерний аналіз. Етап інженерного аналізу є ключовим в проектуванні, оскільки саме тут, в основному, здійснюється прийняття проектного рішення. На цьому етапі пропонуються і розглядаються конкретні способи здійснення запропонованих ідей, виробляють варіанти концепції об'єкта проектування, оцінюють їх і вибирають найбільш доцільний, який заслуговує подальшої розробки. На цьому ж етапі здійснюють необхідні роботи по експериментуванню на макетних або модельних установках.

Інженерний аналіз включає три взаємоузгоджені стадії:

вироблення концепції;

аналіз;

експеримент.

Процес вироблення альтернативних рішень і концепцій для досягнення мети проектування вимагає видатних творчих здібностей. Варіанти концепції спочатку не проробляються детально, а лише реєструються як можливі рішення, які необхідно перевірити за допомогою вибраних критеріїв.

На цій стадії в загальному випадку розробляють технічну пропозицію з метою виявити додаткові або уточнені вимоги до об'єкта, які не могли бути передбачені технічним завданням. Цьому передує попереднє опрацювання і аналіз варіантів концепції об'єкта проектування, порівняння їх технічного рівня.

Існують диференціальний, комплексний і змішаний методи оцінки. Диференціальний метод полягає в порівнянні одиничних показників якості варіантів і, отже, приводить до певного рішення тільки у випадках, коли всі значення показників одного з варіантів вище або нижче відповідних значень інших варіантів. Комплексний метод полягає в порівнянні значень узагальненого показника якості варіантів. При цьому узагальнений показник може бути виражений або у вигляді головного показника, що відображає основне призначення продукції, або у вигляді інтегрального, що характеризує співвідношення встановлених сумарних витрат на створення і споживання продукції, або у вигляді середньозваженого показника.

У будь-якому випадку потрібно прагнути відобразити зв'язок між початковими показниками, що формують узагальнений показник якості, на основі фізичної суті об'єкта, що розглядається. Змішаний метод полягає в порівнянні варіантів і по узагальненому показнику, і по одиничних показниках якості. Цей метод застосовується тоді, коли одиничні показники виражають істотні властивості продукції, а, коли включені в узагальнений показник, не дозволяють отримати певних висновків про ці властивості для кожного варіанта.

Обґрунтувати узагальнений показник вдається рідко, а тим часом ухвалити рішення про вибір основного варіанта все-таки необхідно. Виробленням принципів вибору в цьому випадку займається теорія неформальних процедур, предметом якої є обробка думок експертів, що приймають рішення. Тут активно використовуються узагальнені особистий досвід, знання і інтуїція, які заповнюють нестачу інформації, необхідної для формалізації проектних задач.

Після того як концепція об'єкта вибрана, проводять аналіз наукової обґрунтованості і технічної реалізованості. Часто внаслідок аналізу виявляється, що потрібно змінити концепції або сформулювати нову ідею, нова концепція також зазнає аналізу. Таким чином здійснюється безперервний процес переходу від аналізу до вироблення концепції і зворотно, поки концепція не почне придбавати реальний зміст.

На наступній стадії інженерного аналізу – на стадії експерименту – проектується процес і продукція виробництва випробовується для перевірки правильності вибраної концепції і проведеного аналізу на відповідність технічному завданню в умовах, максимально наближених до заданих (умови виробництва). При доказі правильного вибору можна провести випробування математичних моделей об'єкта і його імітаційних моделей, що дозволяє здійснювати системний аналіз, прогнозувати поведінку об'єктів і управління ними.

Експериментальний метод створення повного прототипу є найбільш дорогим, але він дозволяє отримати найбільш надійну інформацію. Прототип – це побудована в натуральну величину реальна діюча технологічна система (виробництво). Найбільші ускладнення при створенні прототипу можуть бути викликані тим, що на стадії проектування для цього мало часу або потрібні додаткові витрати.

Інженерне рішення і розробка комплекту технічної документації. На цьому етапі є вже конкретна інформація про об'єкт, що проектується. Розробники повинні підготувати документацію, переконати замовника в правильності вибраної ідеї і розробленій концепції, а також в необхідності подальшої розробки або освоєнні об'єкта.

Для остаточного прийняття рішення в ряді випадків потрібна додаткова інформація, іноді необхідні навіть додаткові експерименти.

Після прийняття інженерного рішення починається стадія розробки комплекту технічної і технологічної документації. Документ – матеріальний об'єкт, в якому зафіксована інформація, оформлена у встановленому порядку і що має відповідно до чинного законодавства правове значення.

Документи можуть бути в графічному, текстовому вигляді або у їх комбінації. Технологічна документація представлена у вигляді технологічного регламенту виробництва. Технічна документація представлена у вигляді технічного регламенту а також у вигляді креслень нестандартного обладнання.

Регламент – нормативний документ, що встановлює вимоги до технологічних процесів, технологічного обладнання і приміщень, пов’язаних з якісним виготовленням продукції при дотриманні умов охорони праці та навколишнього середовища.

Керуючись документами, здійснюють розробку, виготовлення, монтаж обладнання, пуск і наладку, експлуатацію, приймання і збут продукції в межах сформульованих вимог. Розробка документації супроводить кожному етапу проектування. Інженер, що підписав відповідний документ, несе за нього не тільки моральну і професійну, але і посадову, а в деяких випадках юридичну, відповідальність.

Загальні правила оформлення документів в сфері проектування викладені у відповідних державних, міжнародних та галузевих стандартах.

По окремих видах продукції провідні міністерства у встановленому порядку проводять експертизу документації, за результатами якої складають експертний висновок. На його основі вносять зміни і доповнення в документацію при подальшій розробці або доопрацюванні проекту. На стадії розробки робочої документації можуть проводитися спеціальні додаткові експерименти в необхідних для перевірки умовах: камеральних (модельні установки), імітаційних, виробничих тощо.

Виробництво. Цей етап полягає в освоєнні продукції, тобто в оснащенні технологічного процесу виготовлення об'єкта, та у підготовці виробництва до випуску цільової продукції.

Це зумовлює необхідність розробки директивної технологічної документації для рішення інженерно-технічних, планово-економічних і організаційних задач і вимагає безпосередніх контактів розробників з персоналом підприємства-виробника, зокрема служб апарату управління. При цьому уточнюють прогнозування на етапі науково-інформаційного дослідження проектної ситуації, об'єми і терміни випуску продукції, питання підготовки необхідного технологічного обладнання, закріплення і навчання виробничого персоналу, створення необхідних запасів сировини, забезпечення контролю якості продукції і т. п.

У функції розробників входять також контроль за освоєнням і виробництвом продукції, тобто за реалізацією рішень, передбачених технічною і технологічною документацією, і своєчасне виявлення і усунення нестач проекту і технологічного процесу. У відповідності з ГОСТ 15.303-80 об'єктами авторського нагляду є об'єкти або його складові частини, сировина і матеріали, технологічний процес, метрологічне забезпечення тощо. При цьому група авторського нагляду, що виділяється розробником, проводить наступні роботи: аналіз дотримання виробником вимог технічної документації; аналіз виявлених дефектів; розв'язання питань, виникаючих при розробці об'єкта, зокрема поліпшення технологічного процесу, зниження витрати сировини, енергії, оперативне внесення змін в технічну документацію. Цей етап передбачає виготовлення і випробування (приймально-здавальні, періодичні і кваліфікаційні) об'єкта, а також дослідницьке коректування документів за результатами випробувань і оснащення технологічного процесу обладнанням.

За результатами кваліфікаційних випробувань комісія з приймання першої промислової партії приймає рішення про закінчення освоєння об'єкту або дає рекомендації по вдосконаленню виробничого процесу, встановлює терміни усунення відмічених недоліків і проведення повторних випробувань.

Процеси розробки документації, виготовлення технологічного об'єкта, випробувань, аналізу і оцінки їх результатів і коректування документації завершують остаточною розробкою документації, перевіреною у виробництві при виготовленні продукції по зафіксованому і повністю оснащеному технологічному процесу, що забезпечує стабільні показники і якість продукції. Вносити зміни в об'єкт можна не тільки в період освоєння, але і в ході масового виробництва продукції. При цьому тимчасові, трудові і матеріальні витрати на внесення змін знаходяться в прямій залежності від якості підготовки документації. Якість документації визначається можливо більш повним і комплексним обліком реалізованих в ній вимог до об'єкта на всіх стадіях виробництва. Звідси зрозуміло, чому розробники часто уникають новаторських рішень. Однак аналіз результатів випробувань, досвід проектування створюють досить реальний грунт для перегляду технологічного і технічного рішень з метою зниження витрат на даному і подальших етапах проектування. Для виявлення резервів зниження витрат проводять економічне опрацювання об'єкта. Найбільш прийнятним методом економічного опрацювання вважають інженерно-вартісний або функціонально-вартісний аналіз.

Цей метод заснований на уявленні про об'єкт у вигляді сукупності основних і допоміжних функцій, що виконуються ним. Причому серед допоміжних завжди можна виявити істотні і неістотні, необхідні і зайві для даного рівня ієрархії структури об'єкта. Послідовне виявлення основних і допоміжних функцій на кожному рівні дозволяє відшукати найбільш вигідний варіант об'єкта при заданому рівні якості. Цей метод полягає у вартісній оцінці всіх можливих варіантів реалізації функцій з урахуванням їх значущості.

Крім проблем організації виробничого процесу, проектувальник повинен завжди пам'ятати про питання. соціального характеру (забезпечення побутових умов і безпеки праці, створення естетичних умов роботи персоналу тощо).

Розподіл продукції. Призначення цього етапу полягає в організації контактів між сферами виробництва і споживання і управління цими контактами з метою встановлення і підтримки рівноваги між виробництвом і споживанням, тобто збутом і попитом.

У залежності від призначення підприємства рівновагу між виробництвом і споживанням можна забезпечити, взявши за основу один з трьох принципів:

1. поставити виробництво в залежність від споживання;

2. поставити споживання в залежність від виробництва;

3. встановити рівновагу між виробництвом і споживанням.

У всіх випадках необхідне розв'язання питань формування суспільного попиту. На практиці мають місце випадки необгрунтованого планування діяльності підприємства і прийняття господарських рішень, що приводять до накопичення нереалізованої продукції або створення її надмірних запасів, або виникнення дефіциту. Це є слідством неправильного прогнозування попиту на третьому етапі проектування.

Експлуатація об'єкта. На цьому етапі проектування об'єкт проходить реальну перевірку з точки зору виконання виявленої на першому етапі потреби і трансформованою на четвертому етапі в можливість виробництва представленій у технічному завданні.

Дані про експлуатацію технологічного об'єкта служать основою для прийняття рішення про удосконалення технології і її інтенсифікації або про припинення випуску продукції. Неодмінною умовою останнього є обгрунтування доцільності цього у відповідності з ГОСТ 15.801 – 80. Так, цикл процесу проектування (розробки, виготовлення і експлуатації) технологічного об'єкта замикається, а разом з цим завершується, існування конкретного об'єкта. Це не означає фізичного знищення технологічного об'єкта, але дає імпульс до виникнення ідей по його більш ефективному використанню. Починається новий цикл інженерного технологічного проектування.