34. Поняття та види добровільного майнового страхування

Добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Видами добровільного страхування майна можуть бути:

- страхування залізничного транспорту;

- страхування наземного транспорту (крім залізничного);

- страхування повітряного транспорту;

- страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

- страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

- страхування іншого майна;

- страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

- страхування інвестицій;

- страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих

гарантій;

Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.

Страховики мають право займатися тільки тими видам добровільного страхування, які визначені в ліцензії.

35. Об’єкти майнового страхування

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування).

Конкретними об'єктами майнового страхування є нерухоме і рухоме майно - будівлі, споруди, передатні пристрої, силові, робочі машини, транспортні засоби, вантаж і багаж, домашнє майно, врожай, устаткування, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, сировина, матеріали, а також видані кредити, грошові суми за відвантажену продукцію тощо.

Характерною рисою є те, що об’єкти особистого страхування не мають вартості оцінки: страхова сума визначається окремо в кожному конкретному випадку і залежить від бажання страхувальника та його фінансових можливостей.

36. Система відповідальності страховика: поняття, функції та значення у страхуванні

Відповідальність страховика є величиною зобов'язань щодо відшкодування збитків згідно з договором страхування.

Системи відповідальності застосовуються для створення:

- зручних;

- гнучких;

- багатоваріантних умов страхування.

Функції:

1. поєднання страхування із самострахуванням;

2. звільнення страхової компанії від виплат за невеликими збитками;

3. економічне зацікавлення страхувальника в укладенні договорів страхування шляхом зниження страхової суми і страхового платежу (укласти договір страхування згідно фінансових можливостей страхувальника).

Відповідальність становить вартість або частку вартості застрахованого предмета.

За повнотою страхування розрізняють страхування:

- за повною відповідальністю;

- за неповною (частковою відповідальністю).

37. Сучасні способи поєднання банківської та страхової діяльності як спосіб розширення продаж традиційних страхових продуктів та появи нових страхових послуг

Одним з поширених способів поєднання банківської та страхової діяльності є співпраця типу joint venture. Під поняттям joint venture розуміємо спільні заходи двох або більше господарських суб’єктів, котрі виділяють частину своїх засобів і утворюють юридично та організаційно незалежний суб’єкт для реалізації визначених цілей. Засновники спільно контролюють управління фінансами такої фірми і приймають рішення щодо її стратегії та розвитку.

Стратегія de novo. Під поняттям стратегії de novo необхідно розуміти відкриття діяльності при використанні власних засобів. Така форма організації у контексті банківсько-страхових груп характеризується тим, що новий вид діяльності впроваджується у межах існуючої структури фінансуванням усіх заходів з власних засобів.

Метод стратегічного альянсу полягає у порозумінні між банком та страховою компанією у справі спільного використання каналів дистрибуції (збуту). Такі порозуміння дають змогу реалізувати спільні завдання і цілі, зокрема здобування нових клієнтів та утримання конкурентної переваги на фінансовому ринку.

Злиття і поглинання. Злиття (або фузія) настає тоді, коли дві або більше фірм об’єднуються у такий спосіб, що після закінчення цього процесу з’являється тільки один суб’єкт, який є правонаступником згаданих фірм. Під стратегією об’єднання при створенні банківсько-страхової групи розуміємо злиття двох інституцій в один фінансовий суб’єкт або поглинання страхової компанії банком (або навпаки).

Фінансовий холдинг, банківське холдингове товариство та страхове холдингове товариство є подібними формами створення банківсько-страхових груп. Вони відрізняються між собою лише ступенем домінування окремих суб’єктів у холдинговій структурі.. Під холдингом розуміють об’єднання принаймні двох суб’єктів, з яких один, не втрачаючи юридичної

незалежності, втрачає економічну незалежність (залежний, дочірній), тобто потрапляє під контроль другого суб’єкта (домінуючого, материнського).