18. Розвиток інститутів протидії економічним основам міжнародного тероризму в системі забезпечення економічної безпеки.

Це неможливо без тісної взаємодії всіх державних і громадських структур, що спрямована на запобігання державним злочинам, усунення інших загроз безпеці особистості, суспільства і держави. Виділю у цьому зв’язку три рівні попередження злочинів, що зазіхають на безпеку країни: 1) індивідуальна профілактика, тобто запобігання вчиненню протиправних діянь з боку окремих осіб чи їхніх груп; 2) профілактика окремих видів злочинів; 3) профілактика злочинності у цілому. І якщо завдання першого рівня (індивідуальної профілактики) повинні самостійно вирішувати правоохоронні органи і спецслужби, то на рівні профілактики окремих видів злочинів істотне значення має участь органів влади, державних структур, громадських організацій, засобів масової інформації.

Сучасний світовий досвід розвитку суспільного життя свідчить, що неодмінним атрибутом сильної держави є ефективно діюча система національної безпеки, яка включає державну і недержавну складові. На думку фахівців, говорити сьогодні про збалансовану систему національної безпеки України не доводиться ні в теоретичному, ні в практичному плані. Хоча компоненти державної системи безпеки в основному концептуально розроблені, конкретизовані за сферами життєдіяльності і функціонально задіяні, однак роль і місце недержавної системи безпеки (НСБ) у вітчизняному законодавстві не визначено. Цивілізоване співвідношення державної і недержавної систем має бути основою для розвитку й ефективного функціонування всієї системи національної безпеки, тобто забезпечувати можливості більш повної реалізації національних інтересів країни. Саме така збалансована архітектура дає можливість для гармонійного розвитку, а також інтеграції і широкомасштабної реалізації інтересів особистості, суспільства і держави.На сучасному етапі історичного розвитку України плідна соціальна взаємодія державних інститутів і громадських об’єднань — найкращий шлях протидії тероризму. Це стосується запобігання йому як у внутрішньодержавному, так і в міжнародному плані. Створення в Україні ефективної системи протидії тероризму та екстремізму було б істотним внеском у світову безпеку, при цьому образ України ХХІ століття в очах міжнародного співтовариства закріплювався б як образ цивілізованої демократичної держави, що дійсно відповідає національним інтересам українського народу.

19. Глобалізація світових зв'язків і зростання економічної взаємозалежності окремих країн у світовому господарстві.

Глобалізація - це складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов'язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.

Вона означає якісно новий стан взаємозв'язків в економіці, політиці, екології на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі та втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, міжнародних потоків капіталу, швидкої і широкої дифузії технологій тощо.

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки набуває нових рис:

-  формується    глобальне    світове    виробництво    на    основі планетарного   охоплення    світової  економіки транснаціональними    корпораціями    і   транснаціональними банками,    розвитку    довгострокових    виробничих    зв'язків, стратеї ічних альянсів, договорів про співдружність тощо;

-   кардинально міняється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випереджають темпи зростання   виробництва,   а   фінансові   потоки   перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

- змінюється спрямованість і структура міжнародної торгівлі, зростає    товарообмін    наукомісткою,    високотехнологічною продукцією між розвинутими країнами;

- якісних перетворень зазнає фінансова сфера, змінюється її роль у   світовій   економіці   на   основі   прогресуючого  зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо;

-  посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність генерувати нові знання, швидко  їх  застосовувати,  використовуючи  сучасні   методи обробки інформації;

Зростає взаємозалежність економік окремих країн. На розвиток господарства світу дедалі більше впливають науково-технічний прогрес, діяльність міжнародних фінансових організацій, транснаціональних корпорацій (тобто великих концернів і трестів, діяльність яких виходить за межі окремих держав). Отже, посилюються процеси міжнародної інтеграції та кооперації. Інтернаціоналізацію господарського життя можна простежити навіть на побутовому рівні. Так, сучасний житель економічно розвинутої країни здебільшого їздить на американському чи японському автомобілі, дивиться телевізор, зроблений у Японії, користується побутовими електроприладами, завезеними з Італії чи іншої країни Європи. А вранці п'є бразильську каву з французьким сиром чи німецькою шинкою.