44 Однорідні члени речення

Однорідними називаються такі члени речення, які виконуй ють однакові синтаксичні функції та мають однакові синтак­сичні відношення з одним і тим самим членом речення.           і

Найтиповіший зв'язок для однорідних членів речення — єднали ний, рідше — розділовий і протиставний.

 Однорідність зазвичай виражається однією частиною мови, іноді й різними, наприклад: Повітряна куля летіла низько, з неве ликою швидкістю.

В одному реченні можуть бути кілька рядів однорідних членів наприклад: Там школярі й студенти (однорідні підмети) у пого дні й недільні ранки (однорідні обставини) скопали чималу ділянк для квітів, кущів і дерев (однорідні додатки).

Однорідні члени речення з'єднуються:

1. Сурядними сполучниками (сполучниковий зв'язок):

а) єднальними — і (й), та (у значенні і), та й, ні... ні, як... так і, не тільки... а (але) й, не лише... а (але) й, наприклад: Спочатку аз та буки, а потім підуть і науки (Нар. тв.); Не слухала Катерина ні батька, ні неньки (Т. Шевченко);

б) протиставними — а, але, проте, зате, однак, хоч, та, так (у значенні але), наприклад: Будь сміливим не язиком, а ділом (Нар. тв.); Тихо було і ясно, спокійно, та не радісно (Леся Українка);

 в) розділовими — або, чи, то... то, не то... не то, хоч... хоч, наприклад: То шиє, то поре, а все ниткам горе (Нар. тв.); Про час відкриття повідомте хоч листом, хоч телеграмою.

2. Тільки інтонацією (безсполучниковий зв'язок), наприклад: Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала (Т. Шевченко).

 3. Змішаним (сполучниковий і безсполучниковий зв'язок), наприклад: їхав, їхав козаченько лугом, долиною, та лісочком, та садочком до своєї милої {Нар. тв.).

46 Зміни приголосних при словотворенні

При творенні нових слів та їх форм певних фонетичних змін зазнають деякі приголосні. Ці зміни відтво

рюються і на письмі.

1. Перед суфіксами -ськ(ий), -слів(о) змінюються приголосні [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [ж], [ш], [с]:

а) де, Іи, с -ськ(ий), -сяів(о) = -ськ(ий), -сдів(о): птах — птаство, товариш — товариський, товариство, Одеса — одеський;

б) г,ж,з -ськ(ий), -сиів(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Париж — паризький, Ладога —ладозький, боягуз — боягузтво, Кавказ — кавказький;

в)к,ч,ц -ськ(ий), -слів(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак — козацький, викладач — викладацький, молодець — молодецький, молодецтво.

Інші приголосні перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) зазнають змін лише у вимові, а на письмі зберігаються: брат — братський.

Примітка. У деяких прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, приголосні [г], [к], [х], [ш] перед суфіксами -сыфю), -ств(о) не змінюються: казах — казахський, Карабах — карабахський, тюрк — тюркський.

2. При творенні іменників із суфіксом -ин(а) змінюються:

а) групи приголосних -цьк- — на -чч-: козацький — козаччина, донецький —Донеччина (але: галицький — Галичина);

б) групи приголосних -ськ-, -ас-, -сок- — на -щ-: полтавський

— Полтавщина, віск — вощина, пісок — піщина.

3. При творенні іменників та прикметників із суфіксом -ан-групи приголосних -СК-, -шк- змінюються на -щ-(\шч\): віск — вощаний, вощанка; дошка — дощаний.

4. При творенні багатьох форм дієслів II дієвідміни групи приголосних -СК-, -cm- змінюються на -щ4\шч\), а -зк- на -жч- вереск— верещати, простити — прощати, брязк — бряжчати.

5. При творенні форми вищого ступеня прикметників та прислівників за допомогою суфікса -ш(ий) приголосні [г], [ж], [з] змінюються на [меч], а приголосний с — на [шч] (орф. щ): дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, високий — вищий (вище); але: легкий — легший (легше). Це стосується також дієслів, утворених від прикметників вищого ступеня: вужчати, дужчати.

6. Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом -й- змінюються на -ч-: вік — вічний, вічність, вічно; молоко— молочний; місяць

— місячний; пшениця — пшеничний.

Примітка. Виняток становлять слова: торішній, дворушник, соняшник, рушник, рушниця, сердешний (у значенні «бідолашний»), мірошник.