2. Використання ненормативної лексики в українській літературі на прикладі твору Сергія Жадана «Ворошиловград»

«Ворошиловград» — роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм. Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються перекупити представники незрозумілих структур. Реальність виявляється хисткою та зникомою, життя робить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги. Історії українського рейдерства присвячується.

У цьому творі дуже багато ненормативної лексики. Де потрібно і де не потрібно. Адже саме в рідкому використанні виразів і проявляється їхня ємкість та краса.

Сам автор вважає своє творіння найкращим і шуткує з цього приводу, що тепер кожну нову свою книгу він буде називати найкращою. «Цей роман відрізняється від попередніх, тому не знаю, як ви його сприймете», — попереджував Сергій під час київської презентації. Але авторське читання уривків й схвальне сприйняття аудиторії довели, що роман читати точно будуть.

Роман вщерть наповнений пригодами, розмовами і промовами, гімнами і спірічуелзами, сексом і кочівниками, комерсантами і рейдерами, авіацією і футболом, метафорами і сюрреалістичними візіями, джазом, коліями, кукурудзою та багатьма іншими визначальними речами і важливими деталями. Все це в лінійному хронологічному викладі подій тісно переплетено й пов’язано. Тому нещодавня назва Луганська на тлі подієвого розмаїття асоціюється не так із нині всіма забутим Ворошиловим, як із ворушінням, неспокоєм. Цей заголовок, розпадаючись на дві сутнісно і стилістично далекі частини – на приземлене, теперішнє ворушіння і древній, урочистий град (в значенні місто) – відбиває наскрізну амбівалентність на всіх рівнях тексту. Роман соціальний і, водночас, ліричний; письмо реалістичне, але таке, що часто непомітно, ненароком стає сюрреалістичним, а потім, ніби й нічого не сталося, повертається назад у русло реалізму; серйозна епічність тут сусідить із пародією, проповідницька урочистість – із ґротеском; напругу небезпеки, смерті може супроводжувати сміх або секс.

Цей роман, що в ньому від початку до кінця події й обставини змінюються швидко, кардинально і непередбачувано, можна було б порівняти з арканом – танцем, у якому поступове наростання руху (танець виконують чоловіки, ставши колом, поклавши руки на рамена один одному) досягає максимальної кульмінаційної швидкості і, завмерши, завершується викиданням сокири. Круговерть подій у романі Жадана обриває постріл.

Час роману – теперішній. Відправні топонімічні точки – Харків і Ворошиловград, однак назва містечка, довкола якого обертаються головні події, невідома.

Головний герой, він же й оповідач, – Герман Корольов (Гера), має 33 роки й нікому не потрібну вищу освіту (закінчив Харківський істфак). З таким ім’ям і прізвищем батьки, мабуть, бачили його зіркою авіації, але вийшло не так. “Всі ми хотіли стати пілотами. Більшість із нас стали лузерами”, – констатує сам Герман, переглядаючи у сновидінні картини минулого. Знаковим є вік героя, вік Христа, у людському вимірі – період своєрідного другого входження в життя.

Цей твір дуже правдивий. Діалоги правильні та не перекручені.Цьому віриш, це могло трапитися.Але я гадаю, що цей роман призначений людям від двадцяти років. Підліткам та учням буде шкідливим його читати.Вони вважатимуть, що немає нічого поганого в нецензурі, так як її використовують автори, а отже й самі почнуть нею користуватися в своєму житті. Це не є правильним!

Отже , на мою думку історія ненормативної лексики дуже цікава, та сформувалася давно. Як би ми не хотіли ,це є невід’ємною частиною нашого життя , але для кожного вона має різне значення.

Сергій Жадан – яскравий приклад тієї людини, для якої нецензура має велике значення. За його словами в такий спосіб він протестує проти деяких дій нашої влади. Особисто для мене він є уособленням вільної людини, яка знайде вихід з будь-якої ситуації.

Розділ 2