2.2. Ставлення учнів до творчості Сергія Жадана

Результати опитування , пов’язані з питанням творчості Сергія Жадана, дуже здивували та в деякій мірі засмутили мене.

Виявилося, що з усіх опитуваних учнів лише семеро читали твори письменника, та багато хто, дізнавшись небагато про Жадана, захотів ознайомитися з його роботами.(ДОДАТОК В)

Як на мене , то це правильно з одного боку. Твори Сергія Вікторовича потрібно читати після закінчення школи, так як це може погано вплинути на особистість.

З іншого боку ,можливо саме в такий спосіб ,найдоречніше буде донести до учня певні погляди на життя.

Тим учням, яким знайомий Сергій Жадан, найбільше з його творів подобається «Ворошиловград». Вони говорять, що це прекрасний роман із усіма можливими чеснотами: сюжет, голос оповідача, вдале місце дії.

Роман Сергія Жадана «Ворошиловград» – про молоду людину, яку обставини виштовхують з узвичаєного щодення: треба повертатися до рідного міста, бо раптом безслідно зник брат, а на його бізнес претендують якісь невідомі. Це повернення стало для героя Жадана ностальгічною подорожжю в дитинство.

І якраз спогади породжують відчуття зрідненості і з містом, і з людьми, які потребують допомоги й захисту, але й самі готові прийти на допомогу, коли тобі без неї не обійтися. «Ми змушені рятувати тих, хто нам близький, не відчуваючи іноді, як змінюються обставини і як нас самих починають рятувати близькі нам люди».

Одна з героїнь вважає, що десь з цього і починається любов. У цій фразі, може, ключ до всього роману, жорстокого, іронічного й сумовито-просвітленого.

2.3. Ненормативна лексика в житті учнів

В ході опитування з’ясувалося, що лише четверо учнів дев’ятих класів взагалі не використовують ненормативну лексику, четверо – часто використовують і одинадцять рідко але використовують.

Та чи змогли б вони взагалі не користуватися таким чином? На це питання всі одноголосно відповіли, що змогли б, хоча дуже важко стриматися, коли більшість людей навколо тебе спілкуються саме так, це просто стає звичкою.

Серед десятикласників дванадцять учнів часто користуються ненормативною лексикою! Вісім учнів – інколи або взагалі намагаються не використовувати. І лише троє з усіх взагалі не використовують!

Щодо того , чи змогли б вони уникати нецензури , то вісімнадцять з них відповіли , що змогли б ,але інші п’ять – ні.

Більша частина учнів одинадцятих класів рідко використовує непристойну лексику(дванадцять чоловік), дві особи взагалі не сприймають її, а всі інші – часто використовують.

Всі старшокласники вважають, що виражати свої емоції можна і без непристойних слів, тому вони намагаються стримувати себе.(ДОДАТОК Г)

Порівнюючи результати всіх класів між собою можна зробити висновок, що наймолодші опитувані в більшій мірі позитивно відносяться до ненормативної,аніж старшокласники( 10-ті,11-ті класи). Можливо це пов’язано з різним рівнем розвитку,а можливо з різницею у віці та відповідно з віковими уподобаннями. Особисто я спираюся на другу версію. Можливо дев’ятикласникам незвично чути такі слова, а тому вони викликають у них купу емоцій та інтерес.

Відсоток частого використання нецензури в соєму житті найбільшим виявився в учнів десятого класу. Результати цих опитуваних значно відрізняються від результатів дев’ятого та одинадцятого класу, які дуже схожі між собою.

Більшість тих, хто не вживає ненормативну лексику навчається в дев’ятому класі. Можливо, саме відсутність ненормативу в літературі й сприяла такому результату.

ДОДАТОК А.