Тема 7. Географія рекреаційних видів туризму

7.1. Туризм із метою відпочинку і розваг

7.2. Лікувально-оздоровчий туризм

7.1. Туризм із метою відпочинку і розваг

Туристські потоки з метою відпочинку і розваг є найбільш масовими і визначають географічну структуру міжнародного туризму. Вони зароджуються в країнах Європи, Північної Америки, Азійсько-Тихоокеанського регіону і водночас тяжіють до них.

Особливістю туризму з метою відпочинку і розваг є те, що внутрішньорегіональні поїздки, переважно в сусідні країни, переважають над міжрегіональними. В Європі на внутрішньорегіональні туристські потоки припадає близько 90 % всіх вибуттів, в Америці та Азійсько-Тихоокеанському регіоні — майже 75 %. Лише в структурі виїзного туризму в Південній Азії переважають міжрегіональні поїздки.

За прогнозами UNWTO, найближчим часом співвідношення внутрішньо- та міжрегіональних туристських потоків у світі дещо зміниться: туристичний обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи збільшення кількості туристських вибуттів з Азійсько-Тихоокеанського регіону в Європу та Америку, що більшою мірою визначатиме загальну картину. В результаті, зросте частка міжрегіональних туристичних поїздок (до 24 % ), а частка внутрішньорегіональних відповідно зменшиться (до 76 %).

Інша особливість міжнародного туризму з метою відпочинку і розваг проявляється в меридіальному спрямуванні туристських потоків: туристи з північних країн охоче відпочивають на узбережжях теплих морів. Американці й канадці є головними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. В Європі купально-пляжний туризм сконцентрований у Середземномор'ї. Тут проводять відпустки норвежці, данці, фінни, шведи, ірландці.

Останнім часом помітно зростають зустрічні туристські потоки з півдня на північ, переважно на курорти Північної Європи та в Скандинавські країни, що пояснюється станом екології та лагідним сонцем.

У Фінляндії та Швеції на фоні скорочення кількості ночівель туристів із Німеччини, одного з основних ринків туризму для країн Північної Європи, зростає кількість ночівель туристів з Іспанії. Ісландія, найменш вивчена туристами країна Північної Європи, також вступила в гостру конкурентну боротьбу за ринок міжнародних подорожей. Щоб зацікавити відвідувачів, 1996 р. вона запропонувала 40 нових маршрутів, у тому числі поїздки з метою спостереження за китами. Кількість туристів, які мають бажання побачити цих величезних морських тварин у природних умовах, збільшується швидкими темпами.

Розвивається обмін туристами між колишніми метрополіями та їхніми колоніями, чому сприяють відсутність мовного бар'єра та традиційно міцні зв'язки, передусім в економічній та культурній сферах. Англійці і нідерландці, іспанці й португальці виявляють інтерес до історичного минулого і сучасного колишніх колоній. Португальці заощаджують кошти для того, щоб побачити Бразилію, а бразилійці намагаються хоч раз ужитті відвідати Португалію, оскільки для багатьох з них ця країна є історичною батьківщиною. У1996 р. кожен третій європеєць, який ступив на Африканський континент, був французом. Більшість із них обирали відпочинок в Марокко і Тунісі. Ця особливість просторового розподілу туристських потоків виявляється не тільки в Африці. У Південну Азію туристів з Англії прибуває вдвічі більше, ніж з інших європейських країн, причому переважно ці туристські потоки спрямовані в колишні англійські колонії — Індію та Шрі-Ланку.

Європа

Найбільший ринок туризму з метою відпочинку і розваг сформувався в Європі. Особливо виділяються два її субрегіони — Західний та Південний, на які припадає понад 60 % усіх туристських прибуттів регіону. Тут формуються основні європейські потоки туристів і водночас сюди ж і спрямовуються. На Західну Європу припадає 34,4 % усіх туристських прибуттів у регіоні, на Південну — 29,4 %, на Центральну і Східну — 21,9 %, на Північну — 10,8 %, на Північне Середземномор'я — 3,4 %.

Туризм у Європі, порівняно з іншими регіонами світу, має досить чітко виражений внутрішньорегіональний характер. Інтенсивному внутрішньоєвропейському туристичному обміну сприяють: велика кількість держав на відносно невеликій за площею території, між якими добре налагоджені економічні, культурні та етнічні зв'язки, сучасна мережа транспортних комунікацій, спрощена система туристичних формальностей, розмаїття природних рекреаційних ресурсів і культурно-історичних пам'яток, розвинена туристична інфраструктура. На внутрішньорегіональний туризм припадає 4/6 усіх прибуттів в Європу.

Міжрегіональний обмін туристами розвинений слабше. У ньому важливу роль відіграє Америка, особливо США — єдина неєвропейська країна, що входить у першу десятку за кількістю прибуттів в Європу.

Найбільш відвідувана туристична країна Європи і світу — Франція. На старому континенті вона приймає кожного п'ятого відпочивальника. Найбільш інтенсивно туристичний обмін здійснюється з Німеччиною та Великою Британією. Одним із основних постачальників туристів у Францію є Німеччина, за нею йдуть Велика Британія, Бельгія, Італія, Швейцарія, Іспанія, Нідерланди.

Мальовничі ландшафти та історичні пам'ятки, всесвітньо відома культура та модні товари, прекрасна кухня та вина роблять Францію особливо привабливою для туристів. Французи називають свою країну "шестикутником". У світі знайдеться небагато країн, які можуть зрівнятися з "шестикутником" і запропонувати таке розмаїття ландшафтів: Альпи, карстові плато, рівнини, ліси, морські узбережжя протяжністю 3 тис. км, піщані пляжі та бухти Середземного моря.

Окрім бажання провести відпустку серед мальовничої природи, багатьох гостей приваблює до Франції зацікавлення мистецтвом та історією. Відвідати Париж — світовий центр політичного, економічного та культурного життя — заповітна мрія, мабуть, кожної людини.

Серед численних пам'яток Парижа найбільш відвідуваною є Ейфелева вежа, споруджена за проектом французького інженера А. Ейфеля для Всесвітньої виставки 1889 р. Ця унікальна, легка, ажурна та динамічна конструкція, що величаво постає над Парижем, важить понад 10 тис. т. Висота вежі — 318 м, з оглядових майданчиків, а також барів і ресторанів, що знаходяться на ній, відкривається чудова панорама. За роки існування вежі видом міста та його околиць змогли помилуватися майже 200 млн осіб.

Ейфелева вежа має ще й інше, не менш важливе призначення. Відразу після відкриття на ній була встановлена антена, завдяки якій суттєво поліпшився радіозв'язок. Ще з часів А. Ёйфеля на ній проводяться наукові експерименти, наприклад, вимірювання рівня забруднення повітряного басейну, працює метеорологічна служба. Для спостереження за вежею створена спеціальна обсерваторія: під впливом сонця метал розігрівається і вершина вежі відхиляється від вертикальної осі на 10—20 см.

Іншою відомою визначною пам'яткою Парижа є Лувр, який посідає друге місце за кількістю відвідувачів. Це один із найбільших музеїв світу, скарбниця класичного мистецтва. Щороку Лувр приймає майже 5 млн гостей міста. Обличчя сучасного Парижа творять і діловий район Дефанс, містечко науки і техніки Ля Вільєтт. Більшість туристів до своїх планів включають відвідання Люксембурзького саду, Монмартра, Єлисейських полів, музею д'Орсе. Одним із найбільш відвідуваних місць у Франції є місто Версаль, що належить до агломерації Парижа і має унікальний палацово-парковий ансамбль ХУП—ХУШ ст. Багато європейських туристів приїжджають у Францію заради "Діснейленда", що знаходиться поблизу Парижа.

Численні аматори купально-пляжного відпочинку прямують у приморські райони Франції. Найбільш відомий із них — Французька Рив'єра — розташований на півдні країни. Вузьку смугу середземноморського узбережжя шириною близько 20 км і довжиною 230 км, що простягнулася від Ментоне поблизу кордону з Італією на сході до Тулона на заході, називають Лазурним узбережжям Франції. Вода в цій частині узбережжя справді яскраво-блакитного кольору" чого не скажеш, наприклад, про частину узбережжя від Марселя до кордону з Іспанією.

Французька Рив'єра є одним з найбільш відвідуваних місць не тільки Франції, а й усього світу завдяки теплому та чистому морю, комфортному клімату, мальовничій узбережній смузі, великій кількості історико-культурних місць. На Лазурному узбережжі не менше 300 погожих днів на рік. Середньорічна температура повітря на узбережжі + 20 °С. Узимку вона опускається не нижче +8 °С, а влітку сягає майже +38 °С, проте спека тут не відчувається. Купальний сезон триває довго — чотири-п'ять місяців на рік. Курортне життя на узбережжі досить різноманітне: туристи не лише купаються і засмагають, а й займаються водними видами спорту — віндсерфінгом, парусним спортом, підводним плаванням, катаються на водних лижах, мотоциклах, надувних бананах. Високоякісні поля для гри в гольф приваблюють численних шанувальників цього виду спорту. Тут також створені всі необхідні умови для їзди верхи, гри в теніс, пішохідних і велосипедних прогулянок.

Відпочинок на морі туристи часто поєднують з участю в найрізноманітніших культурних програмах. Найпрестижнішими курортами Лазурного узбережжя є Ніцца і Канн. Відомим місцем купально-пляжного відпочинку на французькому Середземномор'ї також є Сен-Тропе.

Останнім часом на французькому ринку в'їзного туризму окреслюється нова тенденція: частка короткотривалих поїздок зростає, а довготривалих — зменшується. Залишаючись найпопулярнішим туристичним напрямком у світі, Франція втрачає привабливість як місце тривалого відпочинку: дедалі більше європейців, переважно з сусідніх держав, відвідують її у вихідні дні.

Крім Франції, основними країнами, що приймають туристів, у Європі є Іспанія та Італія. Разом вони щорічно реєструють понад 80 млн прибуттів переважно на купально-пляжний відпочинок. Основні в'їзні потоки формуються в країнах Західної Європи. До Іспанії кожний п'ятий мандрівник прибуває з Німеччини або Великої Британії.

Сьогодні Іспанія є одним із головних туристичних центрів світу. Вона спеціалізується переважно на масовому пляжному туризмі. Розвиток туризму зосереджено на середземноморському узбережжі країни і на Балеарських островах. Атлантичне узбережжя Іспанії відносно мало пристосоване для туризму. Канарські острови, які належать Іспанії, розташовані значно південніше, і тому багато туристів приїжджають туди взимку, щоб провести відпустку на пляжах. Основними постачальниками туристичного ринку Іспанії є Франція, Німеччина, Нідерланди й Італія. Виїзний туризм Іспанії розвинений мало.

Останнім часом Іспанія переглянула державну політику в сфері туризму, що дало їй змогу значно зміцнити свої позиції на світовому туристичному ринку. Крім пляжного відпочинку, Іспанія пропонує туристам змістовну та велику екскурсійну програму.

Італія — країна з численними пам'ятками архітектури, культури, живопису, скульптури. За розвитком туристичної індустрії вона перетворилася на один із провідних світових центрів туризму. Нині майже 40 % туристичних відвідувань середземноморського басейну припадає на Італію. Туристи їдуть у Венецію, Флоренцію і, звичайно, у Рим. Нескінченні потоки туристів спрямовані у Ватикан.

Міжнародний туризм в Італії, основними туристичними ресурсами якої є гори, озера і культурні цінності, загалом сконцентрований на півночі країни. Основними країнами — постачальниками туристів для Італії є Німеччина, Франція, Австрія і Швейцарія, причому більшість із них — це одноденні гості або транзитні пасажири. Туристи з інших країн, наприклад, з Японії та США, проводять у країні тиждень, але курсують між трьома культурними центрами — Римом, Флоренцією і Венецією. Часто туристи поєднують культурну програму перебування з пляжним відпочинком.

Сьогодні Франція, Іспанія й Італія охоплені внутрірегіональним туристичним обміном. До 2020 р. UNWTO прогнозує зміну туристичних пріоритетів: європейці частіше виїжджатимуть на курорти в інші регіони, і туристичні центри європейського Середземномор'я поступово почнуть переорієнтовуватися на віддалені ринки виїзного туризму, особливо Японії, нових індустріальних країн Азії, а також Північної і Південної Америки. Для приваблення туристів вони будуть намагатися поновити туристичні продукти.

У структурі виїзного туризму в Європі зменшується частка Америки і зростає частка периферійних регіонів — Африки, Близького Сходу та Південної Азії.

В Україні структура ринку міжнародного туризму характеризується збільшенням виїзного потоку. В 2004 р. громадяни України здійснили 15,5 млн поїздок за кордон, що на 670 тис. більше, ніж 2003 р. Більшість туристів виїжджають із країни, здебільшого у Росію (5,8 млн осіб), Польщу (3,8 млн), Угорщину (2,0 млн), Білорусь (1,5 млн), Молдову (1,1 мли), Словаччину (392,0 тис), Туреччину (218,4 тис), Румунію (152,0 тис), Німеччину (133,9 тис). Модель виїзного туризму України аналогічна моделям інших країн Східної Європи. У структурі виїзного потоку переважають приватні та ділові подорожі, а також подорожі з метою відпочинку і розваг, включаючи шоп-тури. В'їзний туризм як джерело валютних надходжень та вигідна форма експортної торгівлі розвинений слабше. Україна, володіючи унікальними історико-культурними цінностями, сприятливими природно-кліматичними умовами, можливостями пляжного відпочинку на узбережжях Чорного та Азовського морів, цілющими мінеральними джерелами та мальовничими ландшафтами Карпат і Кримських гір. може задовольняти як внутрішній, так і міжнародний туристичний попит.

Україна як туристичний центр особливою популярністю користується у росіян, угорців, поляків, білорусів, німців, румунів, американців. В Україні є понад 125 тис. пам'яток архітектури, сотні музеїв. Особливе значення для розвитку туризму має Західний регіон України, де зосереджено майже 40 % історичних цінностей України.

Найпотужніший ринок виїзного туризму не тільки в Європі, а й у світі, сформувався в Німеччині. За прогнозами UNWTO, до 2020 р. обсяг виїзного туризму в Німеччині становитиме близько 160 млн поїздок. Для німецького ринку виїзного туризму характерна висока просторова концентрація туристичних потоків. Понад 90 % поїздок здійснюється в межах європейського регіону. За даними UNWTO, п'ять із десяти найпотужніших туристичних потоків в Європі зароджуються в Німеччині, кожну десяту поїздку у світі здійснюють німці, витрачаючи на міжнародний туризм понад 70 млрд дол. щорічно.

Відпустку німці охоче проводять у країнах Західної та Південної Європи: Іспанії, Італії, Австрії, Франції, Греції, Нідерландах, Швейцарії. Останнім часом популярним туристичним напрямком стала Центральна та Східна Європа — Польща, Чехія, Угорщина. Однією з основних переваг цих країн як туристичного напрямку є низькі ціни. Далекий Схід є другим за привабливістю для німецького ринку регіоном. Особливо швидко розвивається бізнес-туризм у такі країни, як Японія, Сінгапур, Гонконг. Багато німців відпочиває у Таїланді. Іншими дальніми туристичними центрами для німців є Мальдівські острови, Шрі-Ланка, Кенія та ін.

Процеси демократизації внесли істотні зміни в географію туристичного попиту, сприяючи зростанню частки внутрірегіонального обміну між країнами Західної Європи, з одного боку, і Центральної та Східної — з іншого.

Помітно пожвавилася туристична активність населення Чехії. Розвиваються туристичні ринки Польщі, Угорщини, Румунії, Словенії й інших постсоціалістичних держав, багатих природними й культурними туристичними ресурсами, які можна успішно використовувати для розвитку галузі.

Америка

Американський регіон за кількістю прибуттів посідає друге місце у світі після Європи. В'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави і території Карибського басейну, Південна Америка та Центральна Америка. Сім із десяти туристських прибуттів у Західну півкулю припадає на Північну Америку — 69,7 %, Південну Америку — 14,4 %, Карибський басейн — 13,1 %, Центральну Америку — 2,8 %.

Досить швидко зростає кількість туристських прибуттів у Південну Америку, яка володіє унікальними природними об'єктами і пам'ятками історії та культури. Тут знаходиться найвищий водоспад Анхель (Венесуела), найповноводніша у світі річка Амазонка (Бразилія), дощові ліси Амазонії, висотні гірські піки Анд. Серед визначних культурних пам'яток особливий інтерес становлять свідки давньої цивілізації інків, що дійшли до нас, — культові міста Мачу-Пікчу і Куско, плато Наска. Потужний туристичний потенціал цього материка використовується наразі досить мало. Прогнозується зростання частки Південної Америки в міжнародних прибуттях у регіон.

В Америці, як і в Європі, більшість туристських потоків зосереджена всередині регіону. Особливо інтенсивний обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою та Мексикою. Причому туристський потік зі Сполучених Штатів у Мексику, за даними UNWTO, е найпотужнішим у світі (20,3 млн прибуттів).

Найбільший за обсягом ринок в'їзного та виїзного туризму в Західній півкулі сформувався в США. Усі основні туристські потоки в Американський регіон починаються чи, навпаки, закінчуються в цій країні.

Кількість туристських прибуттів у США коливається в межах 45—50 млн на рік. Дві з кожних п'яти поїздок здійснюються з метою відпочинку і розваг. Мандрівників приваблюють унікальні природні об'єкти, краса і велич яких овіяні легендами та багатократно примножені рекламою.

Туристи приїжджають у США, щоб відвідати долину гейзерів і побачити прояви "живої геології" в Йєллоустонському національному парку, відвідати Карлсбадські печери з гігантськими сталагмітами, помилуватися чудовою панорамою Гранд-Каньйона чи насолодитися відпочинком на піщаних пляжах Каліфорнії. Та не тільки природні багатства є предметом зацікавлення туристів. Великою популярністю серед іноземних туристів користуються поїздки в столицю США Вашингтон та Нью-Йорк з бетонними хмарочосами Манхеттена, Колумбійським університетом, вулицею банків Уолл-стріт, знаменитим Бруклінським мостом, у Лос-Анджелес, де знаходяться парк розваг "Діснейленд" та численні кіностудії Голлівуда. Ці атракції приваблюють як іноземних відвідувачів, так і самих американців. Щорічно американські громадяни здійснюють понад 1 млрд поїздок (внутрішніх і міжнародних), переважно для відпочинку, оздоровлення, розваг, знайомства з пам'ятками природи, історії та культури, а також відвідування родичів чи знайомих. Переважна більшість маршрутів пролягає всередині країни і за кордон — територіями сусідніх Мексики та Канади. Міжрегіональні тури у американців користуються меншою популярністю.

Пріоритетним напрямком міжрегіонального обміну протягом багатьох років залишається Європа. Туристські потоки зі США спрямовуються у Велику Британію, Францію, Італію, Німеччину, Іспанію. Кожна четверта поїздка американців за кордон припадає на європейські країни, хоча тепер спостерігається тенденція до зменшення туристських потоків у Європу. Як показали опитування, основним гальмівним фактором є економічний — більшість респондентів вважають відпочинок в Європі дорогим задоволенням. Особливе занепокоєння викликає зростання цін на проживання в готелях, транспорт та харчування. Також одним із важливих факторів, що перешкоджають пожвавленню обміну туристами між Америкою та Європою, є брак вільного часу. Як правило, поїздки американців за океан тривалі й організовуються з таким розрахунком, щоб відвідати відразу кілька європейських держав. До вересня 2001 р. американці боялися їхати в Європу через загрозу терористичних актів. Тепер вони бояться подорожувати на літаках своєю країною і до мінімуму скорочують подорожі в Європу. Попри все інтерес американців до Європи зростає.

Серед інших напрямків туристських потоків, що формуються в СІНА, виділяється Азійсько-Тихоокеанський регіон. Він користується популярністю як в американців, так і в європейців, але між країнами (територіями) регіону вони розподіляються по-різному. Найчастіше американські туристи відвідують Китай, включаючи Сянган (Гонконг), Японію, а також Корею і Сінгапур. Східна Азія приваблює американців більше, ніж Південно-Східна. Інші туристичні регіони світу — Африка, Близький Схід та Південна Азія — освоєні американцями слабо.

Регіональні переваги туристів із США визначають картину виїзного туризму в Західній півкулі. В інших країнах регіону пріоритети виїздів можуть бути іншими. Наприклад, серед канадців більше, ніж серед американців, популярний внутрірегіональний туризм, а з дальніх напрямків — Південна Азія, особливо Індія.

За прогнозами UNWTO, до 2020 р. інтенсивність обміну туристами між Америкою й іншими регіонами світу зростатиме. Хороші перспективи на американському ринку в'їзного туризму мають Європа, Азійсько-Тихоокеанський регіон і Близький Схід, хоча загроза терористичних актів, воєнні дії в деяких країнах цих регіонів здатні скоригувати потоки у бік значного зменшення.

Азійсько-Тихоокеанський регіон

Міжнародний туризм в Азійсько-Тихоокеанському регіоні — порівняно нове явище. У деяких країнах індустрія туризму почала розвиватися недавно — у 80-ті роки XX ст. У цей час у регіоні сформувалася структура в'їзного туризму, яку можна спостерігати і протягом останніх років. Вона практично повторює (з деякими змінами й уточненнями) розподіл туристичних прибуттів в Америці. В обох випадках значною є частка поїздок на близькі відстані. У структурі міжрегіональних туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанський регіон 18 % припадає на Європу й Америку, прибуття з Африки, Близького Сходу і Південної Азії в сукупності не перевищують 3 %.

В Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як і в Америці, туристські прибуття зосереджені переважно в одному субрегіоні, однак із нижчою концентрацією, більш рівномірно вони розподіляються територіями Східної, Південно-Східної Азії та Океанії.

Основні туристські потоки спрямовані в Східну Азію (56,9 %). Другий за значущістю субрегіон — Південно-Східна Азія (33,5%). Австралія й Океанія мають незначну ринкову частку (9,6 %).

Просторова структура туристських прибуттів в Азійсько-Тихоокеанському регіоні значною мірою залежить від стану ринку міжнародного туризму в Китаї, на який припадає третина всіх прибуттів у регіон, а включаючи території Сянган (Гонконг) і Тайвань, — понад 50 %.

Китай є основною туристичною країною на Тихоокеанському узбережжі. Модель туризму Китаю, що вже сформувалася, зумовлена політичною історією країни, її міжнародним становищем. Китай є колискою однієї з найдавніших цивілізацій.

З початком модернізації китайської економіки наприкінці 70-х років XX ст. у країну почало приїжджати багато гостей із-за кордону. Більшість туристів цікавляться давньою культурою країни. У середині 80-х років XX ст. прокотилася друга хвиля зростання туризму, але темпи цього зростання наприкінці десятиріччя зменшились через недостатньо розвинену інфраструктуру.

Політичні й економічні реформи, які проводились у Китаї, позитивно вплинули на розвиток внутрішнього туризму. Багаті туристичні ресурси Китаю дали змогу радикально змінити модель туризму в Східній Азії та Тихоокеанському регіоні загалом. Основними країнами, які генерують туристичні потоки в Китай, є Малайзія, Індонезія, Республіка Корея, Росія, Монголія. Близько 60 % в'їзного туристського потоку до Китаю припадає на країни ближнього оточення. Особливий інтерес туристи виявляють до поїздок, що дозволяють помилуватися дикою природою, відчути живе життя сучасного Китаю, ознайомитися з перебігом реформ у країні.

Туристи охоче здійснюють круїзи річкою Хуанхе чи стародавнім Китайським каналом, надають перевагу поїздкам Трьома ущелинами Янцзи. Вони знайомляться з традиційними методами китайської медицини і прилучаються до фізичної культури — гімнастики тайцзи. Багато туристів вирушають у подорож, щоб одержати уявлення про китайську кухню чи взяти участь у фестивалі паперових зміїв, побачити степи Внутрішньої Монголії чи зійти на засніжені вершини, а також познайомитися з мистецтвом каліграфії. У Китаї для туристів розроблені різноманітні тематичні екскурсії, наприклад, вони можуть відвідати завод Цзіндечжень та власноруч виготовити порцеляновий сувенір.

Популярність Китаю, індустрія туризму якого може задовольнити найрізноманітніші запити відвідувачів, із кожним роком зростає. Сучасний Китай очолює список азійських країн за кількістю прибуттів і надалі залишатиметься лідером не лише в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, а й у світі. За прогнозами UNWTO, 2020 p. в'їзний потік у Китай (включаючи Сянган) досягне 196 млн прибуттів, тобто буде більшим, ніж у США і Францію в 2 рази, Іспанію — у 3 рази, Італію і Велику Британію — у 4 рази.

Крім Китаю, популярними туристичними напрямками в Азійсько-Тихоокеанському регіоні є нові індустріальні країни (території) Азії: Сянган (Гонконг), Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Республіка Корея, Індонезія і Тайвань. Економічні перетворення, які сталися там останнім часом, сприяли збільшенню ділових поїздок у регіон. Саме діловий туризм дав поштовх розвитку готельної справи, індустрії розваг.

Сьогодні ці країни (території) залучають туристів насамперед своєю екзотичною природою, можливістю купально-пляжного відпочинку. Крім того, Сянган і Сінгапур пропонують чудовий шопінг.

Після приєднання 1997 р. Гонконгу до Китаю структура в'їзного туризму Гонконгу також зазнала змін. Крім своїх гостей, країна почала приймати транзитних мандрівників, які відвідували Китай, стала своєрідними воротами Китаю: між Гонконгом та більш ніж десятьма китайськими містами налагоджено регулярні рейси, а також прокладено сучасні автомобільні та залізничні шляхи. Жителі Гонконгу відпочивають переважно у Таїланді (90 % усіх відпусток), а бізнес-тури здійснюють на Філіппіни, в Індонезію, Сінгапур.

Модним туристичним напрямком став Таїланд, особливо після освоєння ним нової пляжної зони на південному узбережжі й організації культурно-пізнавальних поїздок на північ країни. Тайці — добрі, чуйні, відкриті, простодушні та дуже терплячі люди. У Республіці Кореї, Таїланді та на Тайвані добре розвинений розважальний туризм.

У десятку країн регіону, що лідирують за прибуттями, входить Японія. Вона приймає потоки відвідувачів з різними туристичними цілями, у тому числі для відпочинку і розваг. Японська індустрія розваг посідає друге місце у світі після американської.

Варто зазначити, що туристичний бізнес у регіоні успішно функціонує тільки в розвинених і нових індустріальних країнах. В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Монголія, попри всі зусилля, мають незначну ринкову частку в туризмі.

Головні ринки виїзного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні сформувалися в тих самих країнах, що і ринки в'їзного туризму, з деякими відмінностями в списку лідерів. Перше місце за кількістю туристичних виїздів уже тривалий час утримує Японія — на неї припадає третина всіх виїздів із Азійсько-Тихоокеанського регіону. Щорічно японці здійснюють майже ЗО млн закордонних поїздок, у тому числі, за різними оцінками, від 60 до 80 % з метою відпочинку, розваг і задоволення: перебування на природі, знайомства з визначними історико-культурними пам'ятками, відвідування культурно-видовищних заходів і заняття спортом.

Потребу у відпочинку і розвагах японці задовольняють, не залишаючи батьківщини чи подорожуючи на близькі відстані в Китай, Сянган, Республіку Корею, Сінгапур. Водночасно зміцнюються міжрегіональні туристичні зв'язки Японії. Міжконтинентальний туристський потік у США є найінтенсивнішим. Однак загалом далекі поїздки, особливо в країни

Близького Сходу, Африку чи Південну Азію, не є особливо популярними. За даними UNWTO, велика частина туристських потоків з Японії спрямована всередину Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Регулярні опитування населення дали змогу виявити фактори, які гальмують розвиток дальнього туризму в Японії. Як і американці, японці вказали на недостатність коштів, вільного часу та загрозу особистій безпеці, 36 % респондентів вагомою причиною зміни маршруту подорожі вважають відмінності в національній кухні та мовні бар'єри. У деяких країнах регіону переважання ближніх поїздок виражене ще яскравіше, ніж у Японії. Наприклад, 90 % виїзного туристичного ринку Малайзії становлять поїздки в сусідній Сінгапур.

Останнім часом унаслідок зміцнення економічних і культурних зв'язків між країнами Східної і Південно-Східної Азії та Океанії зростає внутрішньорегіональний туристський потік. Сім із кожних десяти поїздок спрямовані всередину регіону і тільки три — за його межі, переважно в Європу та Америку. Країни ж, орієнтовані на прийом туристів із далекого зарубіжжя, встановлюючи спеціальні ціни на туристичні пакети, залучають більше туристів з Європи і Північної Америки. Південна Корея після девальвації національної валюти перетворилася в справжній торговий рай для шоп -туристів.

Нерівномірний розвиток міжнародного туризму в Азійсько-Тихоокеанському регіоні ускладнює його прогнозування. Проте експерти UNWTO прогнозують пожвавлення внутрішньо- і міжрегіональних обмінів туристами. Вони вважають, що найближчими роками Східна і Південно-Схід-на Азія та Океанія утримають свої позиції як один із туристичних регіонів світу, що розвивається найшвидше.

Африка, Близький Схід та Південна Азія

Найсуттєвіші зміни за останні роки сталися в структурі міжнародного туризму Африканського континенту. Наприкінці 90-х років XX ст. частка прибуттів із регіонів, з якими налагоджено щільні контакти, передусім з Європи, перевищила частку внутрішньорегіональних поїздок. На сьогодні внутрішньорегіональний обмін став переважати зі збереженням тісних контактів з Європою.

Найбільш розвинені на ринку міжнародного туризму країни Північної, Східної та Південної Африки — Єгипет, Туніс та Марокко — спеціалізуються на купально-пляжному та пізнавальному туризмі, Зімбабве та Кенія організовують сафарі в численних національних парках, мисливських резерватах і заказниках. Одним з найперспективніших туристичних напрямків на "чорному" континенті є Південно-Африканська Республіка, яка вирізняється комфортними природно-кліматичними умовами: м'яким тропічним і субтропічним кліматом, найбільшою у світі кількістю сонячних днів за рік. Дивовижні пейзажі не можуть залишити байдужими нікого. За деякими оцінками, з вичерпанням золотих запасів у ПАР туризм замінить золотодобувну промисловість за припливом іноземної валюти в країну.

Африка з її багатим природним і культурним потенціалом має необхідні передумови для розвитку міжнародного туризму. Однак, щоб розширити свою участь у світовому туристичному обміні, більшість країн цього регіону повинні подолати хронічне відставання в інфраструктурі, поліпшити якість обслуговування туристів, ліквідувати загрозу терористичних актів та вжити заходів для зниження загального рівня злочинності.

Близький Схід, як уже зазначалося, на ринку відпочинку і розважального туризму відіграє другорядну роль.

Для Південної Азії прогноз також не можна назвати оптимістичним. Експерти UNWTO рекомендують країнам Південної Азії звернути увагу на міжрегіональний туризм, дальні поїздки і зосередити маркетингові зусилля на освоєнні найпотужніших ринків виїзного туризму Європи, Північної Америки, а також Азійсько-Тихоокеанського регіону.