1.3.Історичні періоди розвитку туризму

Сучасний туризм - явище, з одного боку, молоде, оскільки масовим він став лише після Другої світової війни; з іншого боку, туризм має глибоке історичне коріння, бо подорожі відомі людству з якнайдавніших часів.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів: мотивації подорожей; способу подорожей і розвитку транспортних засобів; кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи:

1-й етап - до початку XIX ст. - передісторія туризму; 2-й етап - початок XIX ст. - початок XX ст. - елітарний туризм; зародження спеціалізованих підприємств по виробництву туристських послуг; 3-й етап - початок ХХ ст. - до Другої світової війни - зародження масового соціального туризму; 4-й етап - після Другої світової війни - сучасний етап - масовий соціальний туризм; формування туристської індустрії як міжгалузевого комплексу по виробництву товарів і послуг для туристів. Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його проявів до сучасного рівня.

1-й етап

Один з експертів Всесвітньої туристської організації Джафар Джафарі у своїй праці “Феноменологія туризму” зазначає, що люди подорожували завжди.

Про це свідчать записи стародавніх народів, які населяли Середній і Далекий Схід та Середземномор'я. Ці історичні нариси показують, що з розширенням торговельної діяльності і завоювань в Греції, Римі та Китаї представники знаті все частіше відправлялись у поїздки для розваг, знайомства зі світом, із торговою чи дипломатичною метою.

Поділ суспільства на вільних і рабів, поява товарно-грошових відносин, розподіл праці і виділення частини людей, не зайнятих у суспільному виробництві й управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і культури – ось головні фактори, які вплинули на посилення необхідності в здійсненні поїздок і подорожей. Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:

– розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;

– пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;

– бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей.

Незважаючи на розширення мети подорожування, розвиток напрямів і навіть будівництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг та паломництва, туризм як такий ще не має комерційної спрямованості.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і укрупнення міст, поглиблення процесів спеціалізації праці, розвиток торгових ярмарків, підвищення життєвого рівня спричинює до зростання кількості людей, які мають стимул і можливість подорожувати.

Велику роль в процесі подальшого розвитку туризму починають відігравати фактори, пов'язані з появою сфери послуг та невиробничої сфери, будівництвом інфраструктури. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії зроблені величезні капіталовкладення в розбудову судноплавної річкової сітки, розширивши її до 1160 миль, збільшивши частину країни доступною для водних перевезень.

У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг і до початку XIX ст. налічувалось близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів. Найважливішу роль в розвитку туризму зіграли революційні зміни в розвитку транспорту: винахід пароплава (американцем Робертом Фултоном в 1807 р.) і паровоза (англійцем Джорджем Стефенсоном в 1814 р.), вдосконалення поштового зв'язку, що супроводжувалося розширенням мережі доріг в Європі. Все це зумовило надійність і швидкість пересування при зниженні витрат на подорож. В середині XIX ст. з'явилися перші пароплавні компанії, що стояли в основі круїзного туризму.

2-й етап

XIX століття – це період видатних наукових відкриттів і впровадження їх у практику. Революційні перетворення в галузі механізації і укрупнення виробництва мали для розвитку туризму велике значення. Перш за все, це було пов'язано з подальшим розвитком різних напрямків сфери послуг та зміна співвідношення робочого часу і часу для відпочинку. Так, наприклад, у Німеччині в 1873 р. вперше були запроваджені оплачувані відпустки, відбулося зменшення робочого часу на користь вільного. Підвищення якості і надійності транспортних перевезень в сукупності з їх здешевленням, а також поступове скорочення робочого часу зумовили суттєве збільшення потоків подорожуючих.

Початком 2-го етапу в розвитку туризму можна вважати 1841 рік, коли англійцем Томасом Куком здійснена перша комерційна туристська поїздка з Лейстера в Лафборо, під час якої було перевезено залізницею з метою прогулянки 600 чоловік – членів товариства тверезості. У 1847 році Томас Кук створив туристське товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й за її межами. У 1863 році Т.Куком організована велика подорож англійців у Швейцарію, а у 1868 році – в Північну Америку.

Томас Кук вперше створив специфічний туристський продукт – тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів. Ідею Т.Кука підхопили багато підприємців найбільш індустріально розвинутих європейських країн, де в 40–50-х роках XIX ст. відкриваються перші туристські бюро. Перше бюро подорожей в Германії - "Райзебюро Штанген" - було засноване в Бреслау в 1863 р. Ця фірма мала тісні контакти пароплавними компаніями і активно продавала морські круїзні тури. Починаючи з 1862 р. з'являються і перші каталоги туристських поїздок, що відобразило процес розширення туристського попиту.

У цей період виникають спеціалізовані засоби розміщення для обслуговування мандрівників. У Германії в 1801 р. в місті Баден Баден відкрився першокласний готель "Бадішер Хофф", в Швейцарії в 1812 р. був побудований| готель "Риги - Клестерлі", в 1859 р. відкрився готель "Гранд Готель Швайцерхофф" в містечку Інтерлакен в центральній Швейцарії. У цей період будувалися розкішні готелі, які обслуговували представників аристократичних кіл і вищого офіцерства.

У зв'язку з розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі.

Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського і Австралійського континентів.

3-й етап

Перша світова війна, економічна депресія 1930 х рр. і Друга світова війна зробили негативний вплив на розвиток туризму. Але саме в цей період між двома світовими війнами з'явилися паростки масового туризму, розквіт якого припав на післявоєнні десятиліття.

Розвиток туристської індустрії привів до створення у 1898 році Міжнародної ліги туристських асоціацій зі штаб-квартирою в Люксембурзі. Так почався 3-й етап – етап індустріалізації туризму.

Глибоке опрацювання багатьох аспектів, велика організаційна робота по залученню і обслуговуванню туристів, планування і підготовка маршрутів, будівництво спеціалізованих комплексів, розвиток інфраструктури окремих регіонів – все це дозволяє віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг, бізнесу. Саме в цей період туристська діяльність стає основною діяльністю для багатьох підприємств і організацій, які професійно надають туристські послуги.

Зародження масового туризму було відповіддю на важкі умови тих часів, він виник на основі ідеї залучення до туризму не лише еліти суспільства, а головного найбільшого її сегмента – звичайної людини, через пропозицію дешевих туристських поїздок, тобто залучення нового, ще не освоєного сегменту ринку. Так, як приклад можна привести діяльність фірми «Отельплан», Швейцарія, яка успішно діє і зараз. Так в перший же рік впровадження політики «народного туризму» фірма реалізувала понад 50 тис. туристичних поїздок.

Крім того характерною рисою даного етапу є розвиток групового туризму.

4-й етап

Після Другої світової війни туризм набув дійсно масовий соціальний характер. Почала формуватися індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом. Цьому також сприяла міжнародна інтеграція, розширення міжнародного розподілу праці, відкриття кордонів, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя широких верств населення. Але визначальною характеристикою цього періоду може бути названа монополізація галузі туризму, тобто виділення її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних навантажень, інтенсифікації життя людей в індустріальних країнах туризм діє як ефективний засіб рекреації. З предмету розкоші він стає необхідністю населення високорозвинених індустріальних країн. В кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристські послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більшою мірою диференціювало туристський ринок, призвело до різноманіття туристського продукту, розрахованого на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу.

Для цього періоду розвитку туризму характерні значущі зміни в попиті і пропозиції|реченні| на ринку, які дають підставу|основу| говорити про те, що масовий конвеєрний туризм, який домінував у післявоєнні 30 років, почав|став| поступово трансформуватися в масовий диференційований туризм. Конвеєрний туризм припускає|передбачає| відносний примітивізм і однорідність потреб і мотивації туристів, знеособлений характер|вдача| вироблюваних послуг, існував завдяки перевищенню попиту на турпослугу над пропозицією і функціонування так званого ринку продавця. Диференційований туризм, який почав формуватися з 70-х рр. відрізняє різноманітна|всіляка| парадигма потреб і мотивацій туристів, множинність вузькоспеціалізованих сегментів в туристському попиті, різноманітність пропонованих послуг і яскраво виражена|виказувати| спеціалізація туристської пропозиції|речення|. Перехід від конвеєрного до диференційованого туризму здійснювався|скоював| одночасно з переходом від ринку виробників до ринку споживачів. Саме в цей час зароджується новий вигляд туризму, обумовлений індивідуальними неординарними потребами туристів. Даний процес триває і на сучасному ринку турпослуг.