Тема 15: Фінансовий менеджмент
Загальні положення про управління фінансами.
Фінансовий менеджмент як система управління. Об’єкти й суб’єкти фінансового менеджменту.
Мета, завдання та функції фінансового менеджменту.
Механізм реалізації фінансового менеджменту.
1. Загальні положення про управління фінансами
Під управлінням у його загальному виді розуміється сукупність прийомів і методів цілеспрямованого впливу на об'єкт управління з метою досягнення об'єктом певного результату. Управління фінансами стає усе більше важливою сферою діяльності в Україні: воно здійснюється центральними органами влади й фінансовим апаратом управління за допомогою особливих прийомів і методів, у тому числі за допомогою розробки нормативної й правової бази функціонування фінансових відносин, застосування різноманітних фінансових пільг і санкцій.
Завдання управління полягає в тім, щоб з безлічі можливих ситуацій вибрати такі фінансові інструменти (важелі), які дозволили б одержати максимальну виробничу або комерційну вигоду при мінімальних фінансових, матеріальних і трудових витратах.
Як і в будь-якій іншій сфері управління, у керуванні фінансами виділяють об'єкти й суб'єкти управління. Як об'єкти виступають різні види фінансових відносин; суб'єкти управління представлені тими організаційними структурами, які безпосередньо здійснюють управління. Це фінансові відділи підприємств, територіальні (місцеві) фінансові органи, органи податкової служби й ін. Сукупність всіх організаційних структур, що здійснюють управління фінансами, називається фінансовим апаратом. Об'єктами управління служать фінанси держави, фінанси суб'єктів господарювання (підприємств) і фінанси населення.
Загальне управління фінансами в Україні відповідно до Конституції України покладено на вищі органи влади - Верховну Раду України, апарат Президента, уряд. Стратегічне управління фінансами здійснюють Міністерство економіки разом з Європейським центром макроекономічного аналізу України, Міністерство фінансів, Державне казначейство. Оперативне управління фінансами виконує фінансовий апарат, за допомогою якого уряд керує фінансовою діяльністю у всіх структурних підрозділах національного господарства.
У системі державного управління фінансами провідна роль приділяється державному регулюванню. Його основною метою виступає фінансове забезпечення економічних процесів, що дозволяє: запобігати надзвичайні ситу
ації в суспільстві, поліпшувати екологічну обстановку, стабілізувати економічну ситуацію в країні, забезпечувати діяльність економічної системи в цілому й т.д.
У кожній сфері й у кожній ланці фінансових відносин суб'єкти управління використають специфічні кошти цілеспрямованого впливу на фінанси. Разом з тим їм властиві єдині підходи, прийоми й способи управління. Так, у керуванні фінансами виділяються наступні функціональні елементи: планування, оперативне управління, аналіз, контроль.
Планування як елемент системи управління фінансами дозволяє здійснити всебічну оцінку стану фінансів суб'єктів господарювання, виявити можливості приросту фінансових ресурсів, визначити основні напрямки їх найбільш ефективного використання. У процесі планування управлінські рішення будуються на основі фінансової інформації, що повинна бути своєчасної, досить повної й достовірної. Однак у цей час при розрахунках фінансових показників не завжди мають у своєму розпорядженні достовірну економічну й фінансову інформацію. Також при плануванні фінансових процесів важливе значення мають джерела фінансової інформації. Такими є дані бухгалтерської, статистичної й оперативної звітності.
Оперативне управління являє собою сукупність заходів і рішень, розроблювальних на основі оперативного аналізу складної фінансової ситуації й маючих за мету досягнення максимального економічного ефекту при мінімумі витрат на основі раціонального перерозподілу фінансових ресурсів.
Аналіз являє собою процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності об'єктів управління з метою виявлення резервів підвищення ефективності їхнього функціонування (у теорії аналіз – це метод дослідження, що містить у собі вивчення предмета шляхом уявного або практичного розчленовування його на складені елементи, тобто частини об'єкта, його ознаки, властивості, відносини; кожна з виділених частин аналізується роздільно в межах єдиного цілого).
Контроль як один з елементів управління здійснюється й на стадії планування, і в процесі оперативного управління. Використання контролю дозволяє зіставити фактичні результати стану фінансових ресурсів із плановими, виявити резерви росту фінансових ресурсів, визначити напрямку більше ефективного господарювання.