137. Право на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та його захист.

Промислова властнісь-один із видів інтелектуальної властності, є її складовою частиною. Винахідництво-це одна з об’єктивно необхідних стадій у процесі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. З одного боку, воно стикується з науковою діяльністю, насамперед з її вищими результатами-відкриттями, а з другого-забезпечує суспільне виробництво необхідними засобами, знаряддями, технологіями, матеріалами. Таким чином, винахідництво є однією єдиного безперервного і взаємозумовленого науково-виробничого процесу. Винахід-це технічне рішення у будь-якій галузі суспільно корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання. Законодавство необмежує поле винахідницької діяльності певної галузі технології. Об’єктом винаходу може бути: подукт, спосіб. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця його сутність не впливає з рівня техніки. Винахідницький рівень свідчить передусім про творчий характер пропозиції. Раціоналізаторські пропозиції є результатом найпоширенішого в Україні виду технічної творчості-раціоналізації, яка за новизною і технічним рівнем є нижчою від винахідницької творчості. Раціоналізаторською визнається пропозиція, яка є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосованої техніки або складу матеріалів. Раціоналізаторська пропозиція має стосуватися виробів, технології, застосованої техніки або складу матеріалів. До раціоналізаторські пропозиції законодавство встановило три необхідні вимоги: 1) пропозиція має відноситись до профілю підприємства, якому вона подана; 2) раціоналізаторська пропозиція має бути новою; 3) раціоналізаторська пропозиція повинна бути корисною підприємству, якому вона подана.

товарів і послуг; 4) рекламування даного товару і послуг.

141. Прийняття спадщини та відмова від спадщини.

Для того щоб спадкоємець став власником належногойому майна, він має прийняти спадщину. При цьому законом передбачено, що недопускається прийняти спадщину під умовою або з застереженнями. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1)якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Спадкоємець забов’язаний вчинити ці дії протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини. Іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше від 3 місяців, він продовжується до трьох місяців. Строк, встановлений для прийняття спадщини, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку повноваженими. Інколи трапляються випадки, коли спадкоємець помирає після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти. У цьому разі право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців. Спадкоємець за законом або заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяцівз дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщинина корись кого-небудь з інших спадкоємців, закликанах до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної здій, що свідчать про прийняття спадщини.