94. Роль народонаселення і природних умов в роз-ку суспільства

Поряд iз природним середовищєм значною мiрою природним фактором розвитку су­спiльства є народонаселения, постiйне вiд­творення людей. Цю сторону природи лю­дини вивчає наука демографiя. Вона дослiджyє динамiку чисельностi населения, мiграцiю, сiм'ю, її склад i розвиток, народжуванiсть, cмертність, зайнятiсть, пропорцiї складу населення за вiковими, статевими та iншими ознаками, вступ до шлюбу i розлучения тощо.Об'єкт дослiдження демографії - демографiчна система, до складу якої входять люди i демографiчнi вiдносини. Демографiчнi вiдносини, у свою чергу, - це тi вiдносини, в якi вступають люди у багатогранно­му процесi вiдтворення населения. Це суто робоче поняття. Воно озна­чає створення ciм’ї, народження, мiграцiю, шлюбнi вiдносини, взаємо­вiдносини мiж поколiниями тощо.Фiлософське бачення цiєї системи сукупностi вiдносин полягає у тому, що демографiчна система, по-перше, внутрiшньо спрямована на самозбереження, самовiдтворения, i, по-друге, це - цiлicнiсть, динамiчна система, яка змiнюється з icторичним розвитком суспiльства.Найважливiший показник стану народонаселення - народжуванiсть.Дослiдниками суспiльства, економicтами, соцiологами, полiтиками часто використовується поняття демографiчна сuтуацiя. Це насамперед стан таких демографiчних процесiв, як народжуванicть i cмертність,вступ до шлюбу i розлучення (шлюбнicть), склад i розмiщення населен­ия на певнiй територiї у вiдповiдний перiод часу тощо.Демографiчна полiтика - система спецiальних заходiв, спрямова­них на досягнення у майбутньому бажаного для суспiльства типу аборiвня вiдтворення населения. Найбiльш вiдчутно можна впливати надинамiку вiдтворення населення i на демографiчну ситуацiю черезрегулювання або через вплив з боку держави на piвень народжува­ностi.Важливою характеристикою демографічної системи є якiсний стан населення.Насамперед, це стан здоров'я (фiзичного, генетичного), oсвітa, квалiфiкацiя населення тощо. А тому оптимальний тип вiдтворення населення забезпечується за допомогою демографiчної полiтики, спря­мованої на розширене вiдтворення не тiльки з точки зору кiлькicних показникiв, а й якiсних характеристик.Найгoловнiший показник якiсноro стану населення - стан здоров'я.

95. Ціннісні орієнтації особистості.

Особливо уразливою сьогодні є людина, що дорослішає. Підліток, у якого тільки кристалізується образ світу, дуже чуттєвий до криз соціального устрою та дифузії, що супроводжує його, і розмивання цінностей. Суспільство, надаючи широкий спектр цінностей, не має загальнозначущої системи координат їхньої оцінки і відбору. Дефіцит чи невизначеність цих ідеальних і здійсненних прототипів, невизначеність духовної опори є джерелом кризи особистої ідентичності. Молодь стикається, з одного боку, з потенційною багатоваріантністю шляхів самовизначення, але, з іншого, із внутрішньою неготовністю прийняти цю “вільну самітність” (Е.Фромм), зробити осмислений і самостійний вибір.Іншими словами, має місце протиріччя між постійно зростаючим рівнем вимог до самовизначення особистості з боку соціуму і фактичною інфантильністю установки молоді на відповідність цим вимогамУ структурі ідентичності особистості ціннісно-смисловий вибір найбільше значення має для саморегуляції та самовизначення, тобто для процесів і результатів усвідомленої й автономної системи виборів у значущих сферах життя особистості. Він містить у собі: побудову духовно-ціннісних основ, орієнтирів життя; вибір цілей і засобів самореалізації, індивідуальних способів активності; осмислення майбутнього. Таким чином, ціннісні орієнтації представляють внутрішній світ особистості, будучи виразниками стабільного, абсолютного, незмінного. Розвиток суспільства сприяє розвитку світу цінностей, ускладненню ціннісних зв’язків. У будь-якому суспільстві ціннісні орієнтації особистості є об’єктом виховання і цілеспрямованого впливу. Тому відновлення основних соціальних і моральних цінностей дозволить виконувати терапевтичну функцію і створити стійкі підстави для успішних ідентифікаційних практик.