106. Політична свідомість.

Політи́чна свідо́мість — це сукупність уявлень і почуттів, поглядів і емоцій, оцінок і установок, що виражають відношення людей до здійснюваної і бажаної політики, що визначають здатність людини до участі у керуванні справами суспільства і держави; це специфічна форма суспільної свідомості, система відображення в духовному житті людей політичних інтересів і уявлень різних соціальних груп, національних спільнот і суспільства в цілому.

Політична свідомість, отже, являє собою систему ідей, теорій, поглядів, уявлень, почуттів, вірувань, емоцій людей, настроїв, у яких відбивається природа, матеріальне життя суспільства і вся система суспільних відносин; це система знань і оцінок, завдяки яким відбувається усвідомлення сфери політики суб'єктами, що виступають у вигляді індивідів, груп, класів, спільнот. Вона є необхідним елементом функціонування і розвитку політичної системи в цілому.

Сутність політичної свідомості полягає в тому, що це є результат і одночасно процес відображення й освоєння політичної реальності з урахуванням інтересів людей.

107. Естетична свідомість.

Естетична діяльність суспільного суб'єкта, що розвивається протягом тривалого історичного часу, створює цілий комплекс почуттів, представлень, поглядів, ідей, які ми називаємо естетичною свідомістю. Що це таке? Передусім поняття, свого роду, абстракція, вказуюча особливу духовну освіту, що характеризує естетичне відношення людини або суспільства до дійсності. Естетична свідомість продукт тривалого історичного розвитку суспільства, воно існує як форма суспільної свідомості, що відображає рівень естетичного освоєння світу. Існує воно також як особистісна індивідуальна характеристика окремої людини. Естетична свідомість суспільства, як і окремого індивіда, формується тільки на основі естетичної практики в її різноманітних видах, про які ми вже говорили. Чим багатше естетична практика суспільства або особистості, тим багатше і складніше їх естетична свідомість. Надто складна і багаторівнева його структура. У відомому значенні вона відтворює основні історичні етапи його становлення. Естетичну свідомість формують такі елементи: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал.

108. Платон. «Держава»

У розглянутому нами уривку діалогу «Держава» Платон роз’яснює своєму учневі приземленість людських ідеалів і цінностей, пояснює існування світу ідей, який може пізнати тільки істинний філософ, який «вийшов на сонячне світло» і зрозумів, наскільки бідні «люди, закуті у кайдани в печері».

Його приклад з печерою є напевно найвідомішим поясненням його поглядів. Суть зводиться до наступного: люди все своє життя сидять у печері, закуті в кайдани та спиною до єдиного джерела світла. Вони не можуть повернути голову і бачать тільки те, що перед ними. Перед ними знаходиться біла ширма, а позаду людей стоїть стіна, за якою люди проносять різні предмети таким чином, що на ширмі проектуються їх тіні. Таким чином, закуті люди бачать тільки форму цих предметів і не знають їх деталей.

Звісно, якщо звільнити когось із цих людей, йому буде боляче дивитися на світло, оскільки все своє життя він просидів у темряві, а предмети, які проносять позаду стіни, будуть занадто складними для його розуміння. Якщо ж піти далі і виштовхнути людину за межі печери, їй доведеться вчитися відрізняти ці деталі у різних речах. Таким чином, людина стає все менш обмеженою, і, наприкінці, вона зможе без проблем дивитися на сонце і вивчати його властивості. Тільки тоді ця людина стане насправді розумною.

А якби таку розумну людину знову помістити в середовищі неосвічених людей, у печеру, для них її розум буде здаватися дивним і хибним, хоча насправді це вони не знають істини.

Фактично, через таке порівняння, Платон розкриває всю проблему життя філософів, коли суспільство не може їх сприйняти.