- •Этапы развития древней культуры восточных славян
- •Трипольская культура и её особенности
- •Культура скифского периода
- •Мифология восточнославянских племен. «Велесова книга» Быт, обычаи, религиозные верования.
- •Взаимодействие земледельческих и кочевых племен. Понятие кагана.
- •Славянский пантеон: Сварог - Дажбог – Перун.
- •Становление и развитие державности
- •Развитие городов
- •Принятие христианства
- •Роль церкви в культурной жизни Киевской Руси
- •Культовая архитектура. Софиевский собор, Десятинная церковь
- •Памятники литературы
- •13. Перші слов*янські книгодрукарні (ш.Фіоль, Вукович, ф.Скорина). І.Федоров – першодрукар.
- •14. Роль храмів і монастирів.
- •15. Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби.
- •16. Специфіка українського бароко.
- •17. Національна специфіка іконопису 17-18 ст.
- •18. Реформа церкви та освіти 17 ст.
- •19. Культура в Україні у другій половині 17-18 ст.
- •20. Києво-Могилянська академія як вищий навчальний заклад, центр науки і культури.
- •21. Г.Сковорода – просвітитель, філософ, поет.
- •22. Вплив української культури на культурні процеси у Росіі (с.Полоцький, с.Яворський, ф.Прокопович).
- •23. Формування української національної самосвідомості.
- •24. Розвиток історичної науки та фольклорні дослідження.
- •25 Роль Харьковского и Киевского университетов
- •26 Развитие украинской музыки.
- •27 Декоративно-прикладное искусство
- •28 Роль творчества Шевченко в становлении украинской культуры
- •29 Творчество м.Гоголя, и Франка, л.Украинки.
- •30 Модернизм в украинском искусстве
- •31 Украинский авангард 1900 – 1910
- •32 Національно-культурне піднесення в Україні у 20 роки 20 ст
- •33 Створення української академії наук. Досягнення в театральному мистецтві та кіно
- •34 Український мистецький авангард та його доля в 30 ті роки Соцреалізм.
- •35 Боротьба з буржуазним націоналізмом після Вітчизняної війни і ліквідація угкц
- •36 Пострадянський період. Постмодернізм і комерціаналізація культури
- •Культура в Україні в умовах зростання національно-культурної ідентичності.
- •Філософія Гегеля як теорія культури.
- •Культурологічні погляди о.Шпенглера
- •Концепція з.Фрейда
- •К.Юнг: культура і колективне несвідоме.
- •Культурологічні погляди ф.Ніцше.
- •П.Сорокін про типи культури і про кризу культури.
- •Ігрова теорія культури (и.Хейзінга, х. Ортега-і-Гассет).
- •Періодизація первісної культури.
- •Антропогенез. Екзогамія і поява родини (Баховен, Енгельс).
- •Від тваринної імітації до мовленнєвого спілкування (концепція б.Поршнєва).
- •61. Древняя Индия: Хараппский период
- •Индоарийская цивилизация. Значение «Вед»
- •Варны и касты в Давней Индии. Консерватизм как черта ее культуры
- •Даосизм и конфуцианство: мистика и практика жизни
- •65. Крито-мікенська культура
- •66. Періодизація культури Давньої Греції
- •67. Архаический период
- •68. Особенности Древнегреческой культуры
- •69. Политеизм и олимпийская мифология.Мифы про героев.
- •7 1. Культура етрусків, її вплив на культуру Давньго Риму
- •Превращение Рима в великую средиземноморскую державу оказало влияние на идеологическую жизнь римского общества.
- •Развитие живописи в Итальянском и северном возрождении
- •85. Взаимосвязь реформационного движения и новых социальных, политический, экономических тенденций в культуре Западной Европы
- •93. Постмодернистский дискурс по сравнению с модернымым
36 Пострадянський період. Постмодернізм і комерціаналізація культури
Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століття приходить на зміну модернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.
Термін «постмодернізм»
Вперше термін «постмодернізм» згадується у 1917 p. в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца "Криза європейської культури", але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці.
Розвиток постмодернізму
Як філософська категорія, термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріди, Ж. Батая, М. Фуко і особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979).
Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому рисами еклектики, тяжінням до стилізації, цитування, переінакшення, ремінісценції, алюзії. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва у попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення та тиражування.
Риси постмодернізму у мистецтві
Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список рис постмодернізму:
культ незалежної особистості;
потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;
запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;
іронічність та пародійність